- •«Основні поняття геології»
- •«Земля - космічне тіло»
- •1. Земля – планета Сонячної системи, її вік, форма і розміри.
- •2. Внутрішня будова Землі.
- •3. Типи земної кори, їх склад.
- •4. Фізичні властивості та хімічний склад земної кори.
- •1. – О2 ---------- 49.52 ------- 49.13-------------- 46.5 ----------
- •Поняття про мінерали та їх властивості.
- •1. «Кристалографічні особливості мінералів»
- •2. «Види мінеральних агрегатів»
- •3. «Діагностичні властивості мінералів»
- •4. «Класифікація мінералів»
- •Геодинамічні процеси. Процеси ендодинаміки.
- •1. «Поняття про геодинамічні процеси»
- •2. «Коливальні рухи»
- •3. «Тектонічні деформації»
- •4. «Землетруси; їх види, інтенсивність та поширення»
- •Прогноз землетрусів і сейсмічне районування:
- •Явище магматизму на землі.
- •1. «Магма, її склад та диференціація»
- •2. «Інтрузивний магматизм»
- •3. «Ефузивний магматизм»
- •1) Магматичний осередок;
- •3) Кратер (закінчення жерла);
- •4) Кальдера (ісп. «caldera» -
- •4. «Класифікація вулканів»
- •5. «Поствулканічні явища»
- •6. «Поширення вулканів»
- •Метаморфізм гірських порід, його чинники й наслідки.
- •1. «Визначення метаморфізму та його основні ознаки»
- •2. «Типи метаморфізму»
- •3. «Особливості структури й текстури метаморфічних гірських порід»
- •4. «Класифікація метаморфічних гірських порід»
- •Процеси зовнішньої динаміки (екзогенні процеси).
- •1. «Вивітрювання гірських порід»
- •Фізичне вивітрювання:
- •Хімічне вивітрювання:
- •Біологічне вивітрювання:
- •2. «Геологічна робота вітру (еолові процеси)»
- •3. «Геологічна робота поверхневих текучих вод»
- •4. «Геологічна діяльність підземних вод»
- •5. «Геологічна діяльність льодовиків»
- •Геологічна робота льодовиків
- •6. «Геологічна діяльність озер і боліт»
- •7. «Геологічна діяльність океанів і морів»
- •8. «Гравітаційні процеси»
- •9. «Геологічна діяльність людини»
- •10. «Умови формування та класифікація осадових гірських порід»
- •Особливості геотектонічної будови земної кори та літосфери.
- •1. «Основні структурні елементи земної кори і літосфери»
- •2. «Структури ложа Світового океану»
- •3. «Геосинкліналі»
- •4. «Континентальні платформи»
- •5. «Характерні особливості глибинних розломів і кільцевих структур»
- •Класифікації розломів
- •6. «Поняття про тектонічні цикли та епохи складчастості й горотворення»
- •7. «Основні погляди на еволюцію земної кори й літосфери»
- •Концепція мобілізму:
- •Історична геологія.
- •1. «Предмет, завдання і методи історичної геології »
- •2. «Методи визначення відносного віку гірських порід і мінералів»
- •3. «Методи визначення абсолютного віку гірських порід і мінералів»
- •4. «Найвідоміші епохи і періоди в історії Землі »
- •5. «Поняття про фації. Фаціальний аналіз»
- •Континентальні фації
- •6. «Поняття про формації. Методи відтворення рухів земної кори»
- •Еволюція земної кори та розвиток географічної оболонки в докембрії та палеозої.
- •1. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в докембрії»
- •2. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в ранньому палеозої»
- •3. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в пізньому палеозої»
- •Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в мезозої.
- •1. «Еволюція геосинклінальних поясів»
- •2. «Еволюція платформ»
- •3. «Палеогеографічні умови мезозою»
- •4. «Органічний світ мезозою»
- •5. «Корисні копалини мезозою»
- •Формування земної кори та розвиток географічної оболонки у кайнозої.
- •1. «Еволюція геосинклінальних поясів»
- •2. «Еволюція платформ»
- •3. «Палеогеографічні умови Кайнозою»
- •4. «Розвиток органічного світу в Кайнозої»
- •5. «Еволюція людини»
- •Таким чином, основними подіями у біосфері кайнозою можна вважати:
- •Загальні закономірності розвитку землі.
- •2. «Особливості формування атмосфери та гідросфери»
- •3. «Еволюція кліматів Землі»
- •4. «Закономірності розвитку органічного світу Землі»
- •Етапи розвитку рослин і тварин:
- •Корисні копалини, їх типи і закономірності поширення. Методи пошуків та розвідки корисних копалин.
- •1. «Загальні відомості про корисні копалини і їх типи»
- •2. «Металічні та неметалічні корисні копалини»
- •3. «Горючі корисні копалини»
- •4. «Раціональне використання мінеральних ресурсів та охорона надр»
- •5. «Методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин»
- •Історія геологічного розвитку, особливості геотектонічної будови та корисні копалини україни.
- •1. «Великі геотектонічні регіони України»
- •2. «Історя геологічного розвитку території України»
- •«Розвиток території України в докембрії»
- •2.2. «Розвиток території України у фанерозої»
- •3. «Корисні копалини України»
- •3.1. «Металічні корисні копалини»
- •3.2. «Неметалічні корисні копалини»
- •3.3. «Горючі корисні копалини»
- •Література:
«Земля - космічне тіло»
План:
1. Земля – планета Сонячної системи, її вік, форма і розміри.
2. Внутрішня будова Землі.
3. Типи земної кори, їх склад.
4. Фізичні властивості та хімічний склад земної кори.
1. Земля – планета Сонячної системи, її вік, форма і розміри.
Земля належить до Сонячної системи, яка, в свою чергу, входить до складу Галактики – Чумацький шлях. Галактика – це скупчення зірок. Зараз доступними для спостереження є 100 млрд. галактик, кожна з яких, у тому числі й Чумацький шлях, об’єднує більш як по 100 мільярдів зірок. Всі зірки складаються з водню (гідрогену) і гелію (Сонце – Н2 (70%), Не (27%); 3% - припадає на решту хімічних елементів).
За зовнішнім виглядом наша Галактика має форму спіралі, а її профіль – дископодібний. У центрі Галактики знаходиться щільне, майже кулеподібне скупчення зірок – це Галактичне ядро.
Загалом у Всесвіті налічується більше 1 мільярда Галактик, а його вік оцінюється в 13-18 мільярдів років.
До Сонячної системи входить 9 планет. Вважається, що раніше їх було 10, але близько 4.5 млрд. років назад планета Фаетон, яка мала діаметр 4500 км і розміщувалась між Марсом та Юпітером, з невстановлених причин загинула, а з її уламків утворився пояс астероїдів.
Слід відзначити, що у 2003 році значна частина астрономів знову почали виділяти десяту планету – Седну, проте це не мало загального визнання. Не всіма науковцями також визнано й ухвалу Празького Всесвітнього астрономічного конгресу, який відбувся 24 серпня 2006 року. В ухвалі йшлося про виключення Плутона з планет Сонячної системи і переведення його в розряд планет-карликів.
Всі дев’ять планет сонячної системи в географії, геології та астрономії прийнято поділяти на дві основні групи: Внутрішні (Земної групи) – (Меркурій, Венера, Земля, Марс) і Зовнішні – (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон).
Щодо походження планет Сонячної системи і, в тому числі Землі, то на пояснення цієї проблеми існує багато точок зору і поглядів, які можна об’єднати у два основні напрямки – релігійні та наукові.
Релігія вважає, що Всесвіт і сонячна система створена Богом, а процеси, які в ньому відбуваються є протистоянням сил добра і зла (християнство – Господь і сатана; іслам – аллах і шайтан; зороастризм –Ахурамазда і Анхрамайнью та ін.). Індуїсти взагалі вважають, що Матеріальний світ є всього лише сон, видіння Брахмана, а прихильники вішнуїзму та кришнаїти переконані в існуванні великої кількості матеріальних всесвітів.
Наукові погляди були згруповані відомим вченим О.Ю. Шмідтом у 3 класи:
1.- Земля і планети утворилась з туманності (пилу). Прихильниками даної гіпотези були: Кант (нім.) – вважав, що туманність була спочатку холодною; Лаплас (фр.) – дотримувався думки про те, що туманність була спочатку гарячою; Фесенков (СРСР- 1960) – вважав, що туманність спочатку була досить розрідженою, але з часом зазнала ущільнення; Войткевич.
2.- Земля і планети сформувались з речовини Сонця: Джінс (Англія, 1919) – велика зірка, що проходила поряд із Сонцем відірвала від нього сигароподібний виступ, з центральної (ширшої) частини якого утворились великі планети, а з периферійних – малі; Мільтон (США, астроном) і Чімберлін (США, геолог) – вважали, що планети й астероїди утворились з речовини газових спіралей, які були витягнені з Сонця зіркою, що пройшла на близькій від нього відстані. Згустки цієї речовини вони називали «ПЛАНЕТЕЗИМАЛЬ»; Ж.Л.Леклерк де Бюффон – (катастрофічна гіпотеза: планети утворились внаслідок удару по Сонцю масивного тіла (комети)); Джеффріс; Крат.
3.- Сонця і планети мають різнорідне походження: О.Ю. Шмідт – висловив так звану «метеоритну гіпотезу», згідно якої Сонце захопило метеоритну хмару, частина якої потрапила на Сонце, а з іншої частини виникли зародки планет та їх супутників. На жаль ця гіпотеза не пояснює виникнення самого Сонця.
Крім того, слід відзначити, що радянські вчені Рудник і Соботович у 1984 році висловили думку, що причиною створення Сонячної системи став вибух наднової зірки. Під дією вибуху існуюча туманність (не має пояснення де вона взялася!!!) стискалася. Внаслідок цього сформувався центральний згусток – Сонце. Через МКР (момент кількості руху) Сонце змусили обертатися навколо себе «пра-планети». Весь процес проходив досить швидко (зайняв не більше 100 млн. років) і охоплював 5 етапів:
1) утворення з міжзіркової газопилової хмари Сонця і сплющеної навколосонячної туманності, яка навколо нього обертається;
2) еволюція Сонця й туманності з передачею електромагнітним і турбулентно-конвективним способом МКР від Сонця до планет;
3) конденсація туманності у вигляді кілець навколо Сонця й формування плантезималей;
4) подальша конденсація планетезималей у планети;
5) повторення подібного процесу навколо планет з утворенням їх супутників.
Нині більшість вчених (астрономів, геологів, фізиків) вважає, що Всесвіт виник 12-20 млрд. років назад внаслідок «Великого вибуху» обмеженого об’єму матерії, рівного за розміром атому зі щільністю речовини 1096 кг/м³ (щільність ядра атома - 1018 кг/м³). Земля ж була сформована в межах часового відрізку 6 - 4.5 млрд. років назад (найчастіше вважають, що Протоземля виникла 4.8 млрд. років назад).
Християни вважають, що наша планета виникла (Господь створив світ) 7516 років назад (2008), зороастрійці (понад 15 000 років) та ін.
Крім того, є кілька сучасних гіпотез про походження життя на Землі та його еволюцію:
- американський астроном Майкл Пальміно 7.09.2007 року зробив заяву про те, що кожні 30 млн. років на нашій планеті відбувається геологічна катастрофа – зміна поверхні (часткова) і вимирання живих організмів. Він доводить, що саме раз на 30 млн. років Земля проходить через найгустішу частину галактичного диску. Це зумовлює падіння на планету великої кількості метеоритів та астероїдів, а також інші катаклізми (зміни клімату, гідросфери та ін.). Згідно твердження Пальміно можна зробити висновок, що раз на 30 млн. років життя на Землі завмирає, а потім відроджується знову (можливо інших формах);
- за розрахунками О.Х. Муна (США), 5.06.8499 року до н. е. на Землі, внаслідок падіння метеорита, стався потужний вибух. Він був у 30 000 разів потужніший ніж у Хіросімі. В результаті цього водяний стовп висотою 10 м змив все живе і над планетою на 2 000 років встановився «морок». У пам’яті людства це викарбовано як хаос – «єдність Неба і Землі». Цікаво, що саме з цієї дати починає свій відлік календар народу майя.
Форма і розміри Землі:
1) – VІ ст. до н. е. – Піфагор → (Земля – куля, яка нерухомо висить у Всесвіті, а Сонце та інші небесні тіла рухаються навколо неї).
2) – давня Індія, Африка та Русь → (Земля тримається на квітах лотоса, слонах, носорогах, китах та ін.).
3) – Ньютон (ХVІІІ ст..) → довів, що наша планета має сплюснуту форму і фактично припинив полеміку між прихильниками теорій «лимона» і «апельсина». Перші вважали, що Земля на полюсах є витягнутою, а другі були переконані втому, що вона сплюснута.
Ньютон визначив також наступні величини:
r (екв.) – радіус екваторіальний – 6378.245 км;
r (пол.) – радіус полярний – 6356.863 км. Різниця між ними – 21. 382 км.;
l (довжина екватора) – 40 075 км;
l (довжина меридіана) – 40 008 км;
S² (площа Землі) - 510 млн. км²;
W (об’єм Землі) - 61.083 млрд. км³
M (маса Землі) – 5.974 · 1021 тонн → («щодоби наша планета збільшує свою вагу на 400 тонн (на думку Ф.Сігнера (США) – на 1250 тонн) за рахунок «космічного пилу»).
Таку фігуру було названо Еліпсоїдом обертання, або сфероїдом. З часом було доведено, що Земля сплюснута не лише по полюсах, а й по екватору (r (екв.) менший за середній на 213 м).
4) – Геоїд (гр. - схожий на Землю) → Гіпотетична фігура, сила тяжіння в усіх точках якої має буди перпендикулярною до її поверхні. Поверхня геоїда співпадає з поверхнею Світового океану, уявно проведеною під материками.
5) – Кардіоїд (гр. – схожий на серце). 6) – Грушоподібна форма.
7) – комбінація еліпсоїда обертання й згладженого октаедра (восьмигранника) – 70-ті роки ХХ ст. – Б.Л. Лічков та І.І. Шафрановський «Баландин Р.К. Пульс земних стихий. М.: Мисль, 1975. – 206 с.».
На думку авторів, така форма планети найбільше відповідає наступним її географічним особливостям:
- переважанню материків у північній півкулі й океанів у південній;
- трикутній формі материків;
- антиподальності материків і океанів.
При спотворенні форми геоїда під час уповільнення або прискорення обертання Землі чи впливу на неї зовнішніх гравітаційних полів протилежні грані октаедра мають зазнавати різноспрямованих рухів, викликаючи значні коливання Світового океану.