3. «Тектонічні деформації»

Тектонічні деформації є наслідком тектонічних рухів. Вони поділяються на 2 типи:

- СКЛАДЧАСТІ (плікативні (лат. «plikatilis» - складаю)) – суцільність залягання верств геологічних порід не порушується, а змінюється лише форма їх залягання.

- РОЗРИВНІ (диз’юнктивні (лат. «disjunctios» - роз’єдную ) – суцільність залягання верств геологічних порід порушується і утворюються різноманітні розриви.

Слід відзначити також, що Ю.А. Косигін виділяє ще один тип тектонічних деформацій – ін’єктивні (лат. «injectios» - проникання), які зумовлюють утворення діапірів (гр. «протикаю») – складок з твердим ядром.

Форми складчастих тектонічних порушень можуть бути різними: нахиленими або зім’ятими у складки.

НАХИЛЕНІ порушення є найпростішими. Вони фіксуються, коли всі шари геологічних порід на певній, часто дуже обмеженій, території залягають нахилено. Така форма залягання називається монокліналь.

Кожна монокліналь має наступні елементи залягання:

1) лінія простягання – лінія перетину монокліналі з горизонтальною площиною;

2) лінія падіння – вказує напрям максимального нахилу або падіння шару і завжди є перпендикулярною до лінії простягання;

3) кут падіння – кут, під яким монокліналь нахилена до горизонту;

4) напрям простягання – азимут простягання;

5) напрям падіння – азимут падіння.

Три остання елементи виражаються у градусах (º).

СКЛАДКИ (хвилеподібні вигини верств гірських порід різного розміру). Існують складки 4-х типів:

– випуклі – антиклінальні;

– увігнуті – синклінальні;

– флексури (лат. «flexura» - вигин) – круті коліноподібні вигини;

- діапіри – складки з твердим ядром.

В будові складки виділяються наступні елементи:

1) кут,

2) крила (бічні частини),

3) замок (місце перегину),

4) ядро (внутрішня частина),

5) осьова площина (ділить кут між крилами пополам),

6) шарнір (лінія, що сполучає точки максимального перегину),

7) вісь складки (лінія перетину осьової площини з поверхнею Землі).

За положенням осьової площина складки бувають:

1) прямі: 2) похилі: 3) лежачі: 4) пірнаючі:

За характером замка складки бувають:

1) гострі: 2) гребенеподібні: 3) аркоподібні: 4) коробчасті:

5) віялоподібні: 6) ізоклінальні (х-ся

паралельними крилами):

За співвідношенням довжини й ширини складки бувають:

1. лінійні – довжина набагато перевищує ширину;

2. брахіскладки (гр. «короткий») – мають співвідношення ширини до довжини як 1/3, або 1/2. вони бувають 2-х типів: брахіантикліналі і брахісинкліналі;

3. ізометричні – довжина й ширина приблизно однакові (антикліналі (куполи), синкліналі (чаші, мульди (нім. «Mulde») - улоговина)).

Сукупність складок характерна для певних структур земної кори називається СКЛАДЧАТІСТЮ.

Складчастість буває:

повна – лінійні складки приблизно однакового розміру розташовуються паралельно по всій площі певної території;

переривчаста – спостерігається чергування горизонтальних і складчастих ділянок;

проміжна – має місце в районі крайових прогинів (між платформами й складчастими областями).

РОЗРИВНІ порушення бувають наступними:

А – без зміщення сусідніх ділянок земної кори (тріщини, розділення – гр. «діаклази»);

Б – зі зміщенням сусідніх ділянок земної кори (розломи – гр. «параклази»).

Тріщини бувають відкриті, закриті та приховані.

Розломи трапляються у вигляді скидів, підкидів, насувів, зсувів та інших розривних порушень:

СКИД (виникає при тектонічному розтягуванні) – розрив, при якому зміщення відбувається вертикально або частково нахилено в бік зміщення;

ПІДКИД (виникає при тектонічному стисканні) – розрив, у якому сила зміщення спрямована у бік висячого крила;

НАСУВ (виникає при тектонічному стисканні) – розрив, у якому сила зміщення спрямована у бік висячого крила, при чому висячий бік піднятий відносно лежачого і насунутий на нього. Великі за площею пологі насуви називаються шаріажами – (фр. «charriage» - нести, везти);

ЗСУВ – розрив із вертикальним або горизонтальним переміщенням блоків порід.

Окремо слід розглянути великі скиди:

ГРАБЕН (нім. «Graben» - рів, канава) - ділянка земної кори, що опустилася по лініях скидів нижче від сусідніх ділянок. Інколи причиною утворення грабену є підкиди;

СХІДЧАСТИЙ СКИД – система скидів, при якій кожне наступне крило розташовується нижче за попереднє;

ГОРСТ (нім. «Horst» - гніздо) – піднята ділянка земної кори, обмежена скидами або підкидами від сусідніх ділянок;

РИФТИ (англ. «rift» - розрив, розлом) – лінійно витягнуті на сотні й тисячі кілометрів системи великих грабенів, часто ускладнені горстами (Східна Африка, Байкал, розломи серединно-океанічних хребтів);

ГЛИБИННІ РОЗЛОМИ – розмежовують літосферу на окремі блоки (плити);

КІЛЬЦЕВІ СТРУКТУРИ – тектонічні структури концентричної форми, оконтурені розломами (напр. Болтиська западина). Для них характерні розсипні та корінні родовища корисних копалин.