2.2 М. Кондратьєв – великі цикли кон’юнктури

У економічній літературі розглядаються циклічні коливання різної тривалості. Поряд із середньостроковим циклом (циклом К. Жюгляра) існують короткі хвилі з періодом 3-5 років (цикли Дж. Китчина) і більш довгі хвилі з періодом 15-20 років (цикли С. Кузнеца). Особливе значення в економічній теорії займає феномен «великих хвиль» протяжністю 40-50 років і більше, який отримав назву довгих хвиль М. Кондратьєва.

Отже, у даний час склалося уявлення про цикл не тільки як про багатофакторний, але і як про багатокомпонентний процес, про вплив на загальну картину коливань різної тривалості, що мов би накладаються одне на одного. «Ділова активність» складається з багатьох складових, зміни яких різні за амплітудою і тривалістю. Економічний цикл розглядається як процес коливань, незалежний від довгострокового економічного росту. Відбулося свого роду «розмежування» між теоріями циклу і теоріями економічного росту. У той же час не заперечується їх взаємозв'язок, взаємодія коливальних і поступальних рухів (форм розвитку).

Все більше уваги теоретики і практики звертають на проблему антициклічного регулювання. Поряд із спеціальними заходами, прийнятими з метою пом'якшення циклічних коливань (скорочення податків, збільшення державних витрат) використовуються методи, які діють в рамках економічного організму автоматично. Під час кризи податкові надходження скорочуються, а витрати держави ростуть. Податки скорочуються тому, що зменшуються розміри продажу, падає сума надходжень у бюджет. Витрати збільшуються в результаті зростання виплат по безробіттю, різноманітних видів страхування (у випадку банкрутств, втрати майна). У періоди підйому вмонтовані стабілізатори діють в зворотному напрямку (податки ростуть, трансферти скорочуються).

Стабілізатори «глушать» як спад, так і бум. Крім стабілізаторів (їхній вплив звичайно є недостатнім) звертаються до додаткових засобів «пом'якшення» кон'юнктури, застосовуючи широкий комплекс впливу на економіку в бажаному напрямку.

Зміст політичного ділового циклу полягає в тому, щоб певною мірою узгодити («синхронізувати») політичне життя й економічний цикл, уклавши економічний цикл у рамки визначеного, наприклад, чотирирічного періоду, що відповідає відстані між виборчими кампаніями в США. По суті, економічні радники політиків розробляють економічну програму, відповідно до якої держава сама «формує» рамки господарського циклу. Якоюсь мірою намічається зменшити розмах циклічних коливань, не припустити різкого погіршення економічної ситуації до певного визначеного періоду. Зрозуміло, домогтися суворої синхронізації двох циклів далеко не просто.

У чому ж зміст і актуальність концепції довгих хвиль, яку розробив Микола Кондратьєв (1892-1938) і яку по праву зв'язують із його іменем.

Насамперед у тому, що відповідно до цієї концепції розвиток економіки не зводиться до середнього і до коротких циклів. У ряді доповідей і монографічних робіт Кондратьєв переконливо показує, що існує і більш тривалий, так званий великий цикл – період, що охоплює від 45 до 60 років. Вчений приходив до висновку про наявність довгострокового механізму, який обумовлює періодичне відновлення господарської системи, що, образно кажучи, раз у півстоліття «змінює шкіру». Поновлюється матеріальна основа виробництва (технологічна база, виробничий апарат), перебудовується господарський механізм, змінюється організаційна структура.

Кондратьєв не просто висловив ідею, він старанно обгрунтував її, використавши великий фактичний матеріал, методи математичної статистики, проаналізував динамічні ряди показників. Щоб одержати великі цикли в «чистому виді», довелося за певною методикою опрацювати і порівняти дані, щоб «уникнути впливу середніх циклів», тривалість яких дорівнює в середньому приблизно 9 років, а також уникнути впливу «циклів малих, якщо такі є», і «випадкових коливань». У результаті Кондратьєв приходив до висновку, що хвильові коливання за тривалий тимчасовий період носять закономірний характер.

В даний час концепція великих циклів перестала бути предметом гострої полеміки. Наявність багаторічних, тривалих хвильових коливань є статистичним фактом і признається більшістю дослідників. Дискусії стосуються уточнення оцінок, удосконалювання методів дослідження, коригування деяких показників.

Стаття Кондратьєва «Великі цикли кон'юнктури» була опублікована в 1925 р. За 200 останніх років спостерігалися приблизно чотири великих цикли. Кондратьєв, аналізуючи більш короткий період (140 років), виділив три «великих цикли кон'юнктури»: перший – із кінця 80-х початку 90-х рр. XVIII ст. до 1844-1851 р.; другий – із 1844-1851 р. до 1890-1896 р.; третій – із 1890-1896 р. – охоплював тільки підвищувальну хвилю до періоду 1914- 1920 р. Потім починалася ймовірна понижувальна хвиля третього циклу.

Надалі стало очевидно, що понижуюча хвиля третього циклу продовжувалася приблизно до 1939-1945 р. Після чого наступив четвертий цикл із часовими рамками з 1939-1945 р. по 1982-1985 р. В даний час почався новий, п'ятий цикл, підвищувальна хвиля якого завершиться, очевидно, наприкінці теперішнього – початку ХХІ сторіччя.

Виступивши в середині 20-х рр. із доповіддю і рядом публікацій з проблеми великих циклів, Кондратьєв використовував як доказ висунутої ним ідеї динаміку економічного розвитку Англії, Франції, США і частково Німеччини. У той час він не мав у своєму розпорядженні узагальнювальних показників типу валового національного продукту (ВНП) або національного доходу (НД). Але і на відносно обмеженому матеріалі, що охоплює динаміку цін, заробітної плати, розміри зовнішньоторговельного обороту, видобутки вугілля, золота, виробництво чавуну, свинцю, дослідник продемонстрував, що хвилеподібна частина рівнів аналізованих елементів більш-менш збігається у часі. Достатньо очевидно, хоча і не зовсім точно, виділяються «моменти» переломів. Суворо кажучи, переломи звичайно охоплюють декілька років.

Узагальнюючи висновки, що випливають із проведеного статистичного аналізу, Кондратьєв відзначає, що «у циклах динаміки приведених елементів по окремих країнах (вони узагальнені в таблиці по показниках чотирьох країн і в цілому по деяких світових даних. – Прим. авт.), незважаючи на всю трудність опрацювання даних, існує дуже близька відповідність у часі». «Великі цикли найважливіших елементів економічного життя мають міжнародний характер, причому у відношенні європейських капіталістичних країн періоди цих циклів близько збігаються». Водночас є й особливості по окремих країнах. Відсутність таких відхилень і особливостей була б, на думку Кондратьєва, більш дивовижною і дивною, ніж їх наявність.

Кондратьєв провів не тільки статистичне дослідження й обгрунтування великих циклів. Він показав взаємозв'язок окремих економічних параметрів. Динаміку цін зв'язав із процесами відшкодування і зносу основного капіталу, циклічним характером інвестицій, тривалістю термінів служби капіталу. Дослідник приходив до висновку, що зміни в механізмі цін активно впливають на хід змін і співвідношення основних показників народного господарства. Він розробив теорію відносної динаміки і кон'юнктури народного господарства. Коливання відносної кон'юнктури – не випадок, а закономірний процес впливу інвестиційного циклу і зсувів у цінових пропорціях на рух капіталів і розміри виробництва.

Виступивши проти недооцінки значення «емпіричних закономірностей», Кондратьєв виявив ряд закономірностей у ряді цих великих циклів: він називав їх «емпіричними закономірностями». Так, він вважав, що перед початком підвищувальної хвилі кожного великого циклу, а іноді і на самому початку її, спостерігаються значні зміни в умовах господарського життя суспільства. Понижувальні хвилі великих циклів супроводжуються тривалою депресією сільського господарства. Характер, глибина середньострокових циклів залежать від того, як вони накладаються на фази великого циклу. Понижувальна хвиля великого циклу породжує особливу тривалість і глибину середніх торгово-промислових циклів. Підвищувальна хвиля, навпаки, «згладжує» гостроту, у цій фазі середні цикли «повинні характеризуватися оберненими рисами». Спираючись на аналіз кон'юнктури і з огляду на характер виявлених ним емпіричних закономірностей, Кондратьєв у середині 20-х рр., по суті, передбачив глибоку кризу в 1929-1933 р. Серйозні економічні кризи середини 70-х і початку 80-х рр. також прийшлися на період четвертої понижувальної хвилі великого циклу.

Концепція великих циклів виявилася дуже живучою і плідною. Вона, безперечно, допомагає розібратися в загальних закономірностях соціально-економічного розвитку, властивих як окремим країнам, так і загальносвітовому процесу. Переходи від однієї фази великого циклу до іншої пов'язані з технічними переворотами і структурними перетвореннями економіки. Теорія великих циклів лежить в основі розуміння якісних зсувів у розвитку економіки, у сфері соціально-економічних і взаємозалежних із ними процесів. Спираючись на положення і висновки теорії великих циклів, послідовники проводять свого роду аналогію між фазами циклів і етапами розвитку капіталістичного суспільства, починаючи з капіталізму вільної конкуренції (який продовжувався приблизно до 90-х рр. минулого сторіччя) і закінчуючи транснаціональною його формою (починаючи з 70-х – 80-х рр. XX ст.).

Ряд спеціалістів вважають, що циклічний характер носять не тільки економічні процеси. Вони мають місце й у деяких інших сферах громадського життя, наприклад у педагогіці, в області зміни й вдосконалювання методів викладання. Концепція Кондратьєва розширила уявлення про процеси соціального, суспільного розвитку.

Розроблена Кондратьєвим теорія органічно пов'язана з теорією і практикою прогнозування. Вчений виділяв три типи прогнозів: 1)передбачення подій, що не мають чітко вираженої регулярності (наприклад війн, загострення торгових протиріч): 2) передбачення повторюваних подій (ціни, кризи, циклічні коливання інвестицій, динаміка прибутків); 3) прогнозування тенденцій розвитку (темпи росту ВНП, зміна рівнів зайнятості). Особливе значення теорія великих циклів має для обгрунтування довгострокових прогнозів. Футурологи сходяться на тому, що людське суспільство стоїть на порозі значних змін. Характер перерв, їхня спрямованість, темпи, тенденції оцінюються авторами футурологічних розробок неоднозначно.

Не виключено, що тривалі фази або цикли властиві і нашому суспільству. Якщо виходити з того, що розвиток по кривій великих циклів зображує загальну закономірність, а технічному прогресу притаманний нерівномірний, стрибкоподібний характер, то досить логічно підтверджувати, що «зміна шкіри» властива будь-якому суспільству. Ця зміна відбувається далеко не гладко, супроводжується звичайно хворобливими, кризовими явищами.

Декілька слів про Кондратьєва, визначного вченого, теоретика, дослідника, що займався (і не безуспішно) багатьма проблемами. Він був директором Кон'юнктурного інституту, де готувались матеріали для державних і партійних керівників, виконувались дослідження, що публікувалися науковими центрами США, Англії, Німеччини. При активній участі Кондратьєва був підготовлений перший перспективний план розвитку сільського і лісового господарства Російської Федерації. Про розвиток аграрного сектора і змішаних форм впливу на економіку йдеться в його монографії «Ринок хлібів і його регулювання під час війни і революції». Роботу над фундаментальною працею з корінних проблем економічного розвитку – теорії рівноваги, статики і динаміки, циклу і кризи – Кондратьєв продовжував, знаходячись в ув’язненні. У нього був план написати декілька томів великої роботи. Вдалося реалізувати лише частину задуму. Більше того, на жаль, не все написане їм збереглося.