Бухгалтерські записи за субрахунком

375 «Розрахунки за відшкодуванням заподіяного збитку»

Документ	Зміст запису	Кор. рахунків
		Дебет	Кредит
Порівнювальна відомість Акт інвентаризації Акт приймання	1. Збільшення заборгованості винних осіб за заподіяний збиток: а) запасів у розмірі фактичної нестачі б) у розмірі різниці між балансовою вартістю запасів і розрахункової суми збитку в) грошові коштів г) виявлений при прийманні товарів: - за договірними цінами постачальника - ПДВ на відсутні товари, коефіцієнти - торговельна націнка на відсутні товари	375 375 375 375 375 375	716 719 301,302 63 641 716
Звіт касира Виписка банку Розрахунково-платіжна відомість	2. Зменшення заборгованості (погашення): а) готівкою б) на рахунки банку в) шляхом утримання із зарплати	30 31 66	375 375 375
Рішення керівника	3. Списання безнадійної заборгованості відповідно до розрахунку бухгалтера	84,944	375

Обліковими регістрами за рахунками розрахунків можуть бути журнали, спеціалізовані відомості, що рекомендовані для малих підприємств, машинограми. Особливістю цих регістрів є їх лінійно-позиційний принцип побудови. Це означає, що записи за дебетом і кредитом відображаються в одному рядку (позиції) у розрізі кожного дебітора та розрахункового документа. Кожний випадок виникнення дебіторської заборгованості записується в одному рядку. В цьому ж рядку відображається погашення заборгованості грошовими коштами, активами тощо. Сальдо означає наявність дебіторської заборгованості на певну дату. Така побудова облікових регістрів дозволяє сполучати синтетичний і аналітичний облік розрахунків і узагальнювати стан розрахунків за кожним боржником підприємства.

Субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» призначено для обліку розрахунків з іншими організаціями за разовими господарськими операціями.

За дебетом відображається збільшення дебіторської заборгованості, а за кредитом її погашення.

Сальдо дебетове, показує залишок заборгованості і відображається у 2 розділі активу балансу.

4. Облік основних засобів Сутність, класифікація, оцінка, документальне оформлення й облік надходжень основних засобів

Однією з обов'язкових умов здійснення виробничо-господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності є їх забезпеченість засобами праці. У їхньому складі найбільшу питому вагу займають основні засоби. Вони є об'єктом власності та викликають інтерес не тільки для власників, але й для держави як об'єкт оподатковування при покупці та продажу. Крім того, вартість основних засобів є базою для визначення суми амортизації, що впливає на величину оподатковуваного прибутку.

Облік основних засобів регламентується П(С)БО - 7 «Основні засоби», яке затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92 із змінами та доповненнями.

Зазначене П(С)БО 7 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції у необоротні матеріальні активи, а також її розкриття у фінансовій звітності. Його положення не поширюються на невідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями бухгалтерського обліку.

У ньому передбачені такі розділи:

- терміни і їх значення;

- умови визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів;

- оцінка та придбання основних засобів;

- амортизація основних засобів;

- витрати, що пов'язані з експлуатацією та поліпшенням основних засобів;

- вибуття основних засобів;

- розкриття інформації про основні засоби в примітках до фінансової звітності.

Згідно п. 4 П(С)БО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує із метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). При цьому варто мати на увазі, що їхня вартість переноситься у відповідності зі ступенем зношування на витрати підприємства. Використання вартісного критерію для віднесення конкретних об'єктів до складу основних засобів П(С)БО 7 не передбачено, але підприємствам дане право встановлювати вартість предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

До основних засобів відносяться будинки, споруди, земельні ділянки, витрати на поліпшення земель, машини й устаткування, транспортні засоби, робітнича і продуктивна худоба та інші об'єкти, що відповідають вищенаведеному визначенню.

Основні засоби можуть бути відображені в складі активів підприємства в тому випадку, якщо:

1) існує можливість одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їхнім використанням;

2) їхня вартість може бути вірогідно визначена.

Зазначені критерії є єдиними для всіх видів активів підприємств. Крім них у самому визначенні основних засобів наведені специфічні критерії, що властиві тільки даному виду активів, а саме:

призначення об'єктів основних засобів;

строк корисного використовування;

- порядок перенесення вартості основних засобів на витрати підприємства.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

- своєчасне та правильне документальне оформлення і відображення в обліку операцій руху основних засобів з метою одержання інформації про їхню наявність, надходження та вибуття;

- точне визначення амортизації (зносу) основних засобів;

- визначення витрат на реконструкцію, модернізацію, ремонт і їх підрозділ за ознакою можливості збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від того або іншого об'єкта;

- контроль за збереженням та ефективним використанням основних засобів;

- виявлення непотрібних і морально застарілих об'єктів.

Кожен об’єкт бухгалтерського обліку, у тому числі основні засоби, вимагає певного структурно-логічного впорядкування, тобто класифікації. Її слід розглядати як систему розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо. За спільними ознаками і властивостями. При цьому відносно тієї чи іншої ознаки кожна наступна група (підгрупа) є частиною попередньої.

Класифікація забезпечує у поточному обліку можливість одержання інформації, необхідної для цілей управління та складання статистичних збірників. Основні засоби класифікуються:

1. За галузями народного господарства у:

- промисловості;

- будівництві;

- торгівлі тощо.

2. За функціональним призначенням:

- виробничі;

- невиробничі.

3. За приналежністю:

- власні, що використовуються на підприємстві;

- власні, які здані в оренду;

- орендовані основні засоби.

4. За використанням:

- об'єкти, що перебувають в експлуатації;

- об'єкти, що перебувають у запасі;

- об'єкти, що перебувають на консервації;

- об'єкти, що перебувають в оренді;

- об'єкти, які не використовуються.

5. Для бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за наступними групами:

- Інвестиційна нерухомість;

- Земельні ділянки;

- Капітальні витрати на поліпшення земель;

- Будинки та спорудження;

- Машини та обладнання;

- Транспортні засоби;

- Інструменти, прилади та інвентар;

- Робоча і продуктивна худоба;

- Багаторічні насадження;

- Інші основні засоби.

До інших необоротних матеріальних активів відносяться:

- Бібліотечні фонди;

- Малоцінні необоротні матеріальні активи;

- Тимчасові (нетитульні) спорудження;

- Природні ресурси;

- Інвентарна тара;

- Предмети прокату;

- Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства самостійно можуть встановлювати вартісні критерії предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Як і будь-який інший вид активів основні засоби в бухгалтерському обліку відображаються у вартісній оцінці. При цьому розрізняють наступні види оцінки основних засобів:

1. Первісна - оцінка за сукупністю витрат, що зложилися на момент уведення об'єкта в експлуатацію. Її склад залежить від характеру операцій, у результаті яких надходять основні засоби.

Первісна вартість об'єктів, які придбані за грошові кошти, включає:

- суми, що виплачуються постачальникам без непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням основних засобів, якщо вони не відшкодовуються підприємству;

- витрати на транспортування;

- витрати на страхування ризиків при доставці основних засобів;

- витрати, які безпосередньо пов'язані із приведенням об'єкта в робочий стан (на встановлення, монтаж, налагодження тощо);

- витрати на державну реєстрацію, державне мито та інші аналогічні платежі, які здійснені у зв'язку з одержанням прав на об'єкт;

- інші витрати.

Не включаються в первісну вартість і відображаються в складі поточних витрат:

- відсотки за кредит, притягнутий для покупки основних засобів;

- загальногосподарські витрати та деякі інші.

Первісна вартість об'єктів, створених на підприємстві, визначається на рівні фактичної собівартості їхнього виробництва, розрахованої відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”, а при підрядному способі будування - на рівні сум, виплачуваних підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт.

Первісна вартість об'єктів, переведених в основні засоби з оборотних активів (готової продукції, товарів тощо), визначається відповідно до П(С)БО 9 “Запаси”.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, рівняється залишковій вартості переданого об'єкта. У випадку, якщо залишкова вартість об'єкта перевищує його справедливу вартість, первісною визначається справедлива вартість. При цьому сума перевищення залишкової вартості над справедливою включається у витрати звітного періоду, у якому був здійснений обмін. При обміні на неподібні основні засоби вони зараховуються на баланс за справедливою вартістю переданого об'єкта, яка збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (одержані) при обміні. Справедлива вартість - це вартість, що може бути одержана в операціях обміну або оплаті зобов'язань між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Відповідно П(С)БО 19 справедливою оцінкою основних засобів є:

2. Відбудовна вартість, що являє собою вартість відтворення об'єктів основних засобів у сучасних умовах. Вона може визначатися експертним шляхом. Відбудовна вартість має велике значення для реального планування капітальних інвестицій.

3. Залишкова вартість - визначається як різниця між первісною (справедливою, відбудовною) вартістю основних засобів і сумою їх зносу, нарахованого на конкретну дату. Саме за залишковою вартістю основні засоби (разом з іншими необоротними матеріальними активами) включаються у валюту балансу. Тому її називають також балансовою вартістю основних засобів.

При нарахуванні амортизації основних засобів виникає необхідність розраховувати наступні види їх вартості:

- ліквідаційну, що представляє собою суму грошових коштів або вартість інших активів, що підприємство очікує одержати від реалізації або ліквідації основних засобів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, які виникли при цьому;

- амортизована, що являє собою різницю між первісною (справедливою, відбудовною) вартістю основних засобів і їхньою ліквідаційною вартістю;

- для землі й будинків - ринкова вартість;

- для машин і обладнання - ринкова вартість, а у випадку відсутності даних про неї відбудовна вартість (сучасна вартість придбання), зменшена на суму зношування на дату оцінки;

- для інших основних засобів - відбудовна (сучасна вартість придбання), зменшена на суму зношування на дату оцінки.

З урахуванням принципу обачності та запобігання завищенню вартості основних засобів для визначення ринкової вартості доцільно використати дані про біржову вартість або дані прайс-листів.

Справедлива вартість використовується при зарахуванні об'єктів, отриманих безоплатно, як внесок у статутний капітал, переоцінці та розглядається надалі як їхня первісна вартість.

Первісна вартість основних засобів збільшуються на суму витрат, пов'язаних з їх модернізацією, реконструкцією, добудуванням тощо, внаслідок чого збільшуються вигоди від їх використання в порівнянні з очікуваними раніше.

Одиницею аналітичного обліку основних засобів є кожний інвентарний об'єкт.

Інвентарний об'єкт це:

- закінчений устрій з усіма пристосуваннями та належностями до нього;

- конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відособлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приналежності, важелі керування і єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різні строки використовування, то кожна із цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт. Такий порядок має певне значення для будинків, які постійно перебудовуються, а також для обладнання та транспортних засобів. Кожному об'єкту при надходженні на підприємство привласнюється інвентарний номер. Він закріплюється за об'єктом на весь період його використовування та не може привласнюватися після його вибуття іншим об'єктам. Інвентарний номер наноситься на об'єкт і відзначається у всіх первинних документах, які відображають його рух. Присвоєння об'єктам інвентарних номерів дозволяє уникнути плутанини, забезпечує контроль за їх зберіганням.

Основні засоби формуються підприємствами в результаті здійснення капітальних інвестицій, одержання внесків засновників, безоплатного одержання тощо. Кожне підприємство має право самостійно вирішувати питання придбання, зведення, обміну, оренди, ліквідації та реалізації основних засобів.

Наявність, надходження та вибуття основних засобів оформляється типовими формами первинних документів, затверджених наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р.

На кожний об'єкт, що надходить на підприємство, складається Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1). Його укладає комісія. В акті вказується найменування, вартість, технічна характеристика об'єкта, завод-виготовлювач, а також характеризується його технічний стан і придатність до експлуатації.

Даним документом оформляються операції:

- зарахування об'єктів, що надійшли, до складу основних засобів підприємства;

- передачі основних засобів зі складу в експлуатацію;

- внутрішнього переміщення основних засобів з одного підрозділу підприємства в інше;

- передачі об'єктів основних засобів іншим підприємствам (при реалізації, безоплатній передачі, обміні).

Кількість екземплярів акту (ОЗ-1) залежить від характеру операції. Так при:

- надходженні об'єкта на підприємство від виробника або іншого підприємства акт складається в одному екземплярі;

- безоплатній передачі об'єкта іншому підприємству, його здачі в операційну оренду або внутрішнього переміщення - у двох екземплярах;

- реалізації - у трьох екземплярах.

Якщо одночасно й за однією вартістю надійшло кілька однотипних об'єктів - складається один загальний акт.

Разом з технічною документацією акт прийому-передачі передається в бухгалтерію. На основі цих документів бухгалтер заповнює інвентарну картку (ОЗ-6), що використовується для індивідуального обліку окремих об'єктів основних засобів або для групового обліку однотипних об'єктів. У ній крім інформації з акту прийому-передачі вказується привласнений об'єкту інвентарний номер, місце експлуатації, норма амортизації або метод її нарахування та прізвище матеріально відповідальної особи. Заповнену картку реєструють в Описі інвентарних карток з обліку основних засобів (ОЗ-7). Надалі в інвентарну картку вносять інформацію про модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення об'єкта. На невеликих підприємствах замість карток може використовуватися Інвентарний список основних засобів (ОЗ-9), що містить ті ж дані, що й інвентарна картка. Такий же список використовується для пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їх експлуатації в розрізі матеріально відповідальних осіб.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» із застосуванням таких субрахунків:

100 „Інвестиційна нерухомість”;

101 «Земельні ділянки»;

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;

103 «Будинки та споруди»;

104 «Машини та обладнання»;

105 «Транспортні засоби»;

106 «Інструменти, прилади та інвентар»;

107 «Робоча та продуктивна худоба»;

108 «Багаторічні насадження»;

109 «Інші основні засоби».

Рахунок 10 відноситься до рахунків активів, основний, матеріальний, активний.

За дебетом рахунка відображається надходження основних засобів за первісною або справедливою вартістю, сума дооцінки, а також витрати на реконструкцію, модернізацію та інші заходи, у результаті проведення яких можна чекати збільшення майбутніх економічних вигод від використання даних об'єктів; за кредитом - списання об'єктів, які вибувають, та їхня уцінка.

Сальдо рахунка - дебетове, показує вартість наявних основних засобів і відображається в першому розділі активу балансу довідково. Балансовою оцінкою основних засобів є їх залишкова вартість (первісна вартість мінус сума зносу).

В умовах ручної обробки інформації для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами використовують “Картку обліку руху основних засобів” (ф. ОЗ-8). Записи в ній здійснюють на основі згрупованих інвентарних карток наприкінці місяця. За підсумковими даними цих карток складають Оборотну відомість наявності та руху основних засобів.

Операції за надходженням основних засобів на великих підприємствах групуються в спеціальному журналі-ордері, а в інших випадках - у зведеному журналі-ордері. В малих підприємствах використовується відомість 4м.

Розглянемо приклади формування первісної вартості об'єктів основних засобів, які вводяться в експлуатацію.

Приклад 1. Підприємство придбало автомобіль, призначений для обслуговування виробництва. У його первісну вартість включені такі витрати:

Види витрат	Сума витрат, грн.
	з ПДВ	без ПДВ
1	2	3
Покупна вартість	9000	7500
Транспортні витрати	300	250
Збір у Пенсійний фонд у розмірі 3% від покупної вартості із ПДВ	-	270
Витрати на реєстрацію	-	60
Разом первісна вартість		8080

Перераховані вище витрати без ПДВ відображаються за дебетом рахунка 15 “Капітальні інвестиції” у кореспонденції із кредитом відповідних рахунків - 631, 685, 651 тощо. Далі, на основі “Акту прийому-передачі” (ОЗ-1) об'єкт вводиться в експлуатацію за сформованою первісною вартістю 8080 грн.

Приклад 2. Підприємство на спорудження будинку господарським способом здійснило такі витрати:

Види витрат	Сума витрат, грн.
	з ПДВ	без ПДВ
1	2	3
Матеріальні	-	15000
На оплату праці	-	6000
Відрахування на соціальні заходи	-	2360
Нараховано за монтажні роботи підрядчику	3000	2500
Інші витрати	2400	2000
Разом первісна вартість		27860

Бухгалтерські записи з обліку надходження основних засобів

Документ	Зміст запису	Кор. рахунків
		Дебет	Кредит
ТТН, специфікація тощо	1. Прийнято до оплати рахунок постачальника за виробничі основні засоби. У нього включені: - покупна вартість - ПДВ 20%	152 641	631 631
Розрахунок бухгалтерії	2. Нараховано збір у Пенсійний фонд у розмірі 3% від покупної вартості з ПДВ	152	651
Рахунок	3. Нараховано транспортної організації за доставку: - вартість послуг - ПДВ 20%	152 641	685 685
Квитанція на оплату	4. Відображено витрати на реєстрацію об'єкта	152	685
Акт прийому -передачі (ОЗ-1)	5. Введено об'єкт до експлуатації	105	152
Платіжні доручення	6. Оплачено рахунки: - постачальника - транспортної організації - Пенсійного фонду - ДАІ	631 685 651 685	31 31 31 31
	7. Відображено витрати на спорудження об'єкта господарським способом:
Накладні	Матеріальні	151	205
Розрахунко-во-платіжна відомість	На оплату праці	151	661
Розрахунок бухгалтерії	Відрахування на соціальні заходи (у розмірах, передбачених законодавством)	151	65
Рахунок, акт приймання, виконання робіт	Монтажні роботи: вартість послуг; ПДВ 20%	151 641	631 631
Рахунок	Інші витрати	151	685
Акт прийому -передачі	8. Уведений до експлуатації закінчений об'єкт за первісною вартістю	10	151
Акт прийому -передачі (ОЗ-1)	9. Прийнятий до експлуатації об'єкт основних засобів, що є внеском у статутний капітал (за справедливою вартістю)	10	46
Акт прийому -передачі (ОЗ-1)	10. Прийнятий до експлуатації безоплатно отриманий об'єкт основних засобів (за справедливою вартістю)	10	424
Примітка: Якщо при підготовці до експлуатації основних засобів, отриманих як внесок у статутний капітал або безоплатно, виникають витрати на транспортування, монтаж, установку й т.ін., то їхню первісну вартість необхідно формувати на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». У цьому випадку їхнє надходження в обліку відображається також як придбання (див. опер. 1)

Акт дооцінки	11. Відбито дооцінку основних засобів: - на суму збільшення вартості переоцінених об'єктів - на різницю в сумі зношування дооцінених об'єктів	10 423	423 131
Акт прий-мання-пере-дачі	12. Прийнято об'єкти основних засобів у фінансову оренду	10	531
Акт прий-мання-пере-дачі	13. Прийнято об'єкти основних засобів, які надійшли в порядку цільового фінансування	10	48
Акт резуль-татів ін вен-тарризації	14. Оприбутковано раніше невраховані об'єкти основних засобів: - на суму залишкової вартості - на суму зносу	10 10	719 131
Акт прий-мання-пере-дачі	15. Прийнято повернуті з фінансової оренди основні кошти: - на суму залишкової вартості - на суму зносу	10 10	161 131
-//-	16. Переведено оборотні активи до складу основних засобів	10	22, 26

Методи нарахування та облік амортизації (зношування)

основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби зношуються. При цьому варто розрізняти два види зносу:

- фізичний, котрий відбувається в результаті безпосереднього використання основних засобів у господарській діяльності і визначається тривалістю їхнього використання, навантаженням, умовами використання та інших факторів;

- моральний, що відбувається в результаті технічного прогресу, який приводить до створення більш продуктивних видів основних засобів або більш дешевих.

У кожному разі в результаті зношування основні засоби в певний момент стають непридатними до подальшого використання або їхнє використання стає неефективним. Це приводить до необхідності заміни основних засобів. Для її здійснення підприємства повинні нагромадити певні джерела, що здійснюється шляхом щомісячного включення у витрати підприємства сум амортизації (зносу) основних засобів.

Амортизація - це систематичний розподіл амортизованої вартості необоротних активів протягом строку їх корисної експлуатації. Не нараховується амортизація на землю, що не має строку корисного використання.

Відповідно П(С)БО 7 «Основні засоби» вартість, що підлягає амортизації, визначається як первісна або переоцінена вартість необоротних активів, зменшена на їхню ліквідаційну вартість.

Строк корисного використання - це період, протягом якого можна чекати використання активу підприємством або кількість одиниць продукції, яку (котру) підприємство очікує одержати від використання цього активу. Підприємство може змінити строк використання об'єкта.

Ліквідаційна вартість являє собою суму засобів або вартість інших активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) конкретного об'єкта по закінченні строку його корисної експлуатації за мінусом очікуваних витрат, пов'язаних з його вибуттям. Підприємство має право не визначати ліквідаційну вартість.

Нараховується амортизація з місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію протягом строку його використання. Нарахування амортизації припиняється на період модернізації, реконструкції, консервації об'єкта.

Закінчується нарахування амортизації, починаючи з місяця, наступного за місяцем списання об'єкта.

Підприємствам уперше надане право вибирати метод нарахування амортизації з методів, передбачених П(С)БО 7 “Основні засоби”. Усього запропоновано 5 методів. При визначенні методу нарахування амортизації необхідно враховувати порядок і строки використання конкретного об'єкта.

1. Метод прямолінійного списання. При його застосуванні амортизація нараховується протягом строку корисної експлуатації об'єкта основних засобів. Базою для нарахування амортизації є амортизована вартість. Отже, при використанні даного методу необхідно встановити:

- первісну (справедливу) вартість об'єкта;

- строк корисного використання об'єкта;

- ліквідаційну вартість об'єкта.

Насамперед, шляхом вирахування з вартості конкретного об'єкта основних засобів ліквідаційної вартості визначаємо суму, що підлягає амортизації. Потім отриману суму необхідно поділити на строк корисного використання об'єкта. У результаті цього розраховується річна сума амортизації від певної вартості основних засобів.

Розглянемо застосування цього методу на конкретному прикладі.

Первісна вартість об'єкта основних засобів становлять 8600 грн. Розрахункова ліквідаційна вартість становить 1600 грн.

Строк корисної експлуатації об'єкта - 5 років.

Розрахуємо річну норму амортизації.

1/ Амортизована вартість дорівнює: 8600 грн. - 1600 грн. = 7000 грн.

2/ Річна сума амортизації даного об'єкта: 7000 грн. : 5 років = 1400 грн.

3/ Річна норма амортизації об'єкта дорівнює: 1400 : 7000 х 100% = 20%

Сума амортизації за місяць визначається шляхом розподілу річної суми амортизації на 12, тобто 1400 грн./12 = 116,7 грн.

Позитивним є те, що підприємству надане право уточнювати строк корисної експлуатації та ліквідаційну вартість об'єкта.

Строк корисної експлуатації може змінюватися в тому випадку, якщо об'єкт модернізовано, реконструйовано тощо і в результаті цього підвищилися його експлуатаційні можливості.

Ліквідаційна вартість може змінюватися у зв'язку зі зміною цін, тарифів і т.ін.

Якщо зміни відбулися, то коректується сума та норма амортизації.

2. Метод зменшення залишкової вартості. У цьому випадку сума амортизації з кожним роком зменшується, тому що базою для її визначення є залишкова вартість об'єкта. При цьому ліквідаційна вартість використовується для розрахунку норми амортизації. Цей метод багато в чому аналогічний методу, передбаченому для податкового обліку відповідно пункту 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Найбільше доцільно використовувати даний метод по основним засобам, які мають максимальну продуктивність у перші роки використання. Норма амортизації, при використанні цього методу визначається за формулою:

де n - кількість років використання об'єкта.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації, при його використанні, визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта на початок року на річну норму амортизації. Річна норма амортизації розраховується, виходячи з строку корисного використання за прямолінійним методом та подвоюється.

При цьому варто мати на увазі, що при використанні методу зменшення залишкової вартості й методу прискореного зменшення залишкової вартості сума амортизації першого року експлуатації об'єкта визначається, виходячи з первісної вартості тому що знос ще не нараховане.

Приклад. Якщо визначати амортизацію за методом прискореного зменшення залишкової вартості на об'єкт, наведений у прикладі прямолінійного методу, то його норма амортизації буде 40%, тобто 20% х 2.

Річна сума амортизації складе:

за 1 рік

за 2 рік

4. Кумулятивний метод. Для його використання розраховується кумулятивний коефіцієнт шляхом розподілу кількості років, які залишилися до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Річна сума амортизації визначається множенням цього коефіцієнта на вартість, що підлягає амортизації.

Приклад. Первісна вартість об'єкта 8800 грн.

Ліквідаційна вартість - 700 грн.

Строк корисного використання 5 років

Загальна сума років використання об'єкта = 1+2+3+4+5 = 15

Отже амортизована вартість дорівнює:

8800 - 700 = 8100 грн.

Кумулятивний коефіцієнт на 1 рік рівняється , а річна сума амортизації ; на другий рік кумулятивний коефіцієнт рівняється , а сума амортизації = і т.ін.

5. Виробничий метод. У цьому випадку для нарахування амортизації використовують дані про продуктивність необоротного активу в цілому та за окремими звітними періодами. Основою для визначення суми амортизації є вартість, яка амортизується.

Наприклад: вартість яка амортизується становить 12000грн. Продуктивність станка за весь строк використання очікується 20000 деталей, у тому числі:

1 рік - 2200 (січень - 180 дет., лютий - 180 дет, березень - 200 дет., і ін.)

2 рік - 2100

3 рік - 2000 і т.д.

Насамперед, розрахуємо виробничу ставку амортизації:

12000:20000 = 0,6 грн.

Потім щомісяця визначається місячна сума амортизації шляхом множення обсягу випуску за місяць на виробничу ставку амортизації.

Отже, сума амортизації за січень дорівнює 180 х 0,6 = 108 (аналогічно розраховується амортизація за кожен місяць протягом строку використання об'єкта).

Використання даного методу дозволяє при нарахуванні амортизації враховувати навантаження на обладнання. Найбільш прийнятний він для машин, обладнання та інших аналогічних об'єктів.

На практиці може виникнути необхідність використання комбінації наведених методів. Це можливо в тому випадку, якщо окремі компоненти об'єкта мають різні строки та порядок використання.

Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється у відомостях. При цьому підприємства можуть застосовувати типові форми (ОЗ-14; ОЗ-15; ОЗ-16), затверджені наказом Мінстату України або розробляти їх самостійно.

Для обліку зносу основних засобів призначений рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», субрахунок 131 «Знос основних засобів». Субрахунок 131 є регулюючої, контрактивним до рахунку 10 «Основні засобів».

За кредитом субрахунку 131 відображається нарахування зносу (амортизації), а за дебетом - його списання. Сальдо рахунку кредитове, показує суму зносу основних засобів і довідково відображається в 1 розділі активу балансу.

Конкретний порядок відображення в обліку нарахування зносу (амортизації) залежить від того, чи використовує підприємство рахунки класу 8 «Витрати за елементами». У цьому класі передбачений спеціальний рахунок 83 «Амортизація».

Для забезпечення контролю за нарахуванням та використанням амортизаційних відрахувань передбачений позабалансовий рахунок 09 «Амортизаційні відрахування». Записи на ньому, як і на будь-якому позабалансовому рахунку здійснюються у односторонньому порядку:

• за кредитом нарахування амортизації;

• за дебетом використання амортизаційних відрахувань на капітальні інвестиції, крім здійснених за рахунок бюджетних асигнувань, цільових джерел та надходжень і внесків до статутного капіталу. При цьому передбачено використання амортизаційних відрахувань відображати за такими напрямками:

• будівництво об’єктів;

• придбання (виготовлення) основних засобів;

• поліпшення (модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція) основних засобів;

• придбання (створення) нематеріальних активів;

• інші капітальні роботи;

• погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Сальдо рахунка 09 показує суму невикористаних амортизаційних відрахувань.

Слід зазначити, що наведені методи нарахування амортизації основних засобів можна використовувати в бухгалтерському обліку. У податковому обліку зберігається раніше існуючий порядок. Всі основні фонди діляться на 4 групи, за кожною з яких з 1.01.2004 року установлені жорстко регламентовані квартальні норми амортизації:

група 1 - 2 % група 3 - 6 %

група 2 - 10 % група 4 - 15 %

Амортизація нараховується виходячи із залишкової вартості, що розраховується за формулою:

Б_(а) = Б_(а-1) + П_(а-1) – В_(а-1) – А_(а-1), де:

Б_(а) – балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б_(а-1) – балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що попереджував розрахунковому;

П_(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інше поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, на протязі кварталу, що передує розрахунковому;

В_(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на протязі кварталу, що передує розрахунковому;

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передує розрахунковому.

Розглянемо порядок обліку нарахування амортизації основних засобів.

Бухгалтерські записи з обліку амортизації основних засобів

Документ	Зміст запису	Кор. рахунку
		Без використання рахунків класу 8		З використанням рахунків класу 8
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
1	2	3	4	5	6
Розрахунок бухгалтерії	Нараховане амортизацію основних засобів: - виробничого призначення - загальновироб-ничого призначення - загальногосподар-ського призначення - обслуговуючий збут продукції Одночасно визнається дохід за безкоштовно отриманими об’єктами	23 91 92 93 424	131 745	83 23 91 92,93	131 83 83 83