3. Оплата праці: види, форми, сучасна політика.

Важливим елементом підприємницької діяльності, за допомогою якого здійснюється взаємозв’язок і взаємоув’язка трудових відносин і показників господарської діяльності є оплата праці.

Витрати на оплату праці є одним із основних елементів собівартості продукції, а у витратах обертання ця стаття витрат займає найпитомішу вагу.

Оплата праці – основне джерело доходів та задоволення потреб найманих працівників. Основою організації оплати праці (рис. 6.1.) є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Оплата кількості та якості витраченої праці створює в кожного робітника матеріальну зацікавленість у результатах своєї праці. Заробітна плата – це частина системи матеріального (грошового) стимулювання найманих працівників, вона займає головне місце серед інших форм розподілу праці.

Заробітна плата – ціна , що виплачується робітникові за використання його праці (трудових ресурсів).

Структура заробітної плати складається з таких елементів:

• Основної заробітної плати.

• Додаткової заробітної плати.

• Мінімальної заробітної плати.

• Інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відповідних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, спеціалістів, керівників.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – це винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені законодавчими актами норми.

Найбільшу частину в структурі заробітної плати (65-70%) складає її перший елемент – основна заробітна плата.

На промислових підприємствах застосовують дві основні форми оплати праці робітників: почасова і відрядна. При почасовій формі розмір оплати залежить від кількості відпрацьованого часу й встановленого посадового окладу (тарифної ставки, розряду) працівника.

При застосуванні відрядної форми розмір оплати залежить від кількості виготовленої продукції (виробітку), часу, затраченого на її виготовлення, розцінок, норм виробітку часу.

В залежності від конкретних умов виробництва застосовуються різні системи оплати праці.

Системи почасової форми:

• проста почасова (З_П.ПОЧ) - розмір оплати праці залежить від тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, та фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період;

• почасово-преміальна (З_{ПОЧ-ПРЕМ}) – до заробітку нарахованого за простою почасовою системою, виплачується премія за високоякісну працю;

• за посадовими окладами – це є різновид почасово-преміальної системи.

Системи відрядної форми:

• пряма відрядна (З_П.ВІДР) – розмір оплати залежить від кількості виготовленої продукції (виробітку), часу, затраченого на її виготовлення, розцінок, норм виробітку часу;

• відрядно-преміальна (З_В.ПРЕМ) - відрядна система оплати праці, яка передбачає преміювання працівників з урахуванням результатів роботи підприємства і в розмірах, обумовлених у Положенні про преміювання;

• відрядно-прогресивна (З_{В.ПРОГР}) – передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни;

• непряма відрядна (З_Н.В) – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників), заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують;

• індивідуально-відрядна – працівник самостійно, без участі чи допомоги інших працівників виконує ту чи іншу роботу, виробляє продукцію або надає послуги, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, заробіток такого працівника залежить від його індивідуальної праці;

• колективно-відрядна (З_бр) – це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада), заробіток окремо кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат роботи;

• акордна – заробітна плата нараховується за певну виконану роботу, робота повинна бути виконана в обумовлені терміни, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє;

• акордно-преміальна – це сума заробітку за комплекс робіт і премії за своєчасне (дострокове) і якісне виконання роботи.

Під час вибору форм оплати праці бажано вибрати систему, яка найкраще забезпечує підвищення ефективності використання трудових ресурсів і діяльності підприємства в цілому.

Підприємство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, премії а також інші види доходів працівників згідно колективного договору, генеральної угоди, галузевих (регіональних) угод.

Під час вибору форм оплати праці необхідно визначити основний принцип – правильне співвідношення темпів росту середньої заробітної плати (сума заробітної плати, що припадає на одного робітника) та продуктивності праці.

З розвитком трудових відносин в ринкових умовах на підприємствах, суб’єктах підприємницької діяльності знаходить поширення оплата праці за контрактом.

У сучасних ринкових умовах особливе місце займають системи колективного преміювання (система Скенлопа та “участі в прибутках”). Система Скенлопа побудована на заздалегідь визначеному нормативу заробітної плати в загальній вартості чистого прибутку підприємства, який узгоджується між адміністрацією та профспілкою підприєм­ства. Якщо виникає економія витрат підприємства, то ця сума утворює преміальний фонд, 75% якого використовується для преміювання робітників. Система “участі в прибутках” передбачає утворення преміального фонду за рахунок заздалегідь визначеної частки прибутку підприємства. Заробітки робітників ставляться в залежність від результатів діяльності підприємства, а також надання працівникам в рахунок заробітної плати акцій, як правило привілейованих.