2.13 Р.Лукас – гіпотеза раціональних очікувань

Як реагують споживачі і фірми на інформацію, що надходить? Вони приймають рішення і діють, найчастіше не очікуючи настання самих подій. І не так, як припускає уряд і його радники. Часто-густо реакція на макроекономічні імпульси є зовсім іншою, ніж варто було б очікувати, виходячи з поширених економічних теорій функціонування ринкового господарства (причому неважливо, яка з цих теорій береться за основу – монетаристська, кейнсіанська, неокейнсіанська і т.п.).

Події останнього часу дають чимало прикладів «реакції навпаки». Попереднє надання інформації про майбутні реформи («треба порадитись з народом») заважало урядовим функціонерам не тільки правильно оцінити поведінку людей, але і провести в життя назрілі, але непопулярні рішення. Політики і міністри потрапляли у своєрідну пастку «псевдопопулярності»: у погоні за підтримкою і розумінням вони втрачали те й інше, виявляючи ці неприємні речі чи не в останню чергу.

Майбутні події виявляються наближеними до сьогоднішнього часу «Хоча майбутнє не може визначати теперішнє, проте те, що ми очікуємо в майбутньому, може і повинно бути частиною оцінки дійсного»,– пише Герберт Саймон (1916 р.н.), розглядаючи в одній зі своїх статей проблему формування очікувань. «Намагаючись зрозуміти сутність заощаджень, витрат і інвестиційної поведінки споживачів і фірм і передбачити їхню поведінку на короткий період для відпрацювання напрямків розвитку, економісти проробили значну роботу як емпіричного, так і теоретичного характеру в області механізму формування очікувань».

У 1955 р. лауреатом Нобелівської премії в області економіки став американський економіст Роберт Лукас із Чиказького університету. Премія присуджена за розробку гіпотези раціональних очікувань, що призвела до зміни макроекономічного аналізу і поглиблення розуміння економічної політики. Суть його гіпотези в тому, що не потрібно розглядати споживачів і підприємців тільки як об'єкти макрорегулювання. «У них є свій мозок, і очікування людей настільки ж важливі для економіки, як економічна політика уряду. Найпростіший приклад – прогноз росту інфляції негайно прискорює цей ріст», – підтверджує Лукас.

Проблема очікувань дуже багатогранна і досить суперечлива. Економічні агенти не тільки стежать за інформацією. Вони її переробляють, оцінюють, навчаються на основі отриманої інформації. Відповідно до свого соціального стану, маючи фахові навички, досвід, наслідуючи традиціям і «правилам гри», люди неоднозначно реагують на зовнішні події.

Знайомство з механізмом формування очікувань дозволяє точніше уявити вплив економічної політики і на розвиток економічного процесу. Відомі дві теорії або два підходи до оцінки очікувань: теорія адаптивних очікувань і теорія (гіпотеза) раціональних очікувань.

Теорія адаптивних очікувань виходить із того, що фірми коректують свої очікування (і дії), виходячи з подій минулого, тенденцій і підтверджень або помилок минулих прогнозів. За такою схемою оцінюється ймовірна ситуація на ринках окремих товарів, динаміка цін, зміни кон'юнктури. Адаптивні очікування спираються, таким чином, на дещо звуженій, обмеженій оцінці; фірми спираються переважно на минулому досвіді, минулій «траєкторії» у русі змінних параметрів.

Гіпотеза раціональних очікувань базується на більш повній і широкій інформації, основаній на аналізі, оцінках майбутніх подій. Раціональні очікування грунтуються на прогнозах. Це ні що інше, як «пророкування економічних подій». «Класичний спосіб залучити фактор очікування до економічної теорії – це припустити, що від управління попитом до стимулювання пропозиції той, хто приймає рішення, може оцінити загальний ймовірний розподіл майбутніх подій».

Теорія раціональних очікувань одержала широке визнання. Вона припускає, що фірми у своїх прогнозах виходять із таких оцінок, як функціонування існуючої економічної моделі; минула динаміка цін, витрат, рівня процентної ставки тощо; ймовірні наслідки прийнятих урядом рішень, як у зв'язку з цим можуть змінитися основні показники макроекономіки (розміри національного продукту, зайнятість, попит, валютний курс). На основі оцінок формується «раціональна» поведінка учасників економічної діяльності. Оцінки і прогнози будуються далеко не однозначно, і можна лише з деякою долею ймовірності припускати, що будуть використані мотиви, відомі з опитувань, досліджень, проведених соціологами й економістами

Теорія раціональних очікувань відзначає розходження в підходах кейнсіанців і монетаристів.

Кейнс вважав, що можливості держави в області одержання економічної інформації набагато ширші, ніж можливості фірм. Підприємці не можуть заглядати далеко вперед і спираються в основному на поточну інформацію. Сучасний погляд на механізм одержання інформації інший. Фірми не тільки реагують на повороти і корективи економічної політики, але і самі «вгадують» очікувані зміни і завчасно приймають рішення.

Фрідмен і Лукас на відміну від Кейнса вважають, що фірми в стані прогнозувати і «нейтралізувати» економічні рішення уряду. Великі фірми мають у своєму розпорядженні достатньо повну інформаційну базу. Вони оперативно реагують на прийняті «нагорі» рішення. Фірми прогнозують не тільки стан і зміни «економічної погоди», але й вгадують дії правлячих кіл, відповідно до цього вони негайно корегують власні дії, щоб компенсувати небажані зміни і повороти в економічній політиці. «Чим краще поінформований виробник або споживач, тим вище його добробут», – відзначає Кеннет Эрроу (народився у 1921р.), Стенфордський університет.

Сфера економічних рішень сьогодні значно розширилась, і, крім традиційних рішень про інвестиції у виробництво або в цінні папери, охоплює рішення про інвестиції в інформацію. Вчений у даний час збирає сигнали з навколишнього світу подібно шахтарю, який добуває вугілля з землі, адже наука – це форма виробництва.

Гіпотеза раціональних очікувань підводить до висновку, що можливості уряду впливати на економіку суттєво звузилися. Короткострокова політика управління попитом усе частіше здається малоефективною.

Водночас не варто думати, ніби всі учасники подій (фірми й приватні особи) мають достатню інформацію і проходять сувору оцінку майбутніх економічних подій. Важлива інформація приховується. Інформація коштує грошей, це дорогий товар, тому вона не всім доступна. Тим не менше, гіпотеза раціональних очікувань в цілому справедливо відзначає зміни, що відбуваються у формуванні механізму сподівань. При значних перервах учасники подій нерідко діють дуже узгоджено. Коли відбувся різкий стрибок цін на нафту (1973 р.), то імпортери нафти передусім діяли за сценарієм раціональних очікувань. У поведінці споживачів нафти відбувся «неадаптивний» процес пристосування до нової ситуації. Покупці відреагували негайно; вони діяли за моделлю раціональної поведінки, без поправок на історичні дані про ціни на нафту.

За гіпотезою раціональних очікувань всі учасники подій мають уявлення, якою буде модель майбутнього розвитку. І коли держава, приміром, збільшує грошову масу, підприємці, профспілки, населення негайно намагаються компенсувати наслідки подібного кроку. В основі очікувань лежить не минула, а сучасна модель.