Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГЕОЛОГІЯ.doc
Скачиваний:
352
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
1.3 Mб
Скачать

3. «Палеогеографічні умови мезозою»

У ранньому та середньому тріасі зберігався встановлений у пермі засушливий континентальний клімат (ореальному режим), спричинений процесами герцинського орогенезу. На континентах планети в цей час переважали рівнинні ландшафти, за винятком Монголії, Китаю, Індокитаю і заходу Північної Америки. Значне поширення мали озерно-алювіальні внутрішньоматерикові та приморські озерно-дельтові низовини і денудаційні підвищені рівнини. Такий характер рельєфу визначив, на думку М.О.Ясаманова (1985), поширення у цей час однотипних ореаль на великих площах. Він виділяє для цього часу чотири основні природні зони: 1) екстрааридну (пустельну); 2) помірноаридну (зону сухих і опустелених саван); 3) змінно-вологу і 4) рівномірно-вологу.

Пустельні умови панували на значній частині Північної Америки, в Європі, Північній Африці, Аравії, Ірані, Середній і Центральній Азії, на більшій частині Південної Америки і в Північній Австралії. Рівномірно-вологі умови в ранньому і середньому тріасі існували в Центральній Америці, на Алясці, в Канаді, на північному сході Євразії і в Сахарі. Загальна кількість атмосферних опадів в пустельних областях рідко досягала 150-200 мм/рік, у рівномірно-зволожених – перевищувала 1500 мм. В пізньому тріасі почалась гумідизація клімату, що було пов’язане з розвитком морських трансгресій. Гумідизація продовжувалась і в ранній та середній юрі. Встановлюється таласократичний режим.

На значних територіях клімат був тропічний і, за термінологією В.М.Синіцина (1980), «ослаблений тропічний» – близький до сучасного субтропічного, без прохолодних зимових сезонів. Аридні зони сильно скорочуються. Засушливі умови зберігались на півдні Європи, в Північній Америці, в Північній Африці, Китаї. Середньорічні температури встановлені за рострами белемнітів для середньої юри складають для Карпатського басейну 19-22,5 ºС, для Кавказького – 22-27 ºС. У пізній юрі спостерігається загальна аридизація клімату, викликана, очевидно, тектонічними рухами невадійської фази мезозойського орогенезу.

У крейдовому періоді при збереженні таласократичного режиму і порівняно теплих умов спостерігались незначні сезонні коливання температур. Загальне пом’якшення клімату ще в юрському періоді призвело до того, що справжніх пустинь ні в юрі, ні в крейді не існувало. Аридні зони того часу швидше нагадували сучасні тропічні савани. Екваторіальні умови існували на півночі Південно-Американського і в центральній частині Африканського материків, в Індостані. Аридні зони північного і південного тропічних поясів не виходили за межі 30º пн.ш. і 30º пд.ш.

У зв’язку із похолоданнями в середній і пізній крейді розширились пояси субтропічного і помірного кліматів. Причиною похолодань могло служити зменшення загальної кількості СО2 в атмосфері і поступове наближення полюсів до материкової суші. Однак льодових покривів на той час не зафіксовано. Різниця температур приекваторіальних і приполярних широт не перевищувала 10-15º, тоді як зараз вона складає майже 30ºС. В пізній крейді спостерігалась нова аридизація клімату і подальша його термічна диференціація.

В цілому ж клімати мезозою були слабо диференційованими. В.М.Сініцин (1980) взагалі виділяє для мезозою лише два термічних типи клімату: тропічний і бореальний. Тропічний був близьким до відповідного сучасного, а бореальний був ослабленим тропічним, про що вже згадувалось. Середньорічні температури тропічного клімату не виходили за межі 28-25 ºС, тоді як в бореальному коливались у межах 12-24 ºС.

Атмосфера мезозою містила більше пари води та вуглекислого газу, ніж кайнозойська, а відношення СО2:О2 періодично змінювалось, зростаючи в аридні епохи і спадаючи в гумідні. Загальна ж тенденція еволюції клімату виявилась у певному похолоданні й посиленні сонячності.