Тема 2. Українська народна педагогіка – джерело історії педагогіки україни

1. Сутність і особливості української народної педагогіки.

2. Мета, зміст і форми виховання й навчання в українській народній педагогіці.

3. Засоби, принципи та методи української народної педагогіки.

4. Розділи української народної педагогіки.

5. Основні джерела наукового дослідження української народної педагогіки.

6. Методи науково-педагогічного дослідження народної педагогіки.

7. З народних джерел.

Рекомендована література:

• основна:

1. Родинно-сімейна енциклопедія. Авт. кол. В. М. Благінін, Н. І. Бєлкіна та ін. / За заг. ред. Ф. С. Арвата та ін. – К.: Богдана, 1996. – 438 с.

2. Родинна педагогіка: Навчально-метод. Посібник /А. А. Марушкевич, В. Г. Постовий, Т. Ф. Алексєєнко та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 216 с.

3. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. – К.: ІЗМН, 1997. – 232 с.

4. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. – К.: ІСДО, 1996. – 288 с.

• додаткова:

1. Грушевський М. Ф. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. – К.: Либідь, 2006. – 256 с.

2. Мудрість народна /Українські прислів’я та приказки /Уклад. Пазяк М. М. – К.: Дніпро. – 1976. – 216 с.

3. Фіцула М. М. Педагогіка:Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 528 с.

4. Щербань П. М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. посіб. – К.: Вища шк., 2002. – 215 с.

1. Сутність і особливості народної педагогіки

Немає

Мудріших, ніж народ учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Максим Рильський

“Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особливість, своя національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети… Основи виховання і мета його, а значить, і головний його напрям різні в кожного народу і визначаються народним характером”.

К. Д. Ушинський

“З усією відповідальністю заявляю, що педагогіку творить народ, а ми науковці, вчителі, тільки її досліджуємо, даємо теоретичне та наукове тлумачення, обґрунтування. З огляду на це педагогіку…..в кабінеті написати неможливо”.

М. Г. Стельмахович

Народна педагогіки – система поглядів народу на освіту та виховання дітей і молоді. Вона створювалася протягом ряду століть, збагачувалася, вдосконалювалася й є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь в духовну скарбницю народу, багатющим і невичерпним джерелом людяності, гідності, мудрості, гуманності.

Кожен народ творить свою педагогіку, котра є глибоко національною за змістом, відображає його економічний, історичний, культурний, національний шлях розвитку, включає загальнолюдські основи.

Вперше термін “народна педагогіка” в науковий обіг увів К. Д. Ушинський, в Україні О. В. Духнович (вжив у підручнику “Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских”, 1857 р.).

У другій половині ХХ ст. чуваський педагог Генадій Волков у науковий обіг увів термін “етнопедагогіка”. Етнопедагогіка – наука про народну педагогіку, що включає досвід народу, визначає можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з’ясовує їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання.

В народній педагогіці виховання розглядається як перша суспільна необхідність. З поняттям “виховувати” тісно пов’язане поняття “навчати”.

Виховний ідеал народної педагогіки – взірець людської поведінки – людина праці, благородних поривань, високих моральних та інтелектуальних якостей, яка прагне пізнати навколишній світ і саму себе.

Народна педагогіка – першооснова педагогічної науки.