- •Кримінальний процесуальний кодекс України
- •Глава 1.
- •Глава 2.
- •Глава 3.
- •§ 2. Сторона обвинувачення
- •§ 3. Сторона захисту
- •Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи су- дом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, ви- значених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
- •§ 4. Потерпілий і його представник
- •Питання участі законного представника потерпілого у криміналь- ному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Ко- дексу.
- •§ 5. Інші учасники кримінального провадження
- •Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту по- дання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
- •Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.
- •Давати правдиві показання під час досудового розслідування та су- дового розгляду;
- •За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.
- •Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
- •Експерт має право:
- •Знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосу- ються предмета дослідження;
- •За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
- •1. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.
- •§ 6. Відводи
- •Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримі- нальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, мате- ріали яких використовуються у цьому провадженні.
- •У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.
- •Глава 4. Докази і доказування
- •§ 1. Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами
- •Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, до- кументи, висновки експертів.
- •Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
- •Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні су- дового рішення.
- •Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в на- радчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
- •Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують об- винуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
- •Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального прова- дження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
- •§ 3. Показання
- •§ 4. Речові докази і документи
- •§ 5. Висновок експерта
- •Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадженая, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
- •Глава 5.
- •У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведен- ня процесуальної дії фіксується у протоколі.
- •Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її про- ведення або безпосередньо після її закінчення.
- •До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належно- го упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для пере- вірки результатів процесуальної дії.
- •Глава 6. Повідомлення
- •Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.
- •Глава 7. Процесуальні строки
- •Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший доку-
- •Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
- •Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновлен- ні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
- •Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення про- пущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропу- щенням строку.
- •Глава 8.
- •Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до су- дового рішення.
- •Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюва- ний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
- •Витрати, пов’язані із участю потерпілих у кримінальному про- вадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань
- •Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і докумен- тів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
- •Граничний розмір витрат, пов’язаних із зберіганням і пересилан- ням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваче- ного на користь держави документально підтверджені витрати на залучен- ня експерта.
- •Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.
- •Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
- •Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціаліс- ти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуаль- них витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
- •Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
- •Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопо- рушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
- •У разі встановлення відсутності події кримінального правопору- шення суд відмовляє в позові.
- •Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування
- •Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального проваджен- ня, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.
- •Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
- •Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він за- стосовується, особою, яка виконує ухвалу.
- •У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням при- чин невиконання.
- •Глава 12.
- •Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суд- дею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду.
- •Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
- •Мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом;
- •Глава 14. Відсторонення від посади
- •Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додер- жання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
- •Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
- •Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
- •Глава 16.
- •Глава 17.
- •Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
- •Запобіжні заходи, затримання особи
- •§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду
- •Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом пе- редбачено покарання у виді позбавлення волі.
- •При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз’яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов’язки, передбачені
- •Розмір цивільного позову, розмір матеріальних вимог потерпілого, не пов’язаних із вчиненим щодо нього злочином, розмір судових витрат тощо на розмір застави не впливає.
- •Розгляд клопотання про застосування або зміну запобіжного захо- ду слідчим суддею, судом невідкладно означає, що воно має розглядатися
- •Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
- •1. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
- •§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
- •Глава 19. Загальні положення досудового розслідування
- •1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, перед- баченому цим Кодексом.
- •Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту до- судового розслідування та судового розгляду.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування приймається прокурором.
- •Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового роз- слідування не може бути оскаржене.
- •Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудо- вого розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
- •Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
- •Глава 20.
- •1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання по- казань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через
- •При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, пе- дагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
- •Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням ви- мог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.
- •Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання зна-
- •Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають зане- сенню до протоколу обшуку.
- •3. Персональна (спеціальна, суб’єктна) підслідність визначається характе- ристиками суб’єкта злочину. Наприклад, за всіма кримінальними провадження-
Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у криміналь- ному провадженні Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встанов- ленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення за- хисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи су- дом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, ви- значених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
Стаття передбачає дві форми залучення захисника до участі у кримі- нальному провадженні:
за запрошенням підозрюваним, обвинуваченим, їх законним представни- ком, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвину-
Баченого з укладенням договору (див. ст. 51 КПК). Якщо він перебуває в місцях затримання чи тримання під вартою, то слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають посприяти підозрюваному, обвинуваченому у встановленні зв’язку з адвокатом чи особами, які можуть запросити адвоката, не рекомендуючи самі конкретного захисника;
за призначенням слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Про ви- падки і порядок призначення захисника див. ст.ст. 49, 53 КПК.
Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчине- не особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 374 КК України.
Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суд- дею чи судом для здійснення захисту за призначенням
Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:
відповідно до вимог статті §2 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюва- ний, обвинувачений не залучив його.
Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здій- снення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постано- ви (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих 1 серпня 1990 p. VIII Конгресом ООН із запобігання злочинів, обов’язком уря- дів є забезпечення можливості кожному бути поінформованим компетентною
владою про право одержати допомогу адвоката за його вибором при арешті, затриманні або поміщенні в тюрму, або обвинуваченні у кримінальному зло- чині. Будь-яка зазначена особа, що не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, котрий має відповідну компетенцію та досвід ведення таких справ, щоб забез- печити її ефективну допомогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних коштів (п.п. 5 і 6).
Перелік випадків, коли призначається захисник для надання безоплат- ної правової допомоги, передбачений ч. 1 ст. 49 КПК, не є вичерпним. Згід- но з Законом України «Про безплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р. право на безоплатну правову допомогу мають також особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відпо- відно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення; інваліди, які отримують пенсію чи допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - захист від обвинувачення і складання документів процесуального характеру; підозрювані у вчиненні зло- чину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на захист від обви- нувачення; особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на захист від підозри (обвинувачення). Така допомога надається протягом 72 го- дин з моменту затримання (п.п. 1, 5 і 6 ч. 2 ст. 13 Закону).
Суб’єктами надання безоплатної правової допомоги є центри з надан- ня безоплатної вторинної правової допомоги, створені Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції АРК, областей, міст Києва і Севас- тополя (див. ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
С т а т т я 50. Підтвердження повноважень захисника
Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
ордером, договором із захисником або дорученням органу (устано- ви), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення за- хисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
У статті наводиться перелік документів, якими офіційно підтверджу- ються перед слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом повноваження захис- ника на участь у конкретному кримінальному провадженні: 1) документ, що посвідчує особу адвоката (посвідчення адвоката, паспорт або інший); 2) свідо- цтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; 3) ордер адвокатського
об’єднання на ведення провадження; 4) договір із захисником підозрюваного, обвинуваченого чи іншої особи, щодо якої здійснюється кримінальне прова- дження, або осіб, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою (ст. 51 КПК) або 5) доручення органу (установи), уповноваженого за- коном на надання безоплатної правової допомоги. Таке доручення, згідно з За- коном «Про безоплатну правову допомогу», видає захиснику Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (ч. З ст. 22 Закону).
Перелік документів є вичерпним. Встановлена в законі заборона ви- магати інші документи має на меті запобігти спробам не допускати адвоката до участі у кримінальному провадженні під приводом відсутності певного до- кумента чи невиконання якоїсь умови.
Стаття51. Договір із захисником
Договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.
Договір із адвокатом на ведення захисту у конкретному кримінальному провадженні має право укладати підозрюваний, обвинувачений чи інша особа, щодо якої здійснюється провадження, або інші особи, які діють в інтересах цієї особи, за її клопотанням або за її наступною згодою.
Виходячи з положень ст. 17 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 p., про загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги, у до- шворі із захисником мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. У ньому в будь-якому разі мають бути визначені: а) прізвище, ім’я та по батькові, адреса фізичної особи-клієнта; б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала договір, якщо він укладається не особисто клієн- том; в) прізвище, ім’я та по батькові адвоката (або назва адвокатського об’єднання), який надаватиме правову допомоіу, та його адреса; г) зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватися (під час до- судового розслідування, в суді першої інстанції тощо); т) розмір гонорару, поря- док його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо); д) розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов’язаних із виконанням доручення; е) підписи осіб, які уклали договір.
Договір не повинен містити положень, що суперечать чинному законо- давству та Правилам адвокатської етики. Зокрема, забороняється включення у договір з клієнтом положень про позбавлення його права стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення, або про обмеження такого права.
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня
р. визначає підстави для відмови в укладенні договору про надання право- вої допомоги, зокрема на ведення захисту в кримінальному провадженні.
Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги, і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням у разі, якщо: 1) доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката; 2) ре- зультат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики; 3) адвокат брав участь у відпо- відному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом; 4) виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці; 5) адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільно- му, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді спра- ви про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги; 6) виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учас- ником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфліюу інтересів; 7) адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам осо-
би, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.
У разі відмови від укладення договору про надання правової допомо- ги адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.
С т а т т я 52. Обов’язкова участь захисника
Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забез- печується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:
щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кри- мінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліт- тя або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, слі- пі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту вста- новлення цих вад;
щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне про- вадження, - з моменту встановлення цього факту;
щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосуван- ня, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захво- рювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.
Основним випадком обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні є наявність підозри або обвинувачення особи у вчиненні особли- во тяжкого злочину. Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі па строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Моментом набуття особою статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, з яко- го особами, які здійснюють кримінальне провадження, має забезпечуватися обов’язкова участь захисника, є момент вручення особі слідчим або прокуро- ром письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК).
При вирішенні питання про забезпечення обов’язкової участі захисника за п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК необхідно брати до уваги факт недосягнення особою 18 років на момент вчинення нею кримінального правопорушення.
Водночас, формулювання п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК дає підстави для висновку про те, що в ньому йдеться про забезпечення обов’язкової участі захисника особі, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального право- порушення, і вчиняла це правопорушення у віці до 18 років і не досягла віку 18 років, тобто повноліття, як на момент вчинення кримінального правопо- рушення, так і на момент вирішення питання про забезпечення обов’язкової участі захисника, або ж є обгрунтовані сумніви в тому, що вона досягла на цей (другий) момент повноліття.
Вік неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження - за паспортом чи свідо- цтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів цивільного стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналу обліку новонароджених тощо. За від- сугності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповноліт- нього встановлюється судово-медичною експертизою. У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слідчий, проку- рор, слідчий суддя, суд приймає рішення, виходячи із встановленого експертом мінімального віку.
Про осіб, щодо яких законом передбачено застосування лише примусо- вих заходів виховного характеру, див. ст. 498 КПК.
Фізичні вади можуть бути встановлені висновком чи довідкою медич- ної установи, психічні - лікарським висновком чи довідкою медичної устано- ви або ж висновком судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану
підозрюваного, обвинуваченого. Факт наявності в особи психічного захворю- вання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності, встанов- люється висновком судово-психіатричної експертизи (див. ст. 509 КПК).
Про мову, якою здійснюється кримінальне провадження, див. ст. 29 КПК та коментар до неї. Факт неволодіння особою мовою, якою здійснюється кри- мінальне провадження, встановлюється слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом під час безпосереднього спілкування з нею безпосередньо перед або під час проведення затримання, допиту, інших процесуальних дій із з’ясуванням особи підозрюваного чи обвинуваченого під час як досудового розслідування, так і судового провадження, повідомленням її процесуальних прав та обов’язків і з’ясуванням, чи зрозумілі вони їй, так само, як і суть запитань, які їй ставлять- ся, чи потребує вона перекладача. Беручи до уваги, що підозрюваний, обвину- вачений у кожний конкретний момент кримінального провадження щодо нього повинен мати змогу правильно зрозуміти, що саме відбувається у цьому про- вадженні і своєчасно та повною мірою скористатися своїми процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів, тому не тільки повне незнання, а й недостатнє знання ним мови, якою здійснюється провадження, зобов’язує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд для реалізації процесуального статусу і активної процесуальної участі підозрюваного, обвинуваченого у проведенні як найпершої, так і подальших процесуальних дій негайно вжити заходів до забезпечення участі у провадженні і перекладача, і захисника.
Згідно з п. 12 ст. 14 Закону «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, реабілітовані відпо- відно до законодавства України. Якщо підозрюваний, обвинувачений помер, то за загальним правилом кримінальне провадження закривається постановою прокурора. У випадках, коли провадження є необхідним для реабілітації по- мерлої особи, то близькі родичі померлого (про близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК) мають право заперечувати проти закриття провадження за такою нереабілітуючою підставою, як смерть особи, яка вчинила кримінальне право- порушення, і провадження продовжується.
У ході подальшого провадження участь захисника є обов’язковою, якщо підозра чи обвинувачення не підтвердилися, і судом було ухвалено виправду- вальний вирок (див. ч. 1 ст. 373 КПК), або прокурор закрив провадження за однією з реабілітуючих особу підстав (див. ч. 1 ст. 284 КПК), то з метою віднов- лення репутації померлого підозрюваного, обвинуваченого слідчий, прокурор або суд зобов’язані на прохання його близьких родичів у місячний строк пись- мово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працювала по- мерла особа, або за її колишнім місцем проживання. Якщо ж відомості про за- судження або про притягнення до кримінальної відповідальності, застосування до неї як запобіжного заходу взяття під варту були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу його родичів чи слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України (див.
ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування громадянинові шкоди, за- вданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).
Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесу- альної дії
Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесу- альної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюва- ний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Запросити захисника до участі у окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідклад- них процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибут- тя захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суцдя9 сул мають право запропо- нувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.
Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрі- чатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення про- цесуальної дії або обговорення її результатів.
Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов’язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.
Положення ч. 1 коментованої статті визначають необхідність забезпе- чення обов’язкової участі захисника в проведенні окремої невідкладної про- цесуальної дії, тобто такої процесуальної дії, зволікання з проведенням якої може спричинити втрату доказів (огляд, допит свідка чи потерпілого, обшук тощо) або ж дії, щодо якої КПК встановлює конкретні стислі строки її про- ведення, наприклад, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (див.
ч. 2 ст. 278 КПК). При цьому, якщо участь захисника в такому провадженні є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не запросив захисника, то слід- чий, прокурор чи суд призначають захисника для участі в цій процесуальній дії.
Якщо процесуальна дія не є невідкладною і обраний підозрюваним, об- винуваченим захисник не може прибути протягом 24 годин для участі у цій процесуальній дії, то підозрюваному, обвинуваченому пропонується запросити
іншого захисника, а за відсутності такої можливості, слідчий, прокурор чи суд призначають захисника (див. п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК).
3. Після участі в проведенні конкретної процесуальної дії захисник не зобов’язаний, але має право, якщо на це є прохання або згода підозрюваного, обвинуваченого за договором з останнім (див. ст. 51 КПК), і надалі здійснювати захист у цьому провадженні.
С т а т т я 54. Відмова від захисника або його заміна
Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисни- ка або замінити його.
Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися ви- ключно в присутності захисника після надання можливості для конфіден- ційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі про- цесуальної дії.
Відмова від захисника не приймається у випадку, коли його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник по- винен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Персональний вибір захисника завжди залишається за підозрюваним, обвинуваченим. Він має право запросити захисника і укласти з ним договір, інші особи, які діють в його інтересах, можуть укласти договір із захисником, але лише за клопотанням або за згодою підозрюваного, обвинуваченого (див. ст. 51 КПК). Він має право в будь-який момент провадження відмовитися від за- хисника і запросити іншого захисника або взяти захист своїх інтересів на себе, якщо в цьому провадженні участь захисника не є обов’язковою.
Про відмову підозрюваного, обвинуваченого від захисника має бути складено протокол.
Якщо участь захисника у цьому провадженні є обов’язковою, то після відмови від захисника, слідчий, прокурор, суд мають забезпечити запрошення підозрюваним, обвинуваченим іншого захисника або ж призначити іншого за- хисника, якщо той не має можливості запросити захисника.
Усунення захисника з провадження у зв’язку з відмовою підозрювано- го чи обвинуваченого від захисника і здійснення подальшого провадження без захисника у випадках обов’язкової участі захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування вироку чи іншого рішення суду (див. п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).