- •«Основні поняття геології»
- •«Земля - космічне тіло»
- •1. Земля – планета Сонячної системи, її вік, форма і розміри.
- •2. Внутрішня будова Землі.
- •3. Типи земної кори, їх склад.
- •4. Фізичні властивості та хімічний склад земної кори.
- •1. – О2 ---------- 49.52 ------- 49.13-------------- 46.5 ----------
- •Поняття про мінерали та їх властивості.
- •1. «Кристалографічні особливості мінералів»
- •2. «Види мінеральних агрегатів»
- •3. «Діагностичні властивості мінералів»
- •4. «Класифікація мінералів»
- •Геодинамічні процеси. Процеси ендодинаміки.
- •1. «Поняття про геодинамічні процеси»
- •2. «Коливальні рухи»
- •3. «Тектонічні деформації»
- •4. «Землетруси; їх види, інтенсивність та поширення»
- •Прогноз землетрусів і сейсмічне районування:
- •Явище магматизму на землі.
- •1. «Магма, її склад та диференціація»
- •2. «Інтрузивний магматизм»
- •3. «Ефузивний магматизм»
- •1) Магматичний осередок;
- •3) Кратер (закінчення жерла);
- •4) Кальдера (ісп. «caldera» -
- •4. «Класифікація вулканів»
- •5. «Поствулканічні явища»
- •6. «Поширення вулканів»
- •Метаморфізм гірських порід, його чинники й наслідки.
- •1. «Визначення метаморфізму та його основні ознаки»
- •2. «Типи метаморфізму»
- •3. «Особливості структури й текстури метаморфічних гірських порід»
- •4. «Класифікація метаморфічних гірських порід»
- •Процеси зовнішньої динаміки (екзогенні процеси).
- •1. «Вивітрювання гірських порід»
- •Фізичне вивітрювання:
- •Хімічне вивітрювання:
- •Біологічне вивітрювання:
- •2. «Геологічна робота вітру (еолові процеси)»
- •3. «Геологічна робота поверхневих текучих вод»
- •4. «Геологічна діяльність підземних вод»
- •5. «Геологічна діяльність льодовиків»
- •Геологічна робота льодовиків
- •6. «Геологічна діяльність озер і боліт»
- •7. «Геологічна діяльність океанів і морів»
- •8. «Гравітаційні процеси»
- •9. «Геологічна діяльність людини»
- •10. «Умови формування та класифікація осадових гірських порід»
- •Особливості геотектонічної будови земної кори та літосфери.
- •1. «Основні структурні елементи земної кори і літосфери»
- •2. «Структури ложа Світового океану»
- •3. «Геосинкліналі»
- •4. «Континентальні платформи»
- •5. «Характерні особливості глибинних розломів і кільцевих структур»
- •Класифікації розломів
- •6. «Поняття про тектонічні цикли та епохи складчастості й горотворення»
- •7. «Основні погляди на еволюцію земної кори й літосфери»
- •Концепція мобілізму:
- •Історична геологія.
- •1. «Предмет, завдання і методи історичної геології »
- •2. «Методи визначення відносного віку гірських порід і мінералів»
- •3. «Методи визначення абсолютного віку гірських порід і мінералів»
- •4. «Найвідоміші епохи і періоди в історії Землі »
- •5. «Поняття про фації. Фаціальний аналіз»
- •Континентальні фації
- •6. «Поняття про формації. Методи відтворення рухів земної кори»
- •Еволюція земної кори та розвиток географічної оболонки в докембрії та палеозої.
- •1. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в докембрії»
- •2. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в ранньому палеозої»
- •3. «Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в пізньому палеозої»
- •Формування земної кори та розвиток географічної оболонки в мезозої.
- •1. «Еволюція геосинклінальних поясів»
- •2. «Еволюція платформ»
- •3. «Палеогеографічні умови мезозою»
- •4. «Органічний світ мезозою»
- •5. «Корисні копалини мезозою»
- •Формування земної кори та розвиток географічної оболонки у кайнозої.
- •1. «Еволюція геосинклінальних поясів»
- •2. «Еволюція платформ»
- •3. «Палеогеографічні умови Кайнозою»
- •4. «Розвиток органічного світу в Кайнозої»
- •5. «Еволюція людини»
- •Таким чином, основними подіями у біосфері кайнозою можна вважати:
- •Загальні закономірності розвитку землі.
- •2. «Особливості формування атмосфери та гідросфери»
- •3. «Еволюція кліматів Землі»
- •4. «Закономірності розвитку органічного світу Землі»
- •Етапи розвитку рослин і тварин:
- •Корисні копалини, їх типи і закономірності поширення. Методи пошуків та розвідки корисних копалин.
- •1. «Загальні відомості про корисні копалини і їх типи»
- •2. «Металічні та неметалічні корисні копалини»
- •3. «Горючі корисні копалини»
- •4. «Раціональне використання мінеральних ресурсів та охорона надр»
- •5. «Методи пошуків та розвідки родовищ корисних копалин»
- •Історія геологічного розвитку, особливості геотектонічної будови та корисні копалини україни.
- •1. «Великі геотектонічні регіони України»
- •2. «Історя геологічного розвитку території України»
- •«Розвиток території України в докембрії»
- •2.2. «Розвиток території України у фанерозої»
- •3. «Корисні копалини України»
- •3.1. «Металічні корисні копалини»
- •3.2. «Неметалічні корисні копалини»
- •3.3. «Горючі корисні копалини»
- •Література:
4. «Континентальні платформи»
Платформи (фр. – плоска і форма) – великі, відносно стабільні ділянки земної кори, які мають двоярусну будову. Їх нижній ярус (фундамент) складається з давніх кристалічних порід (базальтів, гранітів та ін.), а верхній – осадовий чохол – являє собою нагромадження вулканічних та осадових (пісків, глин, мергелів, пісковиків та ін.) порід різної потужності.
Платформи поділяються за віком фундаменту на давні та молоді.
ДАВНІ платформи мають фундамент, що сформувався в архей-протерозойський час. Вони займають майже 40% площі сучасних материків. Таких платформ на Землі 11: 1) Північно-Американська, 2) Південно-Американська, 3) Східно-Європейська, 4) Сибірська, 5) Африкано-Аравійська, 6) Індостанська, 7) Австралійська, 8) Антарктична, 9) Китайсько-Корейська, 10) Таримська та 11) Південно-Китайська.
В межах давніх платформ виділяється ряд структурних елементів, найбільшими серед яких є щити і плити.
Щити – ділянки платформи, де фундамент виступає на поверхню (Балтійський, Український, Алданський, Канадський та ін.).
Плити – ділянки платформ, де фундамент перекритий осадовими відкладами (чохлом) (наприклад, Руська, Волино-Подільська плита та ін.). Слід відзначити, що раніше терміном «плита» називали молоді платформи.
У межах плит виділяються структурні елементи меншого розміру: антеклізи, синеклізи та авлакогени.
Антеклізи (Воронезька, Смоленсько-Московська, Білоруська та ін.) – великі пологі підняття, в межах яких потужність осадового покриву відносно незначна, а в окремих випадках фундамент виступає на поверхню у вигляді невеликих кристалічних масивів.
Синеклізи (Українська, Московська) – ділянки з опущеним (понад 3000 м) заляганням фундаменту, який перекритий потужним осадовим чохлом.
В основі синекліз, дані буріння дозволяють виявити поховані структури - Авлакогени. Вони являють собою великі лінійно витягнуті грабеноподібні западини у фундаменті платформ, відокремлені від сусідніх територій розломами. Потужність осадів в межах авлакогенів може досягати 17 км (ДДЗ). Авлакогени в сучасному рельєфі майже невиражені і є похованими структурами.
МОЛОДІ платформи сформувалися на пізньопротерозойському, палеозойському і, навіть, мезозойському фундаменті. За віком фундаменту вони бувають епібайкальські (займають проміжне становище між молодими та давніми платформами), епікаледонські, епігерцинські та епімезозойські. Фундамент таких платформ менш кристалічний, ніж у давніх, породи його менш метаморфізовані, містять менше гранітів і відрізняються від осадового чохла переважно інтенсивною дислокованістю. Такими платформами є: Скіфська, Західносибірська, Катазіатська, Туранська, Патагонська. Західно-Європейська, Патагонська, Приатлантична, Примексиканська.
Слід відзначити також, що на платформах є ділянки активізації, на яких відбувались орогенні процеси. Такий орогенез одержав назву епіплатформенного («епі» гр. - над). При епіплатформенному орогенезі, завдяки різноспрямованим тектонічним рухам, гірський рельєф створюється за короткий геологічний час. Найчастіше формуються брилові (рідше – складчасто-брилові) гори – Тянь-Шань, Алтай, Саяни, Судети, Аппалачі, Гарц та ін.
Часто з епіплатформенним орогенезом пов’язане виникнення континентальних рифтів (розломів). Це великі структури, в межах яких відбувається розтягування континентальної земної кори, що супроводжується вулканічною та сейсмічною діяльністю. Вони, як правило, лінійно витягнуті і мають велику довжину (сотні й тисячі км). Континентальні рифти за шириною бувають: 1) вузькі – 5-20 км (Мертве море); 2) середньої ширини (їх більшість) – 30-70 км (Байкал) і 3) широкі – 200-400 км (Червоне море).
В сучасному рельєфі рифти являють собою чітко виражені тектонічні зниження, оточені крайовими хребтами, а найбільші з них приурочені до осьових частин великих склепінчастих піднять (Схіноафриканський з рифтом Червоного моря, Байкальський, Верхньорейнський).
Утворення рифтів майже завжди супроводжується магматичною діяльністю і відбувається протягом 3-х стадій:
1) земна кора починає розтягуватись (не більше кількох сотень метрів), що призводить до виникнення неглибоких западин;
2) відбувається зародження та ускладнення осьової зони рифта, розтяг досягає 30-40 км, а кора тоншає в 1.5 рази;
3) розтяг досягає 80-100 км, кора тоншає у 2-3 рази, глибина рифта становить 4-5 км, утворюються розриви й тріщини через які на поверхню виходить магма.
На останній стадії розвитку континентальних рифтів континентальна земна кора перетворюється на океанічну.