38. Проаналізувати аксіологічний метод дослідження проблем в сфері міжнародних відносин

Аксіологічний метод дозволяє дослідити ціннісну складову об’єкта, розглядати його через ціннісно-смислові утворення. Аксіологічний метод дає змогу здійснити не тільки концептуальний аналіз смислів та цінностей, що закладені в предметні форми і об’єктивовані в них, але й розглянути широке коло ціннісних відносин у сфері буття, що уможливлює більш адекватне розкриття сутнісних рис об’єкта.

Аксіологічний метод являє собою аналіз об’єктів як специфічних цінностей, що регулюють відповідні типи поведінки окремих осіб.

Аксіологічний підхід має місце в будь-якій науці й особливо в науках суспільних, у тому числі юридичних. Він пов'язаний із проблемою цінностей і оцінок. Цінність – це щось значиме для суб'єкта. Ціннісна позиція ученого пов'язана з його інтересами, визначає вибір наукових проблем, відбір істотної, з його погляду , інформації.

39. Проаналізувати синергетичні аспекти в інформаційно-аналітичній діяльності в сфері міжнародних відносин

Інформаційні ресурси мають інші якості – синергетичні, тобто здатність саморозширюватися, самозростати. У процесі використання такі ресурси збільшуються, а їхня якість покращується

Синергетичний аспект розробив професор Герман Хаккен

Розглядає різні системи життя суспільства і розглядає синергетику як принцип самоорганізації суспільства чи різних систем.

Принцип інтердисциплінарності

Синегретика = саморозвиток, все веде до самоорганізації.

Самоорганізація - ми розглядаємо різні системи. В даному випадку Міжнародні відносини

Різні елеметнти які входять до системи міжнародних відносин. Ми розгядаємо історичний, економічні, правові питання коли аналізуємо певну країну.

Кожен елемент системи має свою власну тенденцію до самоорганізації. Гравці міжнародних відносин (країни) їх зовнішня та внутрішня політика. На перший погляд може відбуватись хаос, проте він відбувається на перший погляд, насправді все іде до самооргаіназції.

Можемо глянути на історію рід-племя-народ-нація-народніть і так далі.

Наприклад, коли спочатку були племена, то вони звичайно контактували з іншими племенами, проте це не можна було назвати їхньою зовнішньою політикою. Не було ніяких міністерств і так далі. Іран не Корея, а Корея - не Іран!

Самоорганізація = розвиток. Системи розвиваються і створюють більш складні системи своєї організації.

40. Проаналізувати поєднання аналізу та синтезу у системному підході в сфері міжнародних відносин

Систе́мний підхі́д — один з спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Сукупність елементів є субстратом системи, системоутворювальні відношення між елементами становлять структуру системи.

Об'єкти, як системи, досліджують за допомогою особливих властивостей — системних параметрів, таких як простота, складність, надійність, гомогенність тощо. Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучас. етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови заг. теорії про системи — системології.

Підхід - спосіб організації принципів та методів. Системний підхід базується на представленні об’єкту дослідження в вигляді великої складної системи і використання методів системного аналізу та синтезу. Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта через його функції, виявлення в ньому складових елементів, їх властивостей та взаємов’язків, зведення їх в єдину теоретичну модель Система - сукупність (множина) окремих об'єктів з неминучими зв'язками між ними. Велика система( складна система)- керована система, що розглядається як сукупність взаємозв’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування. Система (підсистема)- цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів, що мають певну(означену) структуру і взаємодіють з зовнішнім середовищем.

Основними складовими системного підходу в аналітичних дослідженнях є: визначення системоутворюючого фактору (мети), а звідси - і функцій, що виконує система; - визначення структури ( сукупності відношень між елементами системи); - визначення взаємодії з іншими підсистемами.

Системний підхід в аналізі МВ. Для держави система міжнародних відносин являє собою зовнішнє середовище. Під її впливом в значній мірі формується її зовнішньополітична діяльність, у ній вона реалізується, у ній держави реалізуються. Інколи в якості самостійної системи розглядають види міжнародних відносин: На основі сфер суспільного життя і змісту відносин - економічні, політичні, культурні, ідеологічні. На основі взаємодіючих суб’єктів - міжнародні, міжпартійні, відносини між організаціями. На основі геополітичного критерію - глобальні, регіональні, локальні. На основі ступня розвитку і інтенсивності - високий, середній, низький. З точки зору напруженості - стабільні та нестабільні, відносини суперництва, ворожнечі, конфліктності, війни.

Визначальних характеристик структури системи міжнародних відносин є різі структурні рівні: глобальний; регіональний; субрегіональний; міжнародно-ситуаційний; груповий (коаліційний); двосторонній. Всі рівні в сукупності складають ієрархію структури системи міжнародних відносин. Вони є одиницями аналізу міжнародних відносин при системному підході.

Методологічною основою процесу систематизації інформації є аналіз і синтез в результаті аналітико синтетичної переробки інформації може бути: створений новий документ: огляд, звіт, доповідь, методичка, розробка. Задача аналізу полягає в розподілі першого джерела на складові його елементи або аспекти. Це початкова і найбільш легка частина роботи, результатом якої стає виявлення найбільш цінної, професійно значимої інформації, відділення її від застарілих або другорядних відомостей. Так полягає справа з формуванням первинного масиву методичної розробки теми: визначення цілей і вимог, основних питань і проблем, ключових слів і понять. Синтез здійснити значно важче чим аналіз. Синтез – це поєднання у єдине ціле тої необхідної інформації, яка була виділена в результаті аналізу. Представити із складових частин деяке ціле в якому екстрапольовані тенденції розвитку від простого до складного, від часткового до загального і навпаки, найбільш важливий практичний результат який ілюструє логічна структура. На основі законів логіки послідовно розгортається схема-алгоритм. Тема набуває відчутних контурів і забезпечується достатньо повне її сприйняття.