Облік витрат на збут
У процесі реалізації готової продукції виникають специфічні витрати, які називаються витратами на збут. Вони виникають у підприємствах виробників готової продукції та ураховуються при визначенні результатів діяльності.
До складу витрат на збут входять:
- витрати на тару та упакування продукції на складах (якщо впакування здійснюється після здачі продукції на склад);
- витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаження у вагони, автомобілі або інші транспортні засоби (якщо за умовами договору їх оплачує постачальник);
- витрати на маркетинг і рекламу;
- витрати на оплату праці і комісійні продавцям, торговельним агентам, працівникам відділу збуту;
- витрати на амортизацію, ремонт і утримування основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, які використаються для забезпечення збуту продукції (робіт, послуг).
Не включаються до складу витрат на збут ті, які за умовами договорів відшкодовуються покупцями. Конкретний перелік витрат на збут передбачений П(С)БО 16 «Витрати».
Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». Він відноситься до рахунків господарських процесів, активний.
За дебетом рахунку протягом звітного періоду накопичуються перераховані вище витрати, а по кредиту відображається їхнє списання наприкінці звітного періоду на рахунок 79 «Фінансові результати» субрахунок 1 «Результат операційної діяльності».
Рахунок 93 «Витрати на збут» сальдо не має, тому що закривається щомісяця.
На великих підприємствах, які випускають різноманітні асортименти продукції, аналітичний облік витрат на збут може вестися по видах продукції.
Бухгалтерські записи з обліку витрат на збут
Документ |
Зміст запису |
Кор. рахунків |
|
Дебет |
Кредит |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
Накладні |
1. Відпущено пакувальні матеріали, тара на впакування готової продукції |
93 |
204 |
Рахунки транспортних організацій |
2. Нараховане автотранспортним організаціям за транспортування готової продукції: а) за договором б) ПДВ |
93 641 |
685 685 |
Виписки з поточного рахунку |
3. Оплачено різним організаціям за рекламу продукції та послуги з маркетингу |
93 |
31 |
Авансовий звіт |
4. Оплачено експедитором з підзвітної суми за вантажно-розвантажувальні роботи |
93 |
372 |
Розрахунок бухгалтерії |
5. По закінченні місяця списані витрати на збут продукції |
791 |
93 |
Реалізація: сутність, визначення моменту, формування продажних цін
Завершальною стадією кругообігу коштів виробничих підприємств є реалізація продукції (робіт, послуг). Її здійснення забезпечує безперебійність господарської діяльності.
Реалізація являє собою сукупність операцій по доведенню продукції до її споживачів відповідно до укладених договорів, угод, контрактів. Вона характеризується обсягом реалізації як у натуральних, так і у вартісних показниках за видами продукції та у цілому по підприємству. За натуральними показниками реалізації окремих видів продукції оцінюють обґрунтованість обсягів їхнього виробництва.
Реалізація продукції забезпечує:
- відшкодування витрат підприємства на її виробництво;
- одержання виробником певного прибутку;
- одержання від покупців податків, включених у відпускні ціни продукції, які підлягають перерахуванню в бюджет (акцизного збору та ПДВ).
Для забезпечення правильності відображення в обліку операцій по реалізації продукції (робіт, послуг) велике значення має встановлення моменту реалізації. При цьому варто враховувати два фактори.
По-перше, варто виходити з того, що одні і ті ж цінності не можуть відображатися в складі майна двох підприємств в одній і тій же формі одночасно. Право власності переходить від постачальника до покупця в момент відпуску (відвантаження) продукції, що відповідає чинному законодавству. Виходячи із цього, сторони договору відображають в обліку різні об'єкти:
- постачальник - дебіторську заборгованість за реалізовану продукцію та суму доходу;
- покупець - отриману готову продукцію та зобов'язання (кредиторську заборгованість) перед постачальником.
Це відповідає визначенню моменту реалізації за методом нарахування, застосовуваним в Україні та світовій практиці.
По-друге, оборот по реалізації є об'єктом для нарахування ПДВ (крім операцій, звільнених від його сплати). Тому момент реалізації необхідно визначати відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями. Їм установлено, що для цілей оподатковування моментом реалізації є:
- дата зарахування коштів покупця (замовника) на банківський рахунок постачальника (підрядника) в оплату продукції (робіт, послуг), що підлягає реалізації;
- дата оприбуткування отриманих коштів у касі постачальника (підрядника), а при її відсутності дата інкасації виторгу (при реалізації за готівку);
- дата відпуску (відвантаження) продукції покупцям, а для виконаних робіт, послуг - дата оформлення документів, які підтверджують факт їхнього прийому замовником.
Для здійснення реалізації продукції (робіт, послуг) необхідно визначити продажні ціни. Саме від цього деякою мірою залежить можливість:
- реалізувати продукцію;
- відшкодувати витрати;
- створити прибуток;
- перелічити податки бюджету.
У світовій практиці існують різні підходи до формування продажних цін.
Насамперед, визначається загальна стратегія ціноутворення. Найбільше часто використовується:
1. «Стратегія проникнення». Її сутність полягає в тому, що спочатку встановлюються відносно низькі відпускні ціни на продукцію (роботи, послуги), що дає можливість завоювати або розширити ринок збуту;
2. «Зняття вершків». Її використання припускає встановлення спочатку до появи конкурентів високої відпускної ціни з наступним її зниженням з урахуванням співвідношення попиту та пропозиції продукції (робіт, послуг).
На практиці використовуються, найчастіше, такі варіанти розрахунку відпускних цін на продукцію (роботи, послуги):
1. Основою ціни є фактична собівартість виробництва. Цей варіант найбільш надійний з погляду відшкодування витрат, але не враховує стан ринку, конкуренцію і т.ін.
2. Виходячи із цін основних конкурентів підприємства, визначають припустимі верхні та нижні границі продажних цін. У цьому випадку враховується стан ринку та конкуренція, але не завжди можливе відшкодування витрат.
3. Підприємство встановлює ціни найбільш вигідним покупцям. Такий варіант ефективний при просуванні на ринок нової продукції.
Можуть використовуватись і інші методи.
На практиці доцільно використовувати комбінований підхід до формування цін. Тепер згідно ГКУ підприємства мають право самостійно формувати продажні ціни. При цьому всі підприємства повинні керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 1998 від 18.12.98р. «Про вдосконалення порядку формування цін». Підприємства-монополісти, крім того, повинні враховувати положення антимонопольного законодавства.
Продажна ціна продукції (робіт, послуг) включає в собі такі елементи:
- витрати на виробництво та реалізацію;
- прибуток виробника;
- податки та деякі інші елементи.
Оскільки продажні ціни встановлюються до виявлення фактичної виробничої собівартості, то витрати на виробництво та реалізацію включаються в них у плановому або нормативному розмірі. Сума прибутку включається в розмірі, що забезпечує функціонування підприємства, виходячи зі співвідношення пропозиції та попиту на продукцію. Розмір податків визначений відповідними нормативними документами (Законом про ПДВ і ін.).
Розглянемо порядок визначення відпускної ціни на виріб «А» за такими даними:
Витрати на виготовлення одиниці продукції |
16,3 грн. |
Плановий прибуток |
4,7 грн. |
Разом: |
21 грн. |
Акцизний збір |
30% |
ПДВ |
20% |
Насамперед, визначимо відпускну ціну підприємства з акцизним збором. Акцизний збір включається в ціну продукції. За діючою методикою відпускна ціна з акцизним збором визначається за формулою:
Отже, продажна ціна одного виробу «А» з ПДВ дорівнює:
30грн. + 6грн. = 36грн.