7.10. Поняття про інтелект

В аналізі мислення важко обійтися без понять "інте­лект" та "інтелектуальні здібності". Словом "інтелект" (від лат. ро­зуміння, розум) позначають відносно стійку структуру розумових здібностей. Існують різні тлумачення цього поняття, зокрема його ототожнюють із мисленнєвими операціями, зі стилем та стратегіями розв'язання проблемних ситуацій, зі здатністю до учіння, до пізнан­ня, з індивідуальними особливостями орієнтування в ситуації, з когнітивним стилем, з біопсихічною адаптацією до наявних обста­вин життя. Більшість психологів вирізняють три типи інтелекту: ге­нетичний, який неможливо вивчити; поведінковий, що виявляється і спостерігається в поведінці; вимірний, тобто такий, що піддається тестовій оцінці. Частина психологів, об'єднуючи у виявах інтелекту в поведінці такі характеристики, як оперування абстракціями, здатність навчатися, адаптуватися до обставин тощо, називають його загальною здатністю до переробки інформації.

Структура інтелекту складна. Одні вчені вважають, що її можна оцінювати за трьома показниками: як систему операцій з даними, як суму конкретних даних (за змістом) та за результатами інтелек­туальної діяльності (Дж. Гілфорд). Виходячи з цих трьох вимірів, Дж. Гілфорд створив кубічну модель і вдався до спроби визначити кожну зі 120 здібностей. Тип інтелекту визначається за перевагою якоїсь комбінації з цих варіантів. Для найбільш загальних характе­ристик використовують поняття конкретного практичного, абстракт­ного, потенційного та набутого інтелекту.

М. О. Холодна, спираючись на структурно-інтегративний підхід, дійшла висновку, шо інтелект — це форма організації індивідуаль­ного ментального (розумового) досвіду. На її думку, критерії роз­витку індивідуального інтелекту слід шукати в особливостях того, як людина сприймає, розуміє та пояснює те, що відбувається.

Оцінка рівня інтелектуального розвитку здійснюється на основі співвіднесення реального хронологічного віку дитини з її "розумо­вим віком". Показник розвитку інтелекту — "коефіцієнт інтелекту­альності" (скорочено IQ) знаходять за формулою:

розумовий вік х100% хронологічним вік

Середнє значення IQ відповідає 100 балам, найнижче може набли­жатися до 0, а найвище — 200. Стандартне (тобто середнє для всіх груп) відхилення — 16 балів в кожну сторону. У кожного третього зем­лянина показник IQ становить від 84 до 100 балів і така ж частина (34 %) має показник IQ від 100 до 116 балів. Решта людей становлять Дві крайні групи (у кожній по 16 %) — з низьким (10—84 бали) і ви­соким (116—180) інтелектом.

Для позначення вродженої недорозвиненості інтелекту дефекто­логи, психіатри і психологи використовують термін "олігофренія". Олігофренію відрізняють від набутої недорозвиненості інтелекту, яку називають деменцією.

Найважчою формою олігофренії є ідіотія, яку характеризує IQ у 20 балів. Середній її рівень називають імбецильністю (IQ = 20—50). Словесний запас імбецилів становить до 300 слів. їх можна навчи­ти орієнтуватися в життєвих ситуаціях. Вони схильні до наслідуван­ня, потребують опіки.

Дебільністю називають легко виражену "недоумкуватість" (IQ понад 75 %). Вона помітна не відразу, виявляється в процесі почат­кового навчання. Характеризується нездатністю до абстрактного мислення. Дебіли не розуміють переносного смислу прислів'я, ме­тафори. У оприлюдненні точних даних про дебілізацію суспільства

жодна країна не зацікавлена. У США, Східній Азії, де дебілізм є національною трагедією, визнається нормою легка його форма. У загальноосвітніх школах максимально скорочується навчальний мате­ріал, для засвоєння якого необхідно виявляти здатність до абстракт­ного мислення.

Контрольні запитання та завдання

1. Що називається мисленням?

2. Назвіть специфічні особливості мислення як вищої форми пізна­

вальної діяльності. Поясніть, у чому попягає відмінність мислення від чуттєвого пізнання.

Схарактеризуйте співвідношення понять "розуміння" і "мислення".

Назвіть основні мисленнєві операції та поясніть їх сутність.

У чому полягають особливості діяльнісного розгортання мислення?

Назвіть етапи і способи розв'язання мисленнєвих задач.

Які є види мислення? Схарактеризуйте їх.

У яких формах виявляються продукти мислення? Проілюструйте їх.

Схарактеризуйте індивідуальні особливості мислення. Які найха­рактерніші для Вас?

ЛІТЕРАТУРА

Брунер Дж. Психология познания. — М., 1977.

Брушлинский А. В. Мышление: процесс, деятельность, обшение. — М., 1982. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении. — М., 1972.

Калмыкова 3. И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. — М., 1981. Коваленко А. Б. Психологія розуміння творчих задач. — К., 1994. Пірен М. І. Основи етнопсихології. — К., 1996.

Познавательные процессы и способности в обучении / Под ред. В. Д. Шадри-

кова. — М„ 1990. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К., 1968.

Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования. — М., 1958. Семенов И. Н., Степанов С. Ю. Рефлексия в организации творческого мышле­ния и саморазвитии личности // Вопросы психологии. — М., 1983. — № 2. Середа В. Ю. Вчись мислити логічно. — К., 1989. Тихомиров О. К. Психология мышления. — М., 1984.

Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. — М.; Томск, 1997. Хрестоматия по общей психологии: Психология мышления. — М., 1981.

іцрввшш&х

8 Пам'ять

8.1. Поняття про пам'ять

О

брази предметів і явищ, що виникають у процесі відчуття, сприймання, а також пов'язані з ними дум­ки, емоції, дії не зникають безслідно, а фіксуються і зберігаються в мозку людини. При потребі враження, які сприймалися раніше, можуть бути відтворені у вигляді образів, уявлень про предмети та явища.

І

Пам'ять — це психічний процес, який відображає досвід люди­ни шляхом запам'ятовування, зберігання та наступного відтво­рення.

Вона є необхідною умовою психічного розвитку людини, адже нові утворення грунтуються на зафіксованих здобутках. Завдяки пам'яті відбувається становлення особистісної ідентичності, усвідомлюється її єдність і цілісність, а людина набуває потрібні для діяльності знання, вміння та навички. Досвід охоплює не лише індивідуальне, а й суспільне життя. Індивід привласнює досягнення попередніх поколінь, оволодіває продуктами культури, що є ланкою зв'язку між минулим, сучасним і майбутнім.

Без уявлень пам'яті неможлива розумова діяльність і взагалі здатність нормально жити. Людина, позбавлена пам'яті, за словами І. М. Сєченова, постійно перебувала б у стані новонародженої.

Пам'ять — складова пізнавальної діяльності індивіда, причому не лише чуттєвої, а й раціональної, що забезпечує його включення в практичну діяльність (рис. 8.1).

Рис. 8.1.

Взаємозв'язок пам'яті з іншими психічними явищами