Особливості бухгалтерського обліку товарів і тари в торгівлі
Товари і тара є складовою частиною запасів, тому їхній облік регламентується П(С)БО 9 «Запаси». Товари - це матеріальні цінності, які придбані та утримуються (зберігаються) підприємством з метою наступного продажу.
Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їхнє найменування або однорідна група.
П(С)БО 9 надає визнання та первинну оцінку товарів, оцінку вибуття товарів, оцінку товарів на дату балансу і принципи розкриття інформації про товари в примітках до фінансової звітності. Розділи ПБО 9 будуть розкриті в міру викладу бухгалтерського обліку товарів і тари в даному посібнику.
Товари і тара зберігаються й відповідно обліковуються в підприємствах оптової та роздрібної торгівлі, а також у підприємствах ресторанного господарства.
В оптовій торгівлі товари реалізуються зі складів оптових баз і транзитом; у роздрібній торгівлі - за готівку, у розстрочку, дрібним оптом, через комісійну торгівлю. У ресторанному господарстві - за готівку та дрібним оптом.
Важливою умовою правильної організації бухгалтерського та податкового обліку товарних, розрахункових і інших операцій є дотримання порядку оцінки товарів і ціноутворення на товари, роботи і послуги.
Основи ціноутворення та оцінка товарів
Ціна (тариф) - форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізує суб'єкт господарювання.
Основним нормативним документом, що регулює ціноутворення в сфері господарювання, є Господарський кодекс України (глава 21). Кодексом передбачені наступні види цін:
- вільні ціни, які поширюються на всі види продукції (робіт, послуг);
- державні фіксовані ціни, перелік яких установлює КМУ;
- регульовані ціни.
У практиці підприємств промисловості та торгівлі використовуються:
- вільна відпускна ціна промислового (виробничого) підприємства;
- вільна відпускна ціна оптового підприємства;
- вільна роздрібна ціна на товари, які реалізуються населенню.
Оскільки товари створюються у виробничій сфері, виникає комплекс витрат, пов'язаних з виробництвом готової продукції. Сукупність цих витрат (у промисловості) становить так звану виробничу собівартість продукції, що і є першим узагальнюючим елементом відпускної ціни підприємства.
Природно, що промислове підприємство повинне реалізувати свою продукцію за цінами, які вище виробничої собівартості, що забезпечить одержання прибутку. Прибуток промислового (виробничого) підприємства - це другий важливий елемент вільної відпускної ціни підприємства.
У ціну продажу виробниче підприємство обов'язково включає акцизний збір по підакцизним товарам і податок на додану вартість (ПДВ).
Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, алкогольні напої, тютюнові вироби, вироби зі шкіряної сировини та ін. Кабінетом Міністрів України встановлений спеціальний перелік товарів і розміри ставок акцизного збору на окремі види товарів. Якщо з цієї або іншої причини промислове підприємство не нарахувало акцизний збір на той чи інший товар, то це вказується в документах, і у цьому випадку акцизний збір зобов'язане нарахувати торговельне підприємство.
Якщо до вільної відпускної ціни промислового підприємства додати оптову націнку і ПДВ оптової торгівлі, то одержимо вільну відпускну ціну оптового підприємства. Ця ціна покриває ціну промислового підприємства, витрати оптової торгівлі, податок на додану вартість, інші податки та забезпечує прибуток оптовому підприємству. Функції торговельної націнки роздрібного підприємства ідентичні функціям торговельної націнки оптового підприємства. Якщо до вільної відпускної ціни оптового підприємства додати торговельну націнку і ПДВ роздрібної торгівлі, то вийде вільна роздрібна ціна. За вільними роздрібними цінами товари реалізуються населенню.
Структуру вільних цін можна представити у вигляді наступної схеми:
1. Виробнича собівартість (прямі та непрямі виробничі витрати);
2. Прибуток промислового підприємства;
3. Вільна відпускна ціна підприємства (1+ 2);
4. Торговельна націнка оптового підприємства (оптова націнка + ПДВ оптової торгівлі);
5. Вільна відпускна ціна оптового підприємства (3+4);
6. Торговельна націнка підприємства роздрібної торгівлі (націнка + ПДВ роздрібної торгівлі);
7. Вільна роздрібна ціна (5+6).
Вільна відпускна ціна промислового підприємства з урахуванням ставки акцизного збору та суми акцизного збору визначається по формулах:
Де:
Цв - вільна відпускна ціна підприємства;
С - виробнича собівартість;
П - прибуток промислового підприємства;
А% - ставка акцизного збору у відсотках;
Аз - сума акцизного збору.
Наприклад: В - 160,0; П - 80,0; Аз % - 35%
Вільні відпускні ціни промислового та оптового підприємства, а також роздрібна ціна повинні перекрити зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість (ПДВ). Тому на кожній стадії руху товарів до відпускної ціни (вартості) додається сума ПДВ. Торговельні націнки опта і роздрібу в певній мірі збільшують суму ПДВ. Розмір торговельної націнки державою не регламентується. Тому її розмір залежно від кон'юнктури ринку (попиту на товари народного споживання) установлює відповідне підприємство.
Наприклад, оптове підприємство одержало товар за цінами постачальника - 800, розмір націнки - 35 %, ПДВ - 20 %. У цьому випадку вільна відпускна ціна оптового підприємства складе - 1296; у т.ч. оптова націнка - 280 (800 х 0,35) зобов'язання по ПДВ - 216 ((800 + 280 ) х 0,20 ).
1296 = 800 + 280 + 216
Якщо торговельна націнка роздрібу складе 30 %, а ПДВ - 20 %, то роздрібна ціна цього ж товару буде 1684,80 , у т.ч. торговельна націнка - 324 (1080 х 0,30 ), зобов'язання по ПДВ - 280,80 ((1080 + 324) х 0,20)
1684,80 = 1080 + 324 + 280,80
Зобов'язання з ПДВ на практиці прийнято обчислювати шляхом ділення продажної вартості на 6 :
або 1684,8:6 = 280,80
Варто розрізняти: ПДВ постачальника і ПДВ торговельного підприємства.
ПДВ постачальника підлягає оплаті постачальникові, але у вартість товарів торговельного підприємства він не входить. Сума цього ПДВ для торговельного підприємства є податковим кредитом, на суму якого зменшуються зобов'язання перед бюджетом.
ПДВ торговельного підприємства включається в ціну продажу товарів і є податковим зобов'язанням.
Податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, складе 64,80 (280,8-216) і буде дорівнювати сумі податкових зобов'язань мінус сума податкового кредиту.