МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра економіки агропромислових формувань

ЗВІТ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

(База практики Дослідне господарство

«Велика Бакта», віділ насінництва)

Виконав:

Студент 4-го курсу,

6504/1,ФЕАПК,3 групи

Піляєв Денис

Науковий керівник:

Судеркін А.М.

Київ – 2012

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1. Загальні відомості про підприємство. Кліматичні умови Закарпатського агропромислового району.

2. Оцінка фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОКРЕМИХ ОЗИМИХ ХЛІБНИХ ЗЛАКІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВО ДОСЛІДНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР.

2.1 Програма удосконалення виробництва зерна на період до 2015 року.

2.2 Удосконалення методів та принципів ведення насінництва.

2.3 Перспективи та напрямки розвитку системи насінництва в Закарпатській області.

РОЗДІЛ 3. ПРИРОДООЇОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Природоохоронна програма 2011. Мета, об'єкти, умови і методика досліджень.

3.2. Результати досліджень та їх обговорення

3.2.1 Динамика вмісту мікроелементів в дерновому опідзоленому оглеєному ґрунті.

3.2.2 Динаміка вмісту мікроелементів в дерново-буроземному ґрунті.

3.2.3 Врожайність сільськогосподарських культур в 2011 р.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Виробнича практика - важлива частина навчального процесу студента де він набуває своїх практичних навичок у роботі на підприємстві.

Метою цієї практики є закріплення студентом набутих знань отриманих під час вивчення фахових дисциплін.

Завданням кожного студента під час проходження практики є: ознайомлення з альтернативними методами виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції; розглянути особливості технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва, а також її зберігання та переробку; опрацювати методи розрахунків показників технологічної та економічної ефективності ведення певної галузі на прикладі підприємства Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, що входить до складу Інституту сільського господарства Карпатського регіону УААН (далі ЗІАПВ УААН) села Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області.

Місцем проходження моєї виробничої практики було Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, що входить до складу Інституту сільського господарства Карпатського регіону УААН села Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області. Керівник бази практики –директор ЗІАПВ УААН, к.ек.н.,– Федюк Марія Дмитрівна.

Матеріал для опрацювання було взято з фінансових звітів за 2009, 2010, 2011 роки ЗІАПВ УААН, наукових статей співробітників інституту, технологічних карт, та низка іншої нормативної, технічної, бухгалтерської документації, якою користуються в практичній діяльності спеціалісти підприємства.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

1. Загальні відомості про підприємство. Кліматичні умови Закарпатського агропромислового району.

Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН – провідний центр сільськогосподарської науки Закарпатської області. Створений у 1989 році на базі Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції.

Науковій установі підпорядковані як самостійні статутні суб’єкти, з правами юридичної особи:

• Гірсько-Карпатська дослідна станція (с. Нижні Ворота, Закарпатської області).

• Державне підприємство “Дослідне господарство Закарпатського ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” (90252,Закарпатська область, Берегівський район, село Велика Бакта, проспект Свободи, 4).

• Державне підприємство “Дослідне господарство ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Агрофірма “Еліта” Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” (89433, Закарпатська область, Ужгородський район, село Ратівці).

Описуючи агропромисловий район Закарпатської області треба зазначити, що він має свої особливості притаманні гірським районам, а саме різноманітність рельєфу території, більшість території цього району займає гори та передгір’я . Саме різноманітність рельєфу і особливо гірського ландшафту з великим перепадом висот над рівнем моря (від 103 до 2061м), великої кількості річок (9249) і гірських потічків, ґрунтових і кліматичних умов зумовлюють поділ області на чітко виражені вертикальні зони, які називають агрокліматичними. Вони визначають специфіку, особливості і форми сільськогосподарського виробництва, на яких ми коротко зупинимось.

Розділяють такі агрокліматичні зони як низинна, передгірська та гірська. У таблиці 1.1 більш детально ознайомлю з цими зонами.

Таблиця 1.1.1

Агрокліматичні зони	Рельєф та кліматичні умови	Ґрунти	Поживний режим ґрунтів
Низинна	Низинна зона охоплює всю Притисянську рівнину південно-західної частини області з прилягаючими до неї низькими передгір'ями. В більшості вона утворена терасами річки Тиса та її притоками. Рельєф низовини рівнинний. Надмірна розораність с.-г. угідь є основною причиною незадовільного екологічного стану в цій зоні. В низинній зоні зосереджені основні площі зернового та плодоовочевого виробництва. Низинна агрокліматична зона є найбільш теплою. Максимальна температура тут складає + 38° С, а мінімальна — мінус 34° С.	Низинна зона характеризується найбільш родючими ґрунтами сприятливими для вирощування всіх сільськогосподарських культур. За агрохімічними даними ці ґрунти середньозабезпечені органічною речовиною і поживними речовинами, реакція ґрунтового розчину в більшості кисла.	Середньозважений показник обмінної кислотності ґрунтового розчину (рНсол.) становить 5,20 при гідролітичній кислотності - 2,54мг-екв/100г ґрунту, що характеризує землі цієї зони як слабо кислі. Вміст органічної речовини відмічено на середньому рівні (2,25 %). В цілому за бонітетом землі низинної зони відносяться до земель низької якості і їх еколого-агрохімічний бал за стобальною оцінкою дорівнює 28 балам, що дозволяє їх віднести до 8 класу. Однак в Ужгородському районі ґрунти віднесені до 7 класу, за бонітетом вони набирають 31 бал.
Передгірська	Форми рельєфу цього агрокліматичного району різноманітні і тому різняться їх кліматичні умови. Цей район чітко виділяється за своїми природними умовами, що обумовлено рядом факторів: тектонічною будовою, інтенсивністю ерозійних процесів, особливістю грунтово-рослинних групувань. Характерною особливістю передгірної зони є також і те, що тут переважають вулканічні породи. Сільськогосподарські угіддя, в тому числі і рілля розміщені переважно на схилах, які піддаються водній ерозії. В цілому це достатньо тепла зона. Середня температура липня становить плюс 19°С, а січня 4,4°С нижче нуля.	Передгір'я характеризується менш родючими ґрунтами. Загальна площа, що використовується під сільськогосподарські угіддя в передгір'ї становить 117,3 тис. га. В цілому дані ґрунти мають посередні фізичні, фізико-хімічні, агрохімічні властивості. У них виражена строкатість у забезпеченні рухомими формами поживних речовин фосфору і калію від низького до високого; азотом ґрунти дуже слабо забезпечені. В той же час у них міститься значна кількість рухомих сполук алюмінію і заліза.	Тут землі сільськогосподарського призначення знаходяться на межі між середньо- та слабокислими (рНсол. дорівнює 5,03, при величині гідролітичної кислотності 3,7 мг.екв./100г ґрунту). За еколого-агрохімічною оцінкою ґрунти передгірної зони відносяться до 8 класу, а за бонітетом це землі низької якості (25 балів).
Гірська	Розораність земель гірської зони в порівнянні до низинної тут невисока — 23-27%. Однак, зважаючи на те, що всі сільськогосподарські угіддя розміщені виключно на схилах, густо порізані гірськими потоками і потічками та враховуючи те, що тут щорічно випадає до 1600мм опадів, великої загрози набувають ерозійні процеси. Літо тут набагато тепліше, ніж на Прикарпатті. На кожні 100 метрів висоти на південно-західних схилах кількість опадів зростає на 12 %. Найбільш дощовими є літні місяці -червень, липень, серпень, на які припадає від 33 до 44 відсотків річної кількості опадів.	У гірській зоні на хребтах і схилах різної висоти і крутизни утворилися бурі гірсько-лісові, і дерново-буроземні, лучно-буроземні та гірсько-лучні ґрунти на елювіально-делювіальних, давньоалювіальних та алювіально-делювіальних відкладах, різні за механічним складом, добре дреновані. Переважаючими серед них є бурі гірсько-лісові ґрунти, які зайняті, в основному, лісами, менше - кормовими угіддями і ріллею. Ці ґрунти піддаються сильним ерозійним процесам. Вони характеризуються високим вмістом малодоступного гумусу, у якому переважають фульвокислоти і кислою реакцією ґрунтового розчину та вираженою строкатістю у забезпеченні рухомими формами поживних речовин.	Реакція ґрунтового розчину в середньому по зоні рНсол. - 4,60, при гідролітичній кислотності - 4,25мг-екв/100г ґрунту, що характеризує їх як середньокислі. Середньозважений показник вмісту органічної речовини - 3,24 %, що відповідає підвищеному рівню забезпечення. На вміст гумусу в гірській зоні впливає великою мірою висота над рівнем моря: із її збільшенням підвищується і вміст органічної речовини, особливо на високогірних луках та пасовищах. Але слід зауважити, що утворений у таких умовах гумус складається в основному із фульвокислот, що робить його законсервованим і менш доступним для рослин. Еколого-агрохімічний бал у гірській зоні зафіксований на рівні 26 балів (землі низької якості — 8 клас за бонітетом).

Отже з таблиці можна зробити такі висновки:

• Не менше 4/5 території Закарпаття займають гори і передгір'я. Карпати захищають область від холодних північних і сухих східних вітрів. Панують тут західні і південно-західні вітри, які приносять з Атлантики вологе повітря. Різноманітність рельєфу і особливо гірського ландшафту з великим перепадом висот над рівнем моря (від 103 до 2061м), великої кількості річок (9249) і гірських потічків, ґрунтових і кліматичних умов зумовлюють поділ області на чітко виражені вертикальні зони, які називають агрокліматичними. Вони визначають специфіку, особливості і форми сільськогосподарського виробництва, на яких ми коротко зупинимось.

• Ґрунтовий покрив Закарпаття, використовуваний для вирощування сільськогосподарської продукції, досить неоднорідний за генетичними особливостями ґрунтів, спричиненими переважно кліматичними умовами відповідних природних зон. Аналізуючи фактори, які впливають на ґрунтоутворюючі процеси на території області, слід відзначити, що за геоморфологічними і кліматичними показниками ґрунти Закарпаття можна вважати як об'єкт ерозії, так і періодичного перезволоження.

• Серед комплексу факторів, що визначають родючість ґрунтів найважливіша роль відводиться регулюванню кругообігу поживних речовин, які забезпечують матеріальну основу врожаю. Моніторинг ґрунтів Закарпаття дав змогу виявити дегуміфікацію розораних ґрунтів, зростання дефіциту балансу рухомих поживних речовин, підвищення кислотності ґрунтового розчину, а також підсилення ерозійних процесів в передгірній і гірській зонах та ущільнення ґрунту в низинній. Серед інших негативних процесів, які відмічаються локально — забруднення радіонуклідами і важкими металами. На великих площах відмічене підтоплення і заболочення місцевості у зв'язку з поганою роботою меліоративних осушувальних систем, що, в свою чергу, викликає накопичення заліза і алюмінію у ґрунтовому покриві. У зв'язку з цим актуальним є докорінне поліпшення якості земель.

1.2 Оцінка фінансового стану підприємства

Для оцінки фінансового стану підприємства розрахуємо: показники розміру підприємства( за останні 3 роки в динаміці ), площа сільськогосподарських угідь, розмір авансованого капіталу, обсяг продажу та середньооблікова чисельність працівників.

Таблиця 1.2.1

Показники розміру Закарпатського Інституту Агропромислового Виробництва, 2009-2011 рр.

Показник	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2011р./2010р., %
Площа сільськогосподарських угідь, га в тому числі:	2413	2713	1462	53,8
рілля	1496	1796	846	47,1
сінокоси	303	30	30	100
пасовища	500	773	500	64,7
багаторічні насадження	114	114	85	74,6
Авансований капітал, тис. грн. в тому числі:	19976,5	15453	14509	93,9
власний капітал	14773,5	11836	11092	93,7
позичковий капітал	5203	4681,5	5974	127,6
Середньорічна чисельність працівників, осіб	85	65	14	21,5
Обсяг продажу продукції (чистий дохід) , тис. грн. в тому числі:	3276	-744	-1507	202,5
в розрахунку на 1 га, грн.	1357,6	-274,2	-1030,7	375,9

З показників роміру підприємства ми бачимо, що у нього досить великі роміри с\г угідь, але її розмір в 2011 році значно скоротився, на 53,8%, порівняно з 2010 роком. Площа, відведена на сінокоси залишилась незмінною. Одночасно з площею сільськогосподарських угідь, в 2011 році зменшилась чисельність середньорічних працівників-на 51 людину або на 21,5%.

Діаграмма 1.2.1

З діаграмми 1.2.1 можна сказати, що з кожним роком власних коштів стає все менше, що є негативною тенденцією. Коефіцієнт автономії ( фінансової залежності ) представлений на діаграммі 1.2.2 нижче, що прямо пропорційно залежить від кількості власного капіталу, хоч і спадає, проте зараз знаходиться на рівні 0,65, що каже про те що підприємство незалежне від своїх позичальників.

Діаграмма 1.2.2

Авансований капітал підприємства є вартісним вираженням всіх ресурсів підприємства, крім земельних. Розмір авансованого капіталу поступово зменшується і в 2011 році становить 14509 тис.грн, що на 944 тис.грн менше ніж в 2010 та на 5467,5 тис.грн ніж в 2009 році.

Порівнюючи з 2010, а особливо з 2009 роком, в 2011 році помітно скоротився обсяг продажу продукції. Підприємство в 2011 році отримало збиток в 1507 тис.грн, який більш ніж в 2 рази більший збитку, отриманого в 2010 році. Порівнюючи з 2009 роком, обсяг продажу в 2011 скоротився на 4783 тис.грн.

Подані у таблиці 1.2.1 показники мають тенденцію до зменшення, що є свідченням зменшення його потенційних можливостей, та послаблення економіки підприємства. На мою думку це пов’язано зі зміною керівництва на зміною структурних елементів дослідного господарства.

Щоб визначити виробничий напрям підприємства, необхідно розрахувати структуру товарної продукції – ділимо грошову виручки від реалізації продукції по окремій галузі на всю грошову виручку підприємства. Для цього побудуємо таблицю та використаємо форму 50-с/г «Основні економічні показники роботи с/г підприємств» за 2010 рік. Структуру товарної продукції за 2011 рік розраховувати недоцільно, адже продукція рослинних галузей не реалізовувалась і підприємство спеціалізувалось на виробництві молока та вирощуванні ВРХ .

Таблиця 1.2.2

Структура товарної продукції господарства «В. Бакта», 2011 рік

Вид товарної продукції	Грошова виручка від реалізації, тис. грн.	Питома вага галузі в структурі товарної продукції, %	Ранжирований ряд
Рослинництво:	1182	58,51	X
Зернові і зернобобові	659	32,62	1
Кукурудза на зерно	506	25,05	2
Виноград	14	0,69	7
Багаторічні та однорічні трави	2	0,10	8
Сінокоси	1	0,05	9
Тваринництво:	838	41,49	X
Вирощування ВРХ	339	16,78	4
Вирощування свиней	375	18,56	3
Молоко	102	5,05	5
Ін. продукція тваринництва	22	1,09	6
Усього по підприємству	2020	100,00	X

З таблиці ми бачимо, що найбільш питому вагу в структурі товарної продукції займають галузі : виробництво зерна і зернобобових (32,62%), кукурудзи на зерно (25,05%), вирощування свиней (18,56%) та ВРХ ( 16,78%). Варто зазначити, що зерно, яке вирощується дослідним господарством, реалізовується не для переробки, а у вигляді насіння високих репродукцій озимих та ярих зернових колосових та зернобобових культур – сортів, рекомендованих для вирощування в даній кліматичній зоні.

Діаграмма 1.2.3

В структурі валової продукції рослинництво складає 58,52%, а тваринництво 41,49%, що ми бачимо на діаграммі 1.2.3. Аналізуючи структуру товарної продукції та отриманий ранжирований ряд, можна визначити, що виробничий напрям господарства – зерново-м’ясний.

Ефективність виробництва підприємства залежить не лише від розміру галузей, які є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

Далі, на основі структури товарної продукції визначаємо коефіцієнт зосередженості (Кз )за такою формулою:

, де:

• Пві — питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

• Ni — порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою.

Кз=100/[32,62*(2*1-1)+25,05*(2*2-1)+ 0,69*(2*7-1)+ 0,1*(2*8-1)+ 0,05*(2*9-1)+ 16,78*(2*4-1)+ 18,56*(2*3-1)+ 5,05*(2*5-1)+1,09*(2*6-1)] = 0,258

Коефіцієнт зосередження галузей показує на скільки підприємство спеціалізується на певній галузі рослинництва чи тваринництва. Оскільки коефіцієнт зосередження дорівнює 0,258, то це свідчить про те, що Закарпатський Інститут Агропромислового Виробництва має низький рівень зосередження галузей.

Також простежимо технічну оснащеність підприємства основними видами техніки в динаміці за 3 роки (2009 – 2011 рр).

Таблиця 1.2.4

Наявність і стан с/г техніки за 2009 – 2011 роки

Назва с/г техніки	Наявність с/г техніки на				У тому числі справних на
	2009	2010	2011	2009		2010	2011
Трактори	48	43	3	3		10	3
в т.ч. гусеничні	6	4	-	2		-	-
Автомобілі	46	45	-	-		4	-
в т.ч. вантажні	25	25	-	10		4	-
Зернозбиральні комбайни	10	10	-	-		2	-
Тракторні причепи	37	36	4	1		5	4
Кормозбиральні комбайни, включаючи сильно збиральні	4	4	-	16		-	-
Кукурудзозбиральні комбайни	2	2	-	-		1	-

З таблиці 1.2.4 ми бачимо, що станом на 2011 рік у наявності підприємства залишилось лише 3 трактори та 4 тракторні причепи, що на мою особисту думку – неприйнятно для розмірів такого підприємства і наразі існуя велика проблема у цьому питанні і дилема його вирішення.

В 2011 році ситуація стала особливо критичною. Це вплинуло на дохідність підприємства загалом. Тому необхідною умовою підвищення ефективності функціонування науково дослідного господарства – є збільшення фінансування з боку держави, з метою закупівлі необхідної техніки. Без цього воно може стати банкротом.

Наступним кроком визначимо трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції використовуючи наступні формули:

1. Трудомісткість виробництва продукції рослинництва =

затрати праці / площа посіву.

2. Трудомісткість виробництва продукції тваринництва = затрати праці /поголів’я тварин.

Таблиця 1.2.5

Трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції

Продукція рослинництва	Прямі затрати праці тис. люд/год.				Площа посіву, га				Трудомісткість люд. год/га
	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2008 рік		2009 рік	2010 рік	2008 рік		2009 рік	2010 рік
Зернові і зернобобові	86	61	35	639		505	320	134,6		120,8	109,4
Кукурудза на зерно	3	14	18	140		155	117	21,4		90,3	153,8
Виноград	3	1	1	41		41	41	73,2		24,4	24,4
Багаторічні та однорічні трави	4	3	5	581		450	288	6,9		6,7	17,4
Сінокоси	1	1	1	530		803	803	1,9		1,2	1,2

Продукція тваринництва	Прямі затрати праці тис. люд/год.				Середньорічне поголів’я тварин, голів				Трудомісткість люд. год/га
	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2008 рік		2009 рік	2010 рік	2008 рік		2009 рік	2010 рік
ВРХ	16	12	6	137		84	69	116,8		142,8	87,0
Свиней	21	19	18	175		140	157	120		135,7	114,6
Молоко	11	8	10	138		100	81	79,8		80	123,5

Проанатізувавши таблицю 1.2.5, можна зробити висновок, що загалом, сільське господарство потребує значних затрат праці. Досліджуване господарство – не виняток. Трудомісткість по зернових і зернобобових, винограду, ВРХ та вирощуванню свиней в 2010 році скоротилась, в той час як по кукурудзі, багаторічних насадженнях та молоку зросла. Трудомісткість по сінокосам не змінилась.

Трудомісткість продукції рослинництва у 2010 році знизилась на 28 % по відношенню до 2009 року. Трудомісткість продукції тваринництва також знизилась на 13% . Найбільшу трудомісткість в 2010 році серед продукції рослинництва має кукурудза на зерно, а серед продукції тваринництва-виробництво молока. Найменшу мають сінокоси та вирощування ВРХ відповідно.

Наступним кроком економічної характеристики господарства є аналіз собівартості продукції.

У господарстві запроваджена загальноприйнята методика визначення собівартості продукції. Для її визначення спочатку розподіляються витрати на утримання основних засобів на об’єкти витрат. Потім визначається собівартість обслуговуючого виробництва, а далі їх розподіляють пропорційно наданих послуг окремим виробництвам. Наступний крок – розподіл загальновиробничих витрат і визначення собівартості продукції рослинництва і тваринництва.

Спочатку розглянемо структуру собівартості продукції рослинництва. Виробнича собівартість продукції рослинництва включає в себе:

1. Прямі матеріальні витрати – це насіння та посадковий матеріал, мінеральні добрива, нафтопродукти; оплата послуг і робіт сторонніх організацій та решту витрат.

2. Прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати, до яких слід віднести амортизацію необоротних активів, відрахування на соціальні заходи та решту інших прямих та загально виробничих витрат.

Для розрахунку повної собівартості продукції рослинництва враховуються витрати на незавершене виробництво та адміністративні витрати.

Найбільшу виробничу собівартість в 2011 році серед продукції рослинництва, мають зернові і зернобобові ( 45 тис.грн), найменшу-сінокоси та пасовища ( 4 тис.грн). Високий рівень собівартості продукції рослинництва можна пояснити спеціалізацією дослідного господарства на виробництві високоякісного насіння елітних сортів зернових культур. Тому вкладаються значні кошти в дану галузь для підтримання її на належному рівні. Крім того, насіннєвий матеріал обробляється, очищується, зберігається в зерно складах, що потребує додаткових затрат.

Розрахунок виробничої собівартості продукції тваринництва здійснюється аналогічним методом. Але прямі матеріальні витрати тут включають також корми, нафтопродукти, оплату послуг і решту матеріальних витрат, а при підрахунку повної собівартості не включаються витрати на незавершене виробництво.

Найбільшу виробничу собівартість в 2011 році серед продукції тваринництва має виробництво молока (150 тис.грн), найменшу - інша продукція тваринництва (2 тис.грн). Висока собівартість продукції тваринництва пояснюється високою вартістю кормів, витратами на підтримання приміщень для тварин на належному рівні та додатковими затратами на поточний ремонт.

Загалом, в 2011 можна побачити високий рівень собівартості продукції як рослинництва, так і тваринництва, що призвело до збитковості господарства.

Так як ЗІАПВ також спеціалізується на виробництві зерна, то одним із головних видів продукції є пшениця. Тому було б доцільно розрахувати вплив зміни собівартості та ціни на її рівень рентабельності. Для цього скористаємось наступними формулами:

• - залежність рівня рентабельності від зміни ціни.

• - залежність рівня рентабельності від змін собівартості.

Отримані результати висвітлимо в наступній таблиці.

Таблиця 1.2.6

Ціна та собівартість озимої пшениці за 2009-2011 рр.

Роки	2009	2010	2011
Ціна, грн./ц	73,1	117,5	-
Собівартість, грн./ц	74,1	121,0	511,1

В 2011 році пшениця не реалізовувалась. Тому дані коефіцієнти порахуємо за попередній період.

Тому, ∆Рц = 35,86 %;

∆Рс = -38,23 %

З таблиці 1.2.6 можна зробити наступні висновки. За рахунок зміни ціни у 2010 році з 73,1 грн/ц в 2009 році до 117,5 грн/ц році, рівень рентабельності пшениці збільшився на 35,86 %.

За рахунок збільшення собівартості з 74,1 грн/ц до 121,0 грн/ц у 2010 році рівень рентабельності зменшився на 38,23 %.

Загальну зміну рівня рентабельності визначимо за формулою:

∆Р=∆Рс+∆Рц

∆Р= 35,86 % + (-38,23 %) = - 2,37 %.

Отже, рівень рентабельності у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшився на 2,37 %.

Далі здійснимо оцінку фінансово-економічного стану підприємства за показниками платоспроможності і ліквідності. Формально господарство вважається платоспроможним, якщо продаж всіх його активів дозволяє покрити всі його борги. Для оцінки ліквідності господарства разом з тим і його платоспроможності використовують такі показники:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності = оборотні активи + витрати майбутніх періодів / поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності = оборотні активи – запаси + витрати майбутніх періодів / поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.

3. Коефіцієнт моментальної ліквідності = грошові кошти /поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.

Таблиця 1.2.7

Оцінка фінансово – економічного стану підприємства за показниками ліквідності

Показники	Розрахунки
Коефіцієнт загальної ліквідності	1,306
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,001
Коефіцієнт моментальної ліквідності	0,001

Розрахувавши ці три показники можна зробити висновок, що господарство спроможне покрити свої боргові зобов’язання, оскільки коефіцієнт загальної ліквідності вищий критичного значення (1,0) і становить 1,3. Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності позитивно впливає на фінансово – економічний стан досліджуваного підприємства, оскільки досягає рівня оптимального значення (0,5) і навіть перевищує його вдвічі, а саме становить 1,0. Коефіцієнт моментальної ліквідності не доцільно розраховувати, через наявність всього 2 тис.грн грошових коштів та їх еквівалентів, згідно балансу, що в результаті не може показати жодного результату. Два з 3 показників знаходяться на досить високому рівні, що свідчить про непоганий економічний стан підприємства та його здатність платити по боргам. Проте, низький рівень коефіцієнта моментальної ліквідності потребує активних дій підприємства з метою зміни існуючої ситуації на краще.

Проаналізуємо структуру капіталу, її динаміку та визначимо основні показники для оцінки ринкової позиції господарства.

Використовуючи звіти господарства за 2009 - 2011 роки, Форму 1 – Баланс, розглянемо структуру і динаміку капіталу за три роки.

Таблиця 1.2.8

Структура і динаміка авансованого капіталу господарства, 2009-2011 рр.

Авансований капітал господарства	2009 р., тис.грн	2010 р., тис.грн	2011 р., тис.грн	Відношення показників 2009 і 2008 років,%	Відношення показників 2010 і 2009 років,%	Відношення показників 2010 і 2011 років,%
Власний капітал	15376	14171	11092	91	92	78,3
Позичковий капітал	5987	4419	3417	146	74	77,3
Забезпечення наступних витрат і платежів	7	1	1	22	14	-
Довгострокові зобов’язання	862	1765	1754	126	204	99,4
Поточні зобов’язання	5118	2653	1662	151	52	62,6
Баланс	21363	18590	14509	102	87	78,0

Аналізуючи дані таблиці 1.2.8, можна зробити висновок, що дослідне господарство «В.Бакта» знаходиться в нестабільному кризовому становищі, яке з роками тільки погіршується. В 2011 році всі показники, окрім забезпечення наспаних витрат і платежів знизились. Позичковий капітал має досить великий розмір. Ця тенденція є негативною для будь-якого підприємства і дедалі ускладнює його фінансово – економічний стан.

Характеристика економічної ефективністі виробництва по підприємству в цілому за 2011 рік. Такий аналіз здійснюється за показниками продуктивності і рентабельності.

Таблиця 1.2.9

Показники економічної ефективності виробництва «В. Бакта», 2011 р.

Показники	2011 рік
Продуктивність авансованого капіталу	0,01
Рівень рентабельності авансованого капіталу	-0,10
Рентабельність власного капіталу	-0,13
Рентабельність продажу	-7,2

Слід зазначити, що на кожну вкладену гривню авансованого капіталу наше підприємство має 10 копійок збитку, а на кожну гривню власного капіталу 13 копійок збитку. На дуже низькому рівні знаходиться рентабельність продажу, що спричинене високим рівнем собівартості продукції. Такі тенденції спостерігаються вже 3 роки, що каже про збитковість виробництва.

РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОКРЕМИХ ОЗИМИХ ХЛІБНИХ ЗЛАКІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВО ДОСЛІДНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР.

2.1 Програма удосконалення виробництва зерна на період до 2015 року.

Поліпшення забезпечення населення продуктами харчування та подальший економічний і соціальний розвиток країни неможливі без нарощування виробництва зерна високої якості та більш раціонального його використання.

Інтенсифікація розвитку зернового господарства та збільшення обсягів виробництва зерна досягається завдяки таким основним чинникам, як підвищення урожайності шляхом удосконалення землекористування, дотримання сівозмін, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин, розвитку селекції і насінництва, підвищення якості зерна, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку зерна.

Збільшення виробництва зерна повинне проводитись за рахунок впровадження у виробництво досягнень наукових розробок у галузях селекції, насінництва, рослинництва, землеробства, механізації та електрифікації.

Мета і завдання Програми “Зерно України — 2015” полягає у тому, щоб у наступні роки збільшити валове виробництво зерна та покращити його якість, підтримати розвиток інших галузей аграрного сектору економіки, сприяти подальшому підвищенню культури землеробства.

Реалізація Програми дасть змогу підвищити ефективність виробництва зерна та зміцнить продовольчу базу в Закарпатті.

Земельні ресурси Закарпатської області для виробництва зерна обмежені, на одного жителя в області припадає 0,36 га. сільськогосподарських угідь та 0,15 га. ріллі при 0,87 та 0,68 га. по Україні. Характерною особливістю земель Закарпаття є лісистість та невисокий відсоток площ придатних для сільськогосподарського виробництва, у тому числі найменша по країні площа орних земель. Гірська територія області займає майже 80% її площі.

Для зростання обсягів і ефективності виробництва зернових в області розроблено ряд науково обґрунтованих програм, якими визначено оптимізацію землекористування, структуру посівних площ, нормативи оптимального розміщення культур у сівозмінах, ефективне використання меліорованих, ерозійно небезпечних та еродованих земель, кислих ґрунтів, технологічні складові ведення галузі, які сприятимуть досягненню прогнозних показників в розвитку зернового господарства, що дозволить підвищити доходи виробників зерна.

Науково-дослідна станція Закарпатського Інституту агропромислового виробництва надає програму розвитку зернових культур до 2015 року. Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом впровадження наступної системи заходів:

- впровадження інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;

- підвищення урожайності зернових культур шляхом впровадження сучасних технологій

- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;

- впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення ведення насінництва;

- внесення мінеральних добрив в розрахунку на запланований урожай;

- проведення хімічної меліорації земель, інтегрованого захисту рослин;

- підвищення якості зерна;

- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення господарств сучасною технікою;

- освоєння ресурсозаощадних технологій;

- більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов у нарощуванні виробництва зерна.

2.2 Удосконалення методів та принципів ведення насінництва.

Щорічна потреба насіння зернових культур для забезпечення товаровиробників всіх форм власності в Закарпатській області становить 3608,8 тонн, в тому числі озимі – 3026,8 тонн, ярі – 582 тонни.

Потребу елітного насіння забезпечують атестовані господарства – виробники елітного насіння. Крім того, закупівля здійснюється в наукових установах – оригінаторах нових сортів.

Головними напрямками функціонування системи насінництва є:

- дотримання своєчасного проведення раціонального сортооновлення і сортозаміни рекомендованими сортами та гібридами;

- дотримання технологічних і методичних вимог насінництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;

- проведення сертифікації усіх партій насіння призначених для реалізації;

- розширення та вдосконалення мережі виробничих структур різних форм власності з насінництва;

- розвиток матеріально-технічної бази для виробництва насіння зернових культур;

• впровадження сучасних методів відбору проб, визначення сортових і посівних якостей насіння.

Система ведення насінництва

Система насінництва сільськогосподарських культур складається з ланок первинного (ДН), елітного (БН) і репродуктивного насінництва (СН), страхових фондів насіння та державних насіннєвих ресурсів.

Виробники насіння, якщо вони відповідають вимогам, які встановлені законодавчими та нормативними актами і регламентують насінництво та проходять переатестацію, включаються до Державного реєстру виробників насіння та отримують Паспорт на право виробництва та реалізації насіннєвого матеріалу відповідних категорій.

Станом на 2012 рік первинне насінництво окремих культур веде Закарпатський інститут АПВ НААН. Вирощування супереліти та еліти рекомендованих сортів здійснюють Закарпатський інститут АПВ НААН, ДП «ДГ Агрофірма «Еліта» Закарпатського інституту АПВ НААН», Мукачівська державна сортодослідна станція. Сертифіковане насіння вирощують ПП «Ардовецьке», СТОВ «Атак», Мукачівська державна сортодослідна станція.

Принципи ведення насінництва зернових і зернобобових культур в господарствах області.

1. Первинне насінництво сортів власної селекції веде Закарпатський інститут АПВ НААН.

2. Елітне насіння закуповують спеціалізовані постачальницькі господарства, розміщені в найбільш сприятливих ґрунтово-кліматичних зонах. Для здешевлення продукції, насіння вищої репродукції слід використовувати виключно для подальшого розмноження у визначених насінницьких господарствах.