Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) Документальне оформлення та облік прямих витрат

Прямими є витрати, які безпосередньо на підставі первинних документів відносяться на собівартість конкретних видів продукції (робіт, послуг). До їх складу відносяться:

1. Матеріальні витрати - витрати сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, електроенергії, запасних частин. Ці витрати виникають при виготовленні певних видів продукції (робіт, послуг);

2. Витрати на оплату праці - нарахування за окладами, тарифами, премії, заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток або створення забезпечення їхньої оплати, оплата іншого невідпрацьованого часу, передбачене законодавством і т.ін.;

3. Відрахування на соціальні заходи - відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасних випадків і на індивідуальне страхування, здійснюване за рахунок підприємства;

4. Амортизація, нарахована на основні засоби, інші необоротні активи, нематеріальні активи, використовувані при виготовленні конкретних видів продукції (робіт, послуг);

5. Інші прямі витрати - плата за оренду об'єктів, вартість спеціальних інструментів і пристосувань, використовуваних для виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг) і т.п.

Підставою для відображення на бухгалтерських рахунках зазначених витрат є первинні документи. Характер витрат визначає вид використовуваних документів. Наприклад:

- відпуск матеріальних запасів у виробництво оформляється видатковими матеріальними ордерами, накладними, лімітно-заборними картами тощо;

- витрати на оплату праці відображаються на підставі розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків;

- відрахування на соціальні заходи від заробітної плати, амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів оформляються спеціальними розрахунками бухгалтерії;

- послуги сторонніх організацій - на підставі рахунків, платіжних доручень і т.п.

Всі витрати відносяться на собівартість продукції по фактичному обсязі в прийнятій оцінці. Так, витрачені на виробництво запаси, у відповідності П(С)БО 9 «Запаси», повинні оцінюватися по одному з передбачених методів (середньозваженої собівартості, ФІФО і т.п.). Однак зробити розрахунок по вибраному методі оцінки запасів можна тільки по закінченні місяця, якщо будуть відомі всі витрати, які включаються в їхню первинну вартість. До цього моменту відбуття запасів у поточному обліку необхідно здійснювати за обліковими цінами. Як облікові ціни можна використовувати покупні, фактичні минулого звітного періоду та інші.

У кожному разі облікові ціни будуть відрізнятися від виявлених первинних цін по окремих видах запасів. Тому наприкінці кожного місяця необхідно визначити і відображення в обліку різницю, тобто відхилення (ТЗВ). Для такого розрахунку інформація про відхилення повинна постійно накопичуватися на відповідних рахунках і субрахунках класу 2 «Запаси».

Розрахунок відхилень повинен здійснювати по методу середнього відсотка з використанням таких формул:

Виявлені відхилення можуть бути зі знаком «плюс» або «мінус» залежно від співвідношення облікової та первинної вартості запасів. В обліку відхилення зі знаком «плюс» відображаються звичайним способом, а відхилення зі знаком «мінус» - способом червоного сторно, тобто негативними числами.

Облік витрат на виробництво здійснюється на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок ставиться до рахунків виробничих процесів, калькуляційний, активний. По дебету рахунку протягом звітного місяця відображаються прямі витрати на виробництво, а наприкінці місяця - загальновиробничі витрати, що розподіляються за кредитом (списання витрат на фактичний обсяг випущеної продукції). При цьому протягом місяця це списання відображається по прийнятій на підприємстві облікової вартості, а наприкінці місяця розраховуються і відображаються відхилення облікової вартості від фактичної собівартості (економія або перевитрата). У цілому оборот по кредиту рахунку 23 показує фактичну виробничу собівартість випущеної продукції.

Сальдо рахунку 23 «Виробництво» дебетове, показує витрати на незакінчену продукцію і відображається в другому розділі активу балансу.

Прямі витрати відображаються на рахунку 23 «Виробництво» у міру виникнення протягом місяця. Конкретний порядок їхнього відбиття залежить від того використає підприємство рахунки класу 8 «Витрати за елементами» чи ні.

Якщо підприємство не використовує рахунки класу 8, то всі прямі витрати списуються в міру їхнього виникнення в дебет рахунку 23 «Виробництво» із кредиту рахунків:

- 20 «Виробничі запаси»

- 661 «Розрахунки за заробітною платою»

- 65 «Розрахунки за страхуванням»

- 13 «Знос необоротних активів»

- 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і т.п.

При другому варіанті витрати із кредиту перерахованих вище рахунків ставляться в дебет рахунків класу 8:

- матеріальні - у дебет рахунку 80 «Матеріальні видатки»;

- на оплату праці - у дебет рахунку 81 «Витрати на оплату праці» і т.д.

Одночасно із кредиту рахунків 80, 81, 82, 83, 84 поелементні витрати списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво».

Використання рахунків класу 8 дозволяє підприємствам формувати в системі обліку інформацію для заповнення другого розділу «Елементи операційних витрат» «Звіту про фінансові результати» (ф. № 2).

Рішення про застосування або незастосування рахунків класу 8 «Витрати за елементами» приймають самі підприємства. Воно повинне бути записане в наказі підприємства «Про облікову політику». Без сумніву, використовувати рахунки класу 8 доцільно малим підприємствам.