Розділ 1 Предтеча макроекономічної науки

1.1 В. Петті – “Колумб політичної економії”

Початок формуванню класичної школи поклав Вільям Петті (1623-1687). Його називають основоположником статистики, людиною, що висловила, поки ще фрагментарно, чимало цікавих поглядів, які відкривають шлях до створення цілісної економічної теорії, економічної науки.

У Петті була бурхлива, авантюрна біографія. Очевидно, це була людина великих природних здібностей, з широкою ерудицією, сміливістю, рішучістю та обізнаністю. Петті був досвідченим лікарем, землеміром, картографом; збагатився на скупці і спекуляціях земельними ділянками; був придворним і писав наукові трактати. Виходець із простої небагатої англійської сімї ремісників, виявивши неабиякі здібності у навчанні, у 14 років він залишив батьківську оселю і вирішив мандрувати по світу. Для цього нанявся юнгою на корабель, але через рік зламав ногу і був залишений у Франції, де на той час перебувало його судно. Проте, не розуміючи французьку мову, в такому критичному стані не тільки зумів вижити, але й здобув освіту у коледжі, отримавши стипендію за бездоганне розуміння грецької мови.

Безумовною заслугою В. Петті є те, що у часи панування економічних ідей меркантилістів в своїх роботах він першим серед економістів проаналізував, які чинники дійсно беруть участь у виробництві продукції, створенні багатства. Петті виділяв чотири чинники. Перші два – земля і праця – основні. «Праця є батько багатства, а природа – його мати». Цей крилатий, широко відомий вислів належить Петті. Він вважав, що оцінку всіх предметів варто було б привести до двох природних знаменників, до землі і праці; тобто вартість корабля або сюртука дорівнює вартості такої-то кількості землі, такої-то кількості праці, тому що обидва - і корабль, і сюртук - зроблені землею і людською працею. Два інших чинники, що беруть участь у створенні продукту, не є основними. Це - кваліфікація, мистецтво робітника і засоби його праці - знаряддя, запаси і матеріали. Вони роблять працю продуктивною, але обидва вони не можуть існувати самостійно, тобто без праці і землі. Таким чином, Петті розглядає два мірила вартості: працю і землю. Практично він виходить із того, що в будь-якому виді праці є щось загальне, що дозволяє порівнювати усі види праці між собою.

Всі роботи В. Петті лаконічні, розбиті на глави і пронумеровані абзаци. Приміром, у гл. 1 «Політичної арифметики» доводиться, що і невеличка країна з нечисленним населенням може в силу свого положення, своєї торгівлі і політики бути еквівалентна щодо багатства і сили країні зі значно більшим населенням і територією і що сприятливі умови для судноплавства і водного транспорту сприяють цьому найкращим і найрішучішим чином.

У «Трактаті про податки і збори» увагу В. Петті привертають насамперед розрахунки, цифри, статистичні зіставлення. Говорячи про засіб свого аналізу, він відзначає, що не прибігав до «умоглядних аргументів», а «вступив на шлях вираження своїх думок мовою чисел, ваг і мір», розглядав «причини, що мають видимі підстави в природі». Положення і висновки, виражені за допомогою чисел, бувають іншим разом і не настільки точні, але у всякому разі «можуть бути використані як здогадки, що показують шлях до знання. А шлях до знання «політичної анатомії», або «політичної арифметики», за словами Петті, визначить реальне положення населення, землі, капіталу, торгівлі. Його цікавить не зовнішній прояв, а сутність економічних процесів, він повинен «спробувати пояснити таємничу природу» податків і їхніх наслідків, грошової ренти, ренти з землі, грошей, початку багатства.

В. Петті підраховує, що кількість грошей в Англії не перевищує 3% усього сукупного багатства країни. Національне багатство - це головним чином земля й інше майно - будинки, споруди, будівництво, транспортні засоби, худоба, домашнє майно, запаси. За його підрахунками розміри національного багатства Англії складали в той період біля 250 млн. фунтів стерлінгів. «Точна поінформованість государів про майно їхніх підданих не принесе останнім ніякої шкоди».

У «Трактаті про податки і збори» Петті розглядає «існування визначеної міри або пропорції грошей, необхідних для ведення торгівлі країни». Надлишок або нестача грошей проти цієї міри принесе їй шкоду. Зменшення металевого утворення грошей не може бути джерелом багатства.

Петті висловлює ряд тез, у яких містяться вихідні положення теорії вартості. Вартість мають гроші. Кількість грошей, що можна одержати за продукт, визначає його вартість, причому визначає не прямо через витрати праці, а опосередковано, через витрати на виробництво грошей - срібла і золота, запропонованих за дані продукти. Вартість створює не будь-яка праця, а та, що витрачається на виробництво срібла. Унція срібла являє собою природну ціну одного бушеля хліба.

Петті ще не звільнився цілком від меркантильних поглядів. У одному випадку гроші – це мірило вартості, в іншому вони являють собою мастило в державному тілі. Петті ще не проводить різниці між споживчою вартістю і міновою вартістю.

Автор «Політичної арифметики», що обгрунтував вихідні положення статистики, сформулював ряд вихідних положень усієї класичної школи. І усе ж варто мати на увазі, що в нього ще не було логічно продуманого взаємозв'язку окремих геніальних здогадок, вірних спостережень, оригінальних висновків. У всякому разі, за сто років до А. Сміта В. Петті передбачив і висунув численні ідеї, що пізніше уточнив, привів у логічний порядок, звільнив від цілого ряду протиріч і непослідовності А. Сміт.