3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз’яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов’язки, передбачені

ч. 7 ст. 42 КПК та покладені на нього відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушен- ня підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

4. Якщо підозрюваний, обвинувачений, який не утримується під вартою, не пізніше п’яти днів із дня обрання цього запобіжного заходу не внесе кошти на відповідний рахунок або не забезпечить їх внесення заставодавцем та не надасть документ, що це підтверджує, органу, в провадженні якого перебуває справа, або не здійснить зазначені дії пізніше п’яти днів з дня обрання запо- біжного заходу у вигляді застави до моменту прийняття рішення про зміну йому запобіжного заходу, а також якщо з моменту обрання запобіжного захо- ду у вигляді застави до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрюваний, обвинувачений чи заставодавець не виконуватимуть покладених на них обов’язків, пов’язаних із застосуванням застави, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором мають право звернутись в установленому порядку до слідчого судді, суду про зміну цього запобіжного заходу на більш суворий.

5. Закон передбачає можливість застосування застави одночасно з обран- ням підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 1 ст. 182, ч. 3,4 ст. 183 КПК). В ухвалі про застосування як запо- біжного заходу тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити

розмір застави (ч. З ст. 183 КПК), а у кримінальному провадженні: 1) щодо зло- чину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2. щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, вправі, враховуючи підстави та обставини, перед- бачені ст.ст. 177, 178 КПК, визначити розмір застави, достатньої для забезпе- чення виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків (ч. 4 ст. 183 КПК). В обох випадках в ухвалі також зазначається, які із передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК обов’язків будуть покладені на підозрюваного, обвинува- ченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обгрунтовується об- раний розмір застави, а у другому з наведених випадків обгрунтовується також можливість її застосування (ч. 4 ст. 183 КПК).

6. При внесенні заставодавцем або іншою особою від імені підозрювано- го, обвинуваченого застави у визначеному в ухвалі розмірі, а це вони можуть зробити у будь-який момент (ч. 7 ст. 182 КПК), уповноважена службова особа місця ув’язнення, отримавши та перевіривши документ, що підтверджує вне- сення застави, негайно здійснює розпорядження про звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, про- курора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового проваджен- ня - прокурора та суд. Обов’язок здійснення підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю роз’яснень щодо умов застосування застави як запобіжного заходу також покладено на уповноважену службову особу місця ув’язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у ви- гляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК).

7. Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального пра- вопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого;

2. інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального про- вадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обви- нуваченим покладених на нього обов’язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов’язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

8. Межі розміру застави залежать від установленого кримінальним зако- ном (ст. 12 КК) ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється, обвинувачується: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти мінімаль- них розмірів заробітної плати; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у

вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава в зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого зло- чину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно. Оскільки застосування застави у більших розмірах у цих випадках пов’язується виключно з метою забезпечення виконання особою покладених на неї обов’язків, то слідчий суддя, суд в ухвалі повинен зазначити, в забезпечення виконання якого саме обов’язку чи обов’язків обирається більший розмір заста- ви, мотивувати, чому, через який ризик чи які ризики, та чому у такому розмірі.