Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГЕОЛОГІЯ.doc
Скачиваний:
352
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
1.3 Mб
Скачать

5. «Характерні особливості глибинних розломів і кільцевих структур»

Глибинні розломи (термін введено у 1945 році академіком А.В. Пейве) є зонами рухомого зчленування великих блоків земної кори і верхньої мантії. Вони формуються протягом тривалого часу, мають довжиною сотні й тисячі км, а ширину – десятки км

До розломів приурочені інтенсивні тектонічні, магматичні та метаморфічні процеси.

Засновником вчення про глибинні розломи вважають американського геолога У.Хоббса, який ще у 1911 році висунув ідею про існування ЛІНЕАМЕНТІВ (прямолінійних структурних поясів). На його думку, саме розломи визначають обриси континентів, гірських складчастих систем, багатьох тектонічних структур. Розломи є дуже давніми (Уральський, Таласо-Ферганський). До них часто приурочуються долини гірських річок (Таласо-Ферганський, Камчатський, Ріонський та ін.) і вулканічні споруди (Камчатка).

Класифікації розломів

І. - За глибиною проникнення:

1.- КОРОВІ – досягають поверхні Мохоровичича;

2.- ЛІТОСФЕРНІ (найпоширеніші) – перетинають земну кору і верхню мантію та затухають в астеносфері. До них приурочені гіпоцентри землетрусів;

3.- МАНТІЙНІ (надглибинні) – можуть досягати глибини 650-720 км. Розташовуються вздовж активних околиць континентів та острівних дуг. Визначаються за глибиною розташування осередків землетрусів.

ІІ. – За кінематичними (гр. – «сила, зміна»)

тадинамічними (гр. – «сила») ознаками:

1.- ГЛИБИННІ СКИДИ – виникають при розтягуванні ділянок земної кори. Обмежують рифти (Байкальський), авлакогени (ДДЗ) та великі западини;

2.- ГЛИБИННІ ПІДКИДИ ТА НАСУВИ – виникають при стисканні ділянок земної кори. Зустрічаються у складчастих областях фанерозою та епіплатформенних областях.

Різновидом глибинних насувів є офіолітові (гр. – «змія і камінь») покриви, які виникають при обдукції (насуванні океанічної кори на континентальну).

3.- ГЛИБИННІ ЗСУВИ – горизонтальні річні (до 2 см) зміщення блоків земної кори, які мають значне поширення в складчастих областях і спричиняють сильні землетруси. Яскравим прикладом розломів такого типу є Сан-Андреас у Каліфорнії (довжина 1000 км, ширина 1 км), що характеризується горизонтальним зміщенням блоків близько 1.2 см/рік.

ІІІ. – За впливом на геотектонічну будову земної кори:

- розломи 1-го порядку – визначають межі головних літосферних плит і бувають: дивергентні (розсуви океанічних рифтів), конвергентні (сходження ділянок земної кори) і трансформні (головні серед магістральних);

- розломи 2-го порядку – розмежовують плити і мікроплити, відокремлюють окраїни континентів від ложа океану;

- розломи 3-го порядку – це розломи всередині континентів, які обмежують невеликі рифти або авлакогени; розломи всередині геосинклінальних систем, регіональні трансформні розломи.

Глибинні розломи зумовлюють блокову будову земної кори і літосфери. До них приурочені родовища самородних елементів, нафти, газу.

Кільцеві структури – геологічні утворення різного походження і розміру (до 500 км в діаметрі). Вони мають овальну чи округлу форму. Кільцеві структури найкраще досліджувати за допомогою космознімків.

Серед кільцевих структур виділяються:

- магматичні – вулканогенні, вулкано-плутонічні, плутонічні;

- метаморфічні – граніто-гнейсові куполи, які мають у центрі гранітне ядро, а на периферії метаморфічні породи. Вони характерні для кристалічних щитів;

- гідро - і грязевулканічні структури – гейзери, грязев вулкани (Керченський п-ів, Сахалін);

- соляні куполи – ДДЗ;

- метеоритні кратери – від’ємні структури на земній поверхні, утворені внаслідок падіння космічних тіл (за різними оцінками їх на планеті від 100 до 200; наприклад, Арізонський, Нордлінген-Рис (Мюнхен), Попігайський (Сибір));

- астроблеми (гр. – «зірка») – змінені екзогенними процесами метеоритні кратери (наприклад, Болтиська западина у Кіровоградській області).

ПОРОДИ МЕТЕОРИТНИХ КРАТЕРІВ:

аутигенна (гр.- «сам») брекчія (італ.- «великоуламкова зцементована порода») – це подрібнені породи основи кратерів, що на глибині переходять у тріщинуваті породи;

аллотигенна брекчія – складена з викинутих під час вибуху уламків, які впали назад у кратер чи розсіялися поблизу, і зцементованих через певний час пухким уламковим матеріалом з домішко скла;

імпактити (ударні брекчії) – утворюються внаслідок розплавлення під дією удару, порід, одним з основних компонентів яких є скло та продукти його перетворень.