1. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

1. Негайне після її оголошення виконання ухвали слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу означає термінове виконання, без за- тримки, відразу.

2. Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу як негайно слід розглядати в контексті виду обраного запобіжного заходу, порядку його вико- нання та фактичних обставин процесуальної ситуації, пов’язаної з виконанням ухвали. Наприклад, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді особис- того зобов’язання із-за специфіки цього запобіжного заходу виконується від- разу ж після її оголошення. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту починає виконуватися з моменту її отримання органом внутрішніх справ та постановки на облік особи, щодо якої застосований цей запобіжний захід тощо.

Стаття 206. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини

1. Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції яко- го знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які ство- рюють обгрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний поста- новити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.

3. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримаєть- ся ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

4. Якщо до доставленім такої особи до слідчого судді прокурор, слід- чий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слід- чий суддя зобов’язаний забезпечити проведення у найкоротший строк роз- гляду цього клопотання.

5. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов’язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи служ- бова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1. існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2. неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3. відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

6. Якщо під час будь-якого супового засідання особа заявляє про засто- сування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваже- ному органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або при- йняти від особи письмову заяву та:

1. забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2. доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3. вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

7. Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому час- тиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають під- стави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, дер- жавній установі.

8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шос- тій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійсню- ються.

9. Слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпе- чення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

1. У ст. 206 КПК «Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини» знайшли своє кримінальне процесуальне втілення шляхи реалізації закріпле- них в низці міжнародно-правових актів принципи судового захисту прав люди- ни і громадянина, затриманого або арештованого органом державної влади чи

службовою особою на території, на яку поширюється юрисдикція національ- них судів.

2. Свавільне затримання або арешт визнані грубим порушенням прав люди- ни. У Загальній декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН, наголошується: «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання» (ст. 9). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1966 р. і ратифікований СРСР та УРСР у 1973 p., містить такі положення: «Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом» (ст. 9); «3. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується:... Ь) за- безпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи зако- нодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим системою держави, і розвивати можливості такого захисту».

3. Положеннями ч. 1 коментованої статті КПК про те, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, що тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь- який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи, тепер в Україні кожному підданому арешту, триманню під вартою забезпечено право на правовий захист компетентною судовою владою, - слід- чим суддею, процесуальні форми якого виписані в ч. 2-9 цієї статті КПК.'

4. Визначальним у захисті слідчим суддею прав особи, яка на сумнівних підставах позбавлена свободи (ч. 2, 3, 4 ст. 206 КПК), щодо якої є дані про застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (ч. 5, 6, 7, 8 ст. 206 КПК), яка по- требує захисту за допомогою захисника є те, що такий захист він зобов’язаний здійснювати за власною ініціативою і незалежно від наявності клопотання від такої чи іншої особи, органів державної влади чи службових осіб.