2.10 І. Фішер – рівняння обміну

Ірвінг Фішер (1867-1947) писав: «Додаючи разом всі індивідуальні рівняння купівлі-продажу, ми одержимо рівняння обміну для невідомого періоду в даному суспільстві... Рівняння обміну стосується всіх покупок, що здійснюються за допомогою грошей...» Це рівняння містить у лівій частині два показники: кількість грошей М і швидкість їх обертання V. Права частина рівняння містить дві групи величин: кількість обмінюваних благ, або реальний обсяг виробництва Y (обсяг товарообігу) і рівень цін Р. Рівняння може бути записане у вигляді: МV= РY. Воно одержало назву рівняння обміну І. Фішера, що уточнив формулу класиків. Фішер розширив уявлення про засоби обігу, включивши в склад М і безготівкові гроші, доповнив формулу показником V, що відбиває швидкість обертання грошей.

Рівняння Фішера є тотожністю. Воно відбиває той факт, що практично завжди встановлюється відповідність платіжних засобів і товарно-грошових операцій. Назустріч потокові грошей рухається потік товарів. Формула Фішера дозволяє ясніше уявити функціональні зв'язки. При зміні однієї складової змінюються й інші. Якщо росте грошова маса, то при стабільності швидкості обертання грошей змінюється або рівень цін, або обсяг виробництва у вартісному виразі.

«Класики» вважали, що V і Y не залежать від коливань М (грошової маси). «Зокрема, багато прихильників класичної школи вважали - говориться в роботі, що подає основи грошей і грошового обігу, - що швидкість обертання грошей у русі прибутків і реальний обсяг виробництва (випуск продукції) мають тенденцію прямувати до певного природного рівня і не залежать від впливу грошей і грошової політики (тобто можуть розглядатися як константи). Вони вважали, що реальний обсяг виробництва визначається станом трудових ресурсів держави, її виробничими потужностями тощо, а швидкість обертання визначається чинниками, подібними до кількості щорічних виплат робочим.»

Вважалось, що ринкова економіка намагається вирівняти «природний» рівень основних параметрів: обсяги виробництва та швидкість обертання грошей. Вирівнюються і процентні ставки (ціна грошей). Це відбувається у відповідності до ефекту Фішера. Згідно з ефектом Фішера у випадку збільшення грошової маси попит на гроші падає і процентна ставка знижується. Але в зв'язку з ростом цін попит на гроші знову зростає і рівень ставки підвищується. Подібні коливання приведуть у кінцевому рахунку до природної норми процентної ставки. Коливання процентних ставок будуть відбуватися навколо цієї природної норми.

Фішер вважав найважливішим вплив змін у лівій частині рівняння МV на праву частину - ціни Р і ціновий вираз «торгового обороту» К. Можливо, це було пов'язано з оцінкою наслідків притоку золота з Америки, що викликало «революцію цін». Реальні зв'язки між складовими елементами рівняння обміну більш складні і багатоаспектні. Формула Фішера дещо спрощує картину. Вона не враховує, що на ціни впливають і інші змінні - рівень прибутку, очікування, зміни зайнятості, технологічні зсуви. Вона не повною мірою відбиває складність «складових», скажімо, торговий оборот включає не всю масу товарів, що є в національній економіці. Зміна грошової маси виказує більш істотний вплив на економічні відсотки, ніж вважали класики.

Представники неокласичної школи модифікували рівняння Фішера. За їх інтерпретацією воно набуло такого вигляду: М=сРY, де М -кількість грошей; Y - реальний прибуток; с - коефіцієнт, що виражає пропорцію між номінальним прибутком і частиною прибутку, збереженого в грошовій формі. Показник А: - величина обернена V (швидкості обертання грошей). Це природно, бо швидкість обертання грошей залежить від того, яка кількість грошей зберігається у вигляді «грошових залишків», грошового запасу, призначеного для укладання угод. Якщо грошовий запас невеликий або скорочується, то швидкість обертання грошей зростає.