Геологічна робота льодовиків

полягає у наступних процесах:

І – Екзарація (лат. - виорюю) → руйнування гірських порід при переміщенні льодовика;

ІІ – Деформація пластичних порід – зминання льодовиком гірських порід у складки (наприклад, Канівські дислокації (лат. – зміна, місце));

ІІІ – Транспортування – переноситься пісок, пил, брили та інші уламки;

ІV – Акумуляція (лат. - нагромадження) – перенесені й відкладені льодовиком скупчення уламків гірських порід (фр. - морена) – валуни, суглинки, щебінь, супіски.

В історії Землі нараховується кілька давніх зледенінь. Причому вони фіксувались на планеті в різний час:

ДОКЕМБРІЙ (архей, протерозой) – у породах цього віку (570-680 млн. років і, навіть, 2300 млн. років) зустрічаються тиліти (англ.- валунна глина). Це давні морени, що мають місце в Канаді, Південній Африці, Сибіру, США, Шотландії, Ірландії;

ПАЛЕОЗОЙ – є дані про наявність у цей час зледенінь як у Північній, так і в Південній півкулі (Зокрема на п-ві Індостан, який входив до Гондвани);

МЕЗОЗОЙ – зледеніння були відсутні, оскільки на планеті панував вологий тропічний клімат;

КАЙНОЗОЙ – найкраще досліджені антропогенові зледеніння. Їх нараховується від чотирьох до шести. Найчастіше називають Окське (Гюнц), Дніпровське (Міндель), Московське (Рісс) і Валдайське (Вюрм).

Причини давніх зледенінь

(згідно гіпотези К. Міланковича):

1.- АСТРОНОМІЧНІ:

А) зміна ексцентриситету орбіти – відстані між центром орбіти і його фокусом, де розташовується Сонце,

Б) нахил екліптики – кут між площиною орбіти і віссю Землі,

В) прецесійний (лат. – рух уперед) рух Землі;

2.- ЗМІНА СКЛАДУ АТМОСФЕРИ (збільшення або зменшення вмісту окремих газів, зокрема, СО2);

3.- ЗМІНА РІВНЯ ОКЕАНУ;

4.- ТЕКТОНІЧНІ ПРОЦЕСИ (внутрішня енергія Землі).

6. «Геологічна діяльність озер і боліт»

Озеро – це природне заглиблення в земній поверхні заповнене застійною або слабо проточною водою і немає постійного зв’язку з океаном.

Дослідженням озер займається ЛІМНОЛОГІЯ (гр.- озеро, наука). Цю науку ще інколи називають озерознавством. Геологічна діяльність озер залежить від особливостей озерної води, в першу чергу від її солоності.

Хімізм озерної води значною мірою визначає характер накопичення осадів. В озерній воді крім солей є багато завислих частинок. Це переважно глинисті й пилуваті частинки принесені річковою водою або вітром чи підземними джерелами (головним чином оксиди заліза).

У прісних озерах багато органічних (гумінових) сполук, наявність яких пов’язана з розвитком водоростей та мікроорганізмів.

ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЗЕР ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В НАСТУПНИХ ПРОЦЕСАХ:

АБРАЗІЯ (лат. - зіскоблювання) – руйнування берегів водойм хвилями. У випадку з озерами доцільно використовувати термін ЛІМНОАБРАЗІЯ. Чим більший розмір матиме водойма, тим активніше проходитиме абразія. Особливо активно процеси абразії проходять на водосховищах, де має місце значно більше руйнування берегів, ніж у природних водоймах (Цимлянське – 1 рік/10 м; Рибінське – 1 рік/4 м)

УТВОРЕННЯ ОСАДІВ – це головний вид геологічної діяльності озер. Для озерних осадів характерний матеріал представлений мулом, органогенними й хемогенними відкладами. Озерні відклади часто мають добре виражену шаруватість. До них належать уламкові, органогенні та хемогенні відклади:

УЛАМКОВІ ВІДКЛАДИ – формуються в тих місцях де існує сильний вплив абразії. Вони представлені галькою, піском, глиною, алевритом, черствуватим мулом та ін.

ОРГАНОГЕННІ ВІДКЛАДИ представлені:

сапропелевим (гр.- гнилий і грязь, мул) мулом – колоїдними (гр.- клеєподібними) відкладами, які формуються на дні водойм внаслідок перегнивання рослин і тварин,

сапроколом – щільною, легкою породою чорно-коричневого кольору, яка має черепашковий злам,

діатомітом (гр.- розкол. розтин) – пористою пухкою породою білого, сірого чи кремового кольору, що характеризується малою щільністю,

сапропелітами – викопним вугіллям, що утворилось внаслідок нагромадження решток найпростіших планктонових організмів та колоній зелених і синьозелених водоростей.

ХЕМОГЕННІ ВІДКЛАДИ – представлені: 1) у помірних широтах - переважно оолітовими залізними рудами; 2) у тропіках і субтропіках – бокситами. До хемогенних відкладів належать також мергелі, галіт, гіпс, сода.

ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БОЛІТ:

Болота – перезволожені ділянки земної поверхні, покриті болотною рослинністю, на яких відбуваються процеси торфоутворення. На дні боліт накопичуються органічні рештки. Коли органічна речовина перекривається досить потужним шаром осадів, створюються сприятливі умови для протікання процесу гуміфікації під час якого продукти розкладу органіки збагачуються вуглецем і утворюються гумінові кислоти. Наслідком гуміфікації є утворення коричневого, бурого або чорного торфу. Саме в утворенні торфу полягає провідна геологічна робота боліт.

З болотами також пов'язаний процес вуглефікації торфу. Він проходить при зануренні на значну глибину, де, в умовах підвищеного тиску й підвищених температур, торф перетворюється на буре вугілля, а потім на кам’яне та антрацит (формується ланцюг: торф → буре вугілля → кам’яне вугілля → антрацит). Цей процес супроводжується поступовим зростанням вмісту вуглецю і зменшенням водню та кисню.