1. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

2. Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновлен- ні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення про- пущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропу- щенням строку.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані тяжка хво- роба, відрядження, стихійне лихо, незаконне позбавлення свободи та інші об- ставини, через які особа не мала реальної змоги вчасно подати скаргу чи інший документ.

Про поважні причини неприбуття за викликом див. коментар до ст. 138

КПК.

Заінтересованими особами в контексті коментованої статті є як учасник кримінального провадження, так і особа, яка не є його учасником, котрі спо- діваються на вигідне для себе чи осіб, яких вони представляють, рішення, що буде прийнято чи уже прийнято за результатами кримінального провадження.

Клопотання про поновлення строку під час досудового провадження може бути подано як слідчому чи прокурору, так і слідчому судді. Висновок про те, чи строк було пропущено з поважних причин вправі зробити лише слідчий суд- дя у прийнятій ним ухвалі.

Ухвала слідчого судді про поновлення чи відмову у поновленні процесу- ального строку оскарженню під час досудового розслідування не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді (ч. З ст. 309 КПК).

У деяких випадках вчасне подання скарги на процесуальне рішення зупи- няє чи припиняє його виконання. Однак якщо скарга на це рішення подана з по- рушенням граничного чи іншого «розумного» строку, то заява клопотання про його відновлення не зупиняє і не припиняє виконання оскаржуваного рішення.

У судових провадженнях питання про поновлення пропущеного строку вирішує суд, який здійснює відповідне провадження.

Про поновлення пропущеного строку подання заяви про перегляд судово- го рішення Верховним Судом України див. ч. 5 ст. 447 КПК.

Глава 8.

Процесуальні витрати

Стаття 118. Види процесуальних витрат

1. Процесуальні витрати складаються із:

1. витрат на правову допомогу;

2. витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3. витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4. витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

1. Процесуальними витратами є всі витрати, здійснені у зв’язку із кри- мінальним провадженням. Більшість з них держава покладає на себе (утриман- ня органів досудового розслідування, прокуратури, суду, тримання під вартою тощо).

2. Витрати, пов’язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засудже- на особа. Витрати, пов’язані з переданням засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за ра- хунок Державного бюджету України (ст. 613 КПК).

3. До судових витрат не включаються: середній заробіток за місцем ро- боти, що зберігається за свідком, потерпілим, перекладачем, експертом, незаін- тересованими особами (понятими), спеціалістом за весь час, витрачений ними у зв’язку із явкою за викликом органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді і суду; суми, що виплачуються експерту, спеціалісту і перекла- дачеві за виконання ними обов’язків у цих органах в порядку виконання ними службового завдання.

4. Про витрати, пов’язані з вирішенням питання про видачу особи іно- земній державі див. коментар до ст. 594 КПК.

5. Відшкодування процесуальних витрат є однією із умов передачі осіб, засуджених судом України, для відбування покарання в іншу державу, а також прийняття громадянина України, засудженого іноземним судом, для відбування покарання в Україні (п. 6 ч. 1 ст. 606 КПК).

6. Коментована стаття містить вичерпний перелік різновидів судових витрат.

Стаття 119. Зменшення розміру процесуальних витрат або звіль- нення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат

1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпіло- го), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити

від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити спла- ту процесуальних витрат на визначений строк.