Бухгалтерські записи по обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)

Документ	Зміст запису	Кор. рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
Накладні, видаткові матеріальні ордери і т.п. Платіжні, розрахунково-платіжні відомості Розрахунок бухгалтерії Розрахунок бухгалтерії	1. Варіант без використання рахунків класу 8 1. Протягом місяця відпущені у виробництво виробничі запаси по обліковій вартості. 2. Нараховане заробітну плату виробничим працівникам (основна та додаткова). 3. Зроблено обов'язкові відрахування від заробітної плати (по видах) 4. Нараховане в забезпечення виплат відпускних	23 23 23 23	20 661 65 471
Розрахунок бухгалтерії Рахунки різних організацій Авансові звіти і т.ін. Розрахунок бухгалтерії Розрахунок бухгалтерії	5. Відбито нарахування амортизації необоротних активів 6. Відбито прямі послуги сторонніх організацій, які можна прямо віднести на конкретні об’єкти обліку 7. Відбито інші прямі витрати Списано відхилення (ТЗВ) на використані виробничі запаси. 9. Списано розподілені загальновиробничі витрати.	23 23 23 23 23	13 685 372,30, 31 20 відх. або 20 ТЗВ 91
Накладні, видаткові матеріальні ордери Розрахунково-платіжна відомість Розрахунок бухгалтерії	2. Варіант із використанням рахунків класу 8 Протягом місяця відпущені у виробництво виробничі запаси по обліковій вартості. Одночасно на цю ж суму Нараховане заробітну плату виробничим працівникам Одночасно на цю ж суму Зроблено обов'язкові відрахування від заробітної плати (по видах) Одночасно на цю же суму і т.п.	80 23 81 23 82 23	20 80 661 81 65 82

Примітка: аналогічно відображаються всі витрати, наведені в 1 варіанті. Рахунки класу 8 виступають як транзитні, тобто здійснюється одночасний запис по дебету та кредиту цих рахунків. У МП витрати можуть накопичуватись на рахунках класу 8 і списуватись з них безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати».

Методи обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції

Під методом обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції варто розуміти певний підхід до систематизації і контролю витрат виробництва, розрахунку собівартості продукції. На вибір методу обліку витрат впливають такі фактори:

- тип виробництва та характер технологічного процесу;

- номенклатура випущено продукції;

- організаційна структура виробництва й управління і деякі інші чинники.

Найпоширенішими є попередільний, позаказний і нормативний методи обліку витрат.

Попередільний метод використовується у виробництвах зі складним технологічним процесом, який можна розділити на окремі стадії (переділи).

Переділ являє собою сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукцію, готову для даного переділу (напівфабрикат). У свою чергу розрізняють два різновиди попередільного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Однопередільний метод застосовується в простих виробництвах, які виготовляють однорідну нескладну продукцію. До таких виробництв відноситься добувна промисловість, гідроелектростанції і т.п. Виготовлення продукції в таких виробництвах відбувається на одній стадії та витрати збираються по видах продукції і статтям калькуляції. Незавершене виробництво в таких стадіях стабільне, а в більшості випадків його немає. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення витрат на загальний випуск конкретного виду продукції.

Багатопередільний метод застосовується в таких виробництвах, де технологічний процес може бути розділений на ряд перерваних стадій обробки (переділів). Кожен переділ являє собою сукупність певних операцій або процесів, у результаті яких виготовляється однорідна продукція. Її однорідність визначається матеріалами та технологією обробки. Усередині кожного переділу витрати враховуються по статтях калькуляції.

Цей метод застосовується в текстильній, скляній, металургійній, деревообробній, паперової та деяких інших галузях промисловості.

Розрізняють два варіанти попередільного методу обліку витрат:

- напівфабрикатний, при якому калькулюється собівартість продукту, виготовленого на кожному переділі. Причому для даного переділу цей продукт остаточний, а для наступних є напівфабрикатом. Передача з одного переділу в іншій здійснюється по фактичній собівартості з відбиттям на рахунках бухгалтерського обліку;

- при другому варіанті собівартість напівфабрикатів на кожному переділі не калькулюється. Фактична собівартість готової продукції при цьому варіанті визначається шляхом підсумовування вартості використаних матеріалів і витрат на їхню обробку на всіх переділах технологічного циклу.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах.

Об'єктами обліку витрат і об'єктами калькуляції є окремі замовлення, які відкриваються на певну кількість однотипних виробів або на певний обсяг робіт. Кожному замовленню привласнюється номер, що надалі вказується у всіх первинних документах.

По закінченні кожного замовлення визначається фактична собівартість всіх виробів або всього обсягу виконаних робіт. Собівартість одного виробу (або одиниці роботи) визначають шляхом прямого розподілу фактичних витрат по конкретному замовленню на кількість виробів (обсяг виконаних робіт).

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в машинобудуванні, взуттєвій і інших галузях промисловості з багатосерійним і масовим характером виробництва, продукція яких складається з безлічі деталей і вузлів, які збираються в готові вироби..

При використанні даного методу, насамперед, складають технологічні та нормативні карти, у яких визначаються нормативні витрати матеріальних, трудових і інших ресурсів на виготовлення окремих видів продукції. На основі нормативних карт складаються нормативні калькуляції.

В обліку окремо відображаються:

- витрати за нормами;

- зміни норм;

- відхилення від норм.

Фактична собівартість випущеної продукції визначається шляхом алгебраїчного підсумовування зазначених елементів.

Нормативний метод обліку витрат дозволяє здійснювати постійний, оперативний контроль витрат.

Нормативний метод може використатися на підприємствах будь-яких галузей промисловості в рамках попередільного та позамовного методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Для визначення відпускних (продажних) цін на продукцію необхідна інформація про фактичну собівартість одиниці продукції (робіт, послуг). Фактичну собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) визначають за допомогою калькулювання.

Калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

Насамперед, виходячи з особливостей продукції, яка випускається визначають калькуляційні одиниці. Ними можуть бути:

- натуральні одиниці продукції, робіт, послуг (штуки, метри, пачки, кг, тонни і т.п.);

- укрупнені одиниці продукції (100 пар взуття, 100 погонних метрів тканини, 100 порцій блюд і т.д.);

- умовні одиниці (тонно-кілометр, кіловат-година і т.ін.). При калькулюванні собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) розрахунок здійснюють за статтями калькуляції і у цілому.