Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГЕОЛОГІЯ.doc
Скачиваний:
352
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
1.3 Mб
Скачать

2. «Еволюція платформ»

Розвиток древніх платформ у мезозої, як і раніше, був тісно пов’язаний із сусідніми рухомими геосинклінальними поясами.

Так, Східно-Європейська платформа в тріасі була високо піднятим суходолом. Тріасовий період – це час висхідних рухів на всіх давніх платформах, однак, починаючи з середньої юри платформи втягуються в опускання і пов’язані з ними трансгресії моря. На Східно-Європейській платформі трансгресія йшла з боку океану Тетіс і досягла максимуму у пізній юрі, коли широкий субмеридіональний прогин з’єднав тропічний Тетіс із Арктичним басейном.

В умовах морського мілководдя на значних площах відклались одноманітні темні глини, піски і фосфорити. В кінці юри спостерігалась незначна регресія, а крейдовий період ознаменувався на платформі новою трансгресією. В ранній крейді відкладались піщано-глинисті товщі з фосфоритами у Поволжі, Підмосков’ї та в Прикаспії. У другій половині крейдового періоду морем покривалася лише південна частина платформи. Тут розміщувався субширотний басейн, який входив до складу Тетісу.

Взагалі слід сказати, що пізня крейда – це час однієї з дуже великих трансгресій в історії Землі. Тетіс у цей час досяг максимальних розмірів і затоплював всю територію Середземноморського поясу, значні площі Східно-Європейської та Африкано-Аравійської платформ. У пізньокрейдових морях різко зросла роль карбонатного осадконакичення, відкладались в основному крейдоподібні вапняки, писальна крейда, мергелі, карбонатні глини. Наприкінці крейди територію платформи охоплюють підняття і регресія моря, яке залишалось лише на Україні й Поволжі.

Сибірська платформа на протязі мезозою представляла собою припідняту територію. Морем затоплювались лише її північна та північно-східна окраїни. В тріасовому періоді на заході платформи в Тунгуській синеклізі продовжувалось утворення трапової формації, почате ще у пермі. В юрському та крейдовому періоді формувалися синеклізи: Хатангська та Ленсько-Вілюйська (тут відкладалась потужна вугленосна серія). На південному заході платформи в западинах проходило формування вугленосних товщ двох інших великих басейнів – Кансько-Ачинського та Іркутського. Дуже потужна (до 4,5 км) вугленосна серія відклалась у западинах Алданського щита – юрсько-нижньокрейдовий Південно-Якутський басейн.

ВАЖЛИВОЮ ПОДІЄЮ мезозойського етапу розвитку Землі був розпад суперконтиненту ПАНГЕЯ – 2 та його складових частин – Лавразії і Гондвани. Розкол починався із утворення піднять на місці майбутнього розриву, потім в умовах загального розтягу утворювались континентальні рифти, які розширювались аж до розриву континентальної кори і формування осей спредингу. Процеси супроводжувались базальтовим вулканізмом. Розкол єдиного материка на окремі континентальні брили відбувався не одночасно, процеси описані вище відбувались в різних місцях континенту у різний час.

Так, у тріасі починається розкол ЛАВРАЗІЇ – закладається западина Північної Атлантики, яка розширюється протягом усього мезозою. Розпад ГОНДВАНИ, спричинений закладанням у ній континентальних рифтів ще в пермі у тріасі продовжувався. В цей час тут формувалися трапи у Південній Америці (басейн р.Парани), в Південній Африці, в Індостані.

В юрі (середина ранньої юри) починає розкриватись Центральна Атлантика і в цей же час розкривається океан Тетіс. Гондвана розділилась на два блоки. Перший складали Африка, Індостан і Південна Америка, а другий – Австралія та Антарктида. Між ними виник вузький грабеноподібний басейн (подібний до сучасного Червоного моря), який поступово розширюючись, формував западину ІНДІЙСЬКОГО океану. Крім того, у пізній юрі почалося розкриття ПІВНІЧНОГО ЛЬОДОВИТОГО океану.

У крейдовому періоді рифтоутворення призводить до розділення Південної Америки і Африки – починає формуватись Південна Атлантика, яка наприкінці крейди з’єднується з Північною, утворюючи єдиний АТЛАНТИЧНИЙ океан. Об’єднані поки що Австралія і Антарктида пересуваються на південний схід від Африки. Роз’єднання їх відбулося аж в середині палеогену. Індостан рухається на північ, а Африка, дещо повернувшись, насувається на Тетіс, що в подальшому спричинить складкоутворення в існуючих там геосинклінальних системах.

Таким чином, з мезозою починається історія трьох нових океанів: Індійського, Атлантичного і Північного Льодовитого та продовжують розвиватися Тихий океан і Тетіс. Крім того існують думки про можливе перше об’єднання Сибірської та Північно-Американської платформ і утворення вузької ділянки суходолу під назвою «Берінгія».