Корисні копалини, їх типи і закономірності поширення. Методи пошуків та розвідки корисних копалин.

План:

1. Загальні відомості про корисні копалини і їх типи.

2. Металічні й неметалічні корисні копалини.

3. Горючі корисні копалини.

4. Раціональне використання мінеральних ресурсів та

охорона надр.

5. Методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин.

1. «Загальні відомості про корисні копалини і їх типи»

Корисною копалиною називається природне мінеральне утворення, яке використовується в господарській діяльності людини безпосередньо або після певної переробки. На різних етапах розвитку продуктивних сил людство використовувало як корисні копалини різні мінеральні агрегати. Так, останніми десятиліттями у зв'язку із розвитком атомної енергетики цінною корисною копалиною стали сполуки урану та інших радіоактивних елементів, які ще на початку століття корисними копалинами не вважалися. З іншого боку, цілий ряд гірських порід, які містять у своєму складі певні хімічні елементи, на даному етапі не використовуються. Однак з ростом технічних можливостей суспільства вони можуть стати корисними копалинами в майбутньому. Так, скажімо, граніти у даний час використовуються переважно як будівельний та декоративний матеріал, в той же час, за підрахунками О.П.Виноградова в 1 км³ гранітної маси міститься: ніобію – 84 000 т, міді – 250 000 т, літію - 112 000 т, урану – 10 000 т, олова – 6 000 т, молібдену – 25 000 т, золота – 12 т.

У вченні про корисні копалини широко використовується таке поняття, як РУДА - твердий мінеральний агрегат з таким вмістом корисних компонентів, які роблять економічно доцільним їх видобуток при сучасному рівні матеріального виробництва. Найчастіше рудами називають металічні корисні копалини, але останнім часом зміст цього поняття розширився (наприклад, агрономічнисми рудами вважають такі неметалічні сполуки як апатит, сильвініт та ін.).

Корисні копалини, добуті з надр, стають МІНЕРАЛЬНОЮ СИРОВИНОЮ. Розрізняють три типи корисних копалин: металічні, неметалічні і горючі.

У свою чергу, серед МЕТАЛІЧНИХ корисних копалин виділяють 6 груп (за класифікацією М.А.Биховера, 1967):

1. Руди чорних і легуючих металів (руди заліза, марганцю, хрому, титану, ванадію, нікелю, кобальту, вольфраму, молібдену, цирконію, танталу, ніобію).

2. Руди кольорових металів (міді, свинцю, цинку, олова, ртуті, сурми, миш'яку і ін.).

3. Руди легких металів (алюмінію, магнію, літію, берилію).

4. Руди благородних металів (золото, срібло, платина).

5. Руди рідкісних і розсіяних металів (індію, кадмію, селену, телуру, галію, талію, скандію, цезію, германію, гафнію, рубідію).

6. Руди радіоактивних металів (радію, торію, урану).

НЕМЕТАЛІЧНІ корисні копалини поділяють на 5 груп:

1. хімічну і агрономічну сировину (мінеральні солі, сірка, фосфорити, апатити, гіпс, мінеральні пігменти, борати);

2. технологічну сировину - флюси і вогнетриви (вапняк, доломіт, кварцит, вогнетривкі глини, флюорит, магнезит);

3. будівельні матеріали (глини, піски, пісковики, гіпс, ангідрит, магматичні і метаморфічні породи);

4. індустріальну сировину (алмази, азбест, графіт, п'єзокварц, слюди, ісландський шпат, тальк);

5. дорогоцінні та декоративні камені (агат, гранати, аметист, опал, смарагд, малахіт, нефрит, чароїт та ін.).

ГОРЮЧІ корисні копалини - це торф, буре і кам'яне вугілля, горючі сланці, нафта і газ.

Важливою корисною копалиною є ВОДА (питна, технічна, мінеральна).

Родовище корисних копалин - це ділянка земної кори, на якій внаслідок певних геологічних процесів відбулось нагромадження мінеральної речовини, яка за кількістю, якістю і умовами залягання придатна для промислового використання.

Рудопрояв - дрібне скупчення корисних копалин у надрах, яке за кількістю корисної копалини не відповідає поняттю родовище.

При характеристиці родовищ корисних копалин застосовують таке поняття, як кондиція (умова, вимога). Показники кондицій - це мінімальний промисловий вміст корисного компонента в руді, запаси корисної копалини у родовищі, гірничогеологічні параметри родовищ (потужність, максимальна глибина залягання рудного тіла, вміст шкідливих домішок тощо). Кондиції міняються з часом, тобто залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Так, наприклад, якщо на початку ХІХ століття розроблялись мідні руди із вмістом 10% міді, то зараз промисловими вважаються поклади із вмістом міді у руді 0,4-0,5%.

Кількість (вміст) корисної копалини в даному родовищі називають запасами. При цьому запаси для родовищ різних корисних копалин можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, для кам'яного вугілля - це десятки і сотні мільйонів тонн, для залізних руд - сотні тисяч тонн, для золота - кілограми і т.д. За запасами родовища поділяють на 5 типів: дуже великі (унікальні), великі, середні, дрібні і дуже дрібні.

Крім того, запаси класифікують на групи і категорії.

Так, за господарським призначенням їх поділяють на дві групи:

- балансові запаси, тобто запаси родовищ, які на даний час економічно вигідно використовувати;

- позабалансові, тобто запаси, які можуть експлуатуватись в майбутньому.

Категорії запасів встановлюються у залежності від ступеня розвіданості родовища, вивчення його гірничогеологічних умов, якості руди. Для оцінки твердих корисних копалин користуються чотирма категоріями: А, В, С1 і С2. Крім того виділяють ще прогнозні (геологічні) запаси.

До категорії А відносять повністю (детально) розвідані запаси; до категорії В - запаси в основному вивчені; С1 - вивчені у загальних рисах (вірогідні); С2 - попередньо вивчені (чи можливі).

Запаси категорій А, В і С1 служать основою для проектування та будівництва гірничих підприємств (кар'єрів, рудників, шахт тощо), запаси категорії С2 є можливим резервом родовища. Прогнозні запаси вказують на перспективи виявлення промислових запасів та визначають доцільність постановки пошукових робіт.

У практичній діяльності геологи користуються класифікаціями родовищ за їх генезисом. Є цілий ряд таких класифікацій, розроблених у різний час американськими, німецькими, російськими дослідниками (В.Ліндгрен, П.Нігглі, Г.Шнейдерхен, В.О.Обручев, П.М.Татаринов, В.І.Смірнов (генетична класифікація) та ін.).