56. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства(організації).

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується його прибутковістю та оборотністю капіталу, фінансовою стійкістю, здатністю розраховуватись за борговими зобов’язаннями (платоспроможність). Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства можуть бути використані: звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на кінець звітного періоду (кварталу, року).

З 1.01.2000 р. в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, яка відповідає міжнародним стандартам бухгалтерського обліку. В активі балансу підприємства за новою формою виділено такі три розділи:

1) необротні активи до складу яких входять: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції);

2) оборотні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, готові кошти та їхні еквіваленти);

3)витрати майбутніх періодів. Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п’яти окремих розділів: 1)власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток); 2) забезпечення наступних платежів і витрат (забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування); 3) довгострокові зобов’язання(довгострокові кредити банків, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання; 4)поточні зобов’язання (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість, інші поточні зобов’язання); 4) доходи майбутніх періодів. Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка прибутковості та активності. Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками: прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. представляє відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках. Виділяють рентабельність інвестованих ресурсів і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів може бути визначена як рентабельність активів, власного або акціонерного капіталу.

57. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.

Значну роль у відтворенні основного й оборотного капіталу відіграють інвестиції.

Інвестиціями є всі види грошових, майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу), витрати на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками.

1. За об’єктами вкладених засобів виділяють реальні та фінансові інвестиції.

• Під реальними інвестиціями розуміють вкладення засобів в реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення засобів в нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

• Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення засобів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш вагому частку займають вкладення засобів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.

• Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення засобів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

• Під непрямими інвестиціями розуміють інвестування, опосеред­коване, шляхом звернення до інвестиційних або фінансових посеред­ників.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

• Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. п.).

• Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, більше одного року. Цей критерій прийнятий на практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації.

У практиці провідних інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізують наступним чином: а) до 2 років; б)від 2 до 3 років; в) від З до 5 років; г) більше 5 років.

4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

• Під приватними інвестиціями розуміють вкладення засобів, що здійснюється громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, перш за все - колективної (правильно було б назвати цю форму інвестицій "недержавними", але в економічній практиці використовують термін "приватні").

• Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійсню­ють центральні та місцеві органи влади і управління за рахунок бюджетних засобів, а також: державні підприємства та заклади за рахунок власних та позичкових засобів.

• Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

• Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються суб'єктами даної країни та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції всередині країни та за кордоном.

• Під інвестиціями всередині країни (внутрішніми інвестиціями} розуміють вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах країни інвестора.

В підприємницькій діяльності частина інвестицій, що направляється в капітальне будівництво на розширене відтворення основних засобів, за сформованою в економіці термінологією називається капітальними вкладеннями.