5, Формування і використання прибутку підприємствами.

Прибуток (збиток) – це кінцевий, основний, фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства, форма чистого прибутку підприємства.

Прибуток визначається:

• у виробництві – як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах без податку з додаткової вартості й акцизу та витрат на її виробництво і реалізацію;

• у торгівлі – як різниця між валовим прибутком без податку з додаткової вартості та витратами обігу.

Прибуток підприємства підлягає оподатковуванню.

Балансовий (валовий) прибуток (ПБ), отриманий як різниця між прибутками та витратами підприємства, відбивається на балансі. Балансовий прибуток може відрізнятися за сумою від оподаткованого прибутку. Оподаткований прибуток менше балансового, якщо підприємство має відповідні пільги по податках.

Якщо ж підприємство припускає витрати, що перевищують установлені державою нормативи, то оподаткований прибуток перевищує балансовий.

З оподаткованого прибутку будь-яке підприємство виплачує:

1. Податок із прибутку (за встановленою ставкою).

2. Майнові податки.

3. Місцеві податки (збори).

Чистий прибуток, що залишився після оподатковування, належить самому підприємству й розподіляється за власним розсудом.

З чистого прибутку підприємство може частину коштів направити на заохочення робітників у вигляді премій, матеріальних заохочень, матеріальної допомоги і т.д. (фонд споживання) і на розвиток матеріально-технічної бази підприємства, розширення виробництва, поповнення власних обігових коштів тощо (фонд накопичення).

Основним оцінним показником ефективності господарсько-фінансової діяльності будь-якого підприємства є норма прибутку (рентабельність капіталу) (Р_а).

Норма прибутку відображує рівень вигідності й прибутковості підприємства, показує ступінь зростання капіталу в цілому. Розраховується як відношення суми прибутку до розміру вкладеного капіталу підприємства.

У торговій діяльності велику роль відіграє рентабельність обороту – відношення прибутку до виручки підприємства. Показники рентабельності характеризують “прибутковість” підприємства та вказують на ефективність його діяльності, виробничих фондів (Р_в), власного капіталу (Р_к), продукції (Р_п).

Виходячи з показників виручки підприємства (валового прибутку в торгівлі), витрат виробництва й обертання, нескладно встановити мінімально необхідний обсяг виробництва, при якому підприємство здатне покрити витрати. При такому обсязі, що називається критичним обсягом виробництва (“мертвою точкою”), підприємство не одержує прибутку але й не терпить збитків.

Фінансові результати підприємства спрямовані на виробничу й інвестиційну діяльності й ефективне використання джерел їхнього фінансування.

6. Прогнозування: види, сутність, причини.

Ефективна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки значною мірою залежить від того, наскільки вірогідно вони передбачають дальню і ближню перспективи свого розвитку. Вихідним пунктом для цього є прогнозування.

Прогнозування – це початковий етап планування. Базуючися на вивченні закономірностей розвитку різноманітних економічних явищ і процесів, воно виявляє найімовірніші шляхи розвитку та створює базу для вибору й обґрунтування планових рішень на будь-якому рівні управління.

Прогнозування – наукове передбачення ходу подій, побудова гіпотези, сценарію, моделі економічних процесів, що можуть спостерігатися в майбутньому. Прогнозування вкрай необхідне як одна з початкових стадій управління, щоб оцінити, до чого можуть призвести очікувані сприятливі і несприятливі наслідки. Прогнози, як правило, будуються в декількох варіантах, щоб вивчити альтернативні засоби дій і обрати кращі з них.

Прогноз допомагає заздалегідь виявити й оцінити потрібні ресурси, вибрати раціональне управлінське рішення. Економісти використовують прогнози, щоб потім діяти краще, впевненіше, надійніше.

Головні функції прогнозування.

1. На основі аналізу виявити найважливіші, пріоритетні напрямки й можливі варіанти розвитку, не обмежені обрієм планування.

2. Дати приблизну оцінку тих чи інших тенденцій.

Система методів прогнозування формується через фіксацію можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану того чи того суб’єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: 1) фактографічні; 2) евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта прогнозування. Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.

Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи —інтуїтивні та аналітичні. З-поміж основних методів першої підгрупи виокремлюють методи експертної оцінки й «мозкової атаки», а другої — методи морфологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації.