Інвентаризація основних засобів, порядок виявлення та відображення в обліку її результатів

Підприємства всіх форм власності повинні періодично проводити інвентаризацію основних засобів. Її проведення передбачене Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків і інших статей балансу, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 з наступними змінами. При цьому інвентаризація будинків і споруд повинна проводитися один раз у три роки, бібліотечних фондів - один раз у п'ять років, інших основних засобів - щорічно.

Для її початку необхідно перевірити наявність і стан інвентарних карток (інвентарних описів), а також документів, які підтверджують передачу основних засобів в операційну оренду або прийняття в операційну оренду.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства призначається комісія. Для забезпечення її проведення голові комісії вручається інвентарний список об'єктів, що значаться на даному підприємстві, структурному підрозділі за конкретними матеріально відповідальними особами. При проведенні інвентаризації комісія повинна в натурі оглянути кожен об'єкт і внести його в інвентаризаційний опис (ф. № інв-1). В описі вказується найменування об'єктів, їх інвентарні номери, первісна вартість, сума зношування. Якщо виявляються об'єкти раніше не відображені, то їх включають в інвентаризаційний опис. Оцінюють такі об'єкти за справедливою вартістю, а знос встановлюється з їх технічного стану.

Інвентаризаційний опис оформляється й передається в бухгалтерію. Бухгалтер зіставляє фактичні дані з обліковими та виявляє розбіжності, які відображаються в порівнювальній відомості (ф. № інв.-18).

У процесі проведення інвентаризації можуть бути виявлені раніше не обліковані об'єкти, за якими необхідно встановити, куди або за рахунок яких джерел списані витрати на їх придбання. В обліку такі об'єкти відносяться в дебет рахунка 10 «Основні засоби» з віднесенням їх вартості на кредит рахунка 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Нестачі основних засобів повинні бути списані та віднесені за рахунок винних осіб за залишковою вартістю з урахуванням коефіцієнта інфляції, ПДВ і встановленого Постановою КМУ коефіцієнту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 розмір збитку визначається виходячи із залишкової вартості відсутнього об'єкта. Вартість його повинна бути не нижче п'ятдесяти відсотків від облікової вартості на момент установлення факту нестачі або псування з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначаються органами статистики, ПДВ і коефіцієнта 2 за такою формулою:

Наприклад:

Вартість відсутнього об'єкта за даними поточного обліку на момент

проведення інвентаризації склала - 1000 грн.

Зношування на момент інвентаризації - 600 грн.

Залишкова вартість (реальна) - 400 грн.

Залишкова вартість, що підлягає відшкодуванню (не менш 50%)

Індекс інфляції на момент проведення інвентаризації - 1,2

Залишкова вартість, що підлягає відшкодуванню з урахуванням індексу

інфляції 500 х 1,2 = 600 грн.

ПДВ від реальної залишкової вартості 400 х 20% : 100% = 80 грн.

Загальна сума збитку, що підлягає відшкодуванню матеріально

відповідальною особою (600 + 80) х 2 = 1360 грн.

У процесі господарської діяльності підприємства можуть проводити переоцінку основних засобів. Необхідність її проведення виникає в тому випадку, якщо залишкова вартість об'єкта істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні кошти» кожне підприємство самостійно ухвалюють рішення щодо проведенні переоцінки основних засобів. При цьому варто керуватися принципом обачності, тобто не допустити завищення або заниження вартості переоцінюваних об'єктів.

Якщо переоцінюється один об'єкт групи основних засобів, то на цю же дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів даної групи. Надалі переоцінка об'єктів зазначеної групи повинна проводитися регулярно, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу не відрізнялася істотно від справедливої вартості.

Переоцінку проводить комісія. Її результати оформляються інвентаризаційним описом і актом переоцінки.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 7 переоцінена первісна вартість і сума знос переоціненого об'єкта визначається множенням відповідно до первісній вартості й суми зносу на індекс переоцінки, що визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість, а саме:

Так розраховують переоцінені суми незалежно від того, здійснюється дооцінка (тобто індекс переоцінки більше 1) або здійснюється уцінка (тобто індекс переоцінки менший за 1).

Наприклад:

первісна вартість об'єкта 100000 грн.

нараховане знос 30000 грн.

справедлива вартість на дату переоцінки 98000 грн.

Розраховуємо:

1) Індекс переоцінки =

2) Переоцінена первісна вартість = 100000 х 1,4 = 140000 грн.

3) Сума дооцінки = 140000 - 100000 = 40000 грн.

4) Переоцінена сума зносу = 30000 х 1,4 = 42000 грн.

5) Сума дооцінки зносу = 42000 -30000 = 12000 грн.

Якщо вартість окремих об'єктів змінювалася послідовно кілька разів, то при відображенні чергової переоцінки приймаються в розрахунок попередні. Порядок відображення в обліку таких переоцінок передбачено п.20 П(С)БО7.

Результати уцінки визнаються витратами підприємства. У випадку наступної дооцінки цих же основних засобів, її сума рівна сумі попередньої уцінки та визнається доходом підприємства.

Первісна дооцінка відноситься на збільшення додаткового капіталу.