7.6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання

задач. Цілемотиваційний бік мислення

Мислення завжди передбачає зміну змісту для того, щоб зробити його зрозумілим, доступним для повного і глибокого сприйняття суб'єктом. Ці зміни відбуваються за допомогою мис- леннєвих операцій. Якщо ж розглядати мислення в аспекті мис- леннєвих операцій, динаміки їх розгортання, то мислення виступає як процес.

Мисленнєвий процес завжди формується у діяльності, у взаємодії суб'єкта з навколишнім світом. Мислення актуалізується під впли­вом мети, в умовах виникнення проблеми. Мета формує мислення як діяльність. Розгортаючись у часі, будучи безперервним, воно ви­являє себе як процес, оскільки мислить не саме мислення, а суб'єкт, потреби, інтереси, почуття якого виконують спонукальну роль. Це означає, що мислення має особистісний аспект. О. В. Брушлінський наголошує, що суб'єктом мислення є особистість, і саме це визначає зміст терміна "діяльність".

Таким чином, усі три компоненти мислення (змістовий, функціонально-операційний та цілемотиваційний) виявляються в мисленнєвій діяльності особистості. Ця діяльність виникає і фор­мується як процес за умов проблемної ситуації і задачі.

Проблемна ситуація — це положення, завдання, яке містить супе­речність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні суб'єкт, і тим, до чого він прагне, яких знань потребує. У суб'єкта при сприйнятті цієї ситуації виникає мало- усвідомлений процес невизначеності: Що не так? Що не таке? Усвідомлення проблемної ситуації становить уже перший етап у її розв'язанні.

На другому етапі відбувається вирізнення відомого і невідомого. Внаслідок цього проблемна ситуація перетворюється на задачу. У структурі задачі вирізняють умову та вимоги. Для характеристики умови використовують такі ознаки, як звичність-незвичність ситуа­ції, а також форма поставленої умови (словесний опис, зображен­ня, реальна ситуація) і ступінь вираженості в ситуації суттєвого від­ношення між відомими і невідомими величинами, що є ключовим у розв'язанні задачі. Задачі мають задум (ідею, зміст). Важливою ха­рактеристикою вимог є рівень чіткості їх формулювання. Задачу характеризує також співвідношення між умовами і вимога­ми. В умові можуть міститися всі елементи, необхідні для розв'язан­ня задачі, можуть бути зайві елементи тощо.

Існують різні класифікації типів задач. Деякі вчені говорять про необхідність створення особливої науки про задачі — проблемології.

Ф На основі аналізу умов задачі та чітко сформульованого питання відбувається вироблення та перевірка правильності гіпотез. У пошуку ймовірних шляхів розв'язання задачі суб'єкт робить ставку на одну з властивостей задачі, вирізнення в ній певних відношень та бере їх за основу своєї гіпотези. Вироблення гіпотез дає змогу передбачити шляхи розв'язання і можливі результати. Процес утворення припу­щень складний. Він залежить від характеру задачі. Чим більше ознак її компонентів і характеристик цих ознак, тим більше можна вису­нути правдоподібних гіпотез. Для конкретності припустимо, що нам потрібно знайти корелят між віком і рівнем доходів впливової особи (перелік цих ознак можна продовжити). Названі ознаки можуть ма­ти по три значення: вік — у відтинках до 35 років, від 35 до 50 і понад 50 років; рівень доходів — високий, середній, низький.

Коли ж кількість альтернативних припущень щодо факту велика, суб'єкт шукає спосіб швидкого виявлення й усунення невідповідних серед них. Часто умови навчальних задач ставлять так, що потрібно сформулювати основну, загальну, вихідну гіпотезу, а також конкрет­ну. Всі видозміни гіпотез відбуваються залежно не тільки від харак­теру задачі, а й від досвіду суб'єкта. Чим більший досвід суб'єкта, тим швидше спрацьовує відчуття правдоподібності припущень. На Цій основі здійснюється випереджаючий контроль і усувається не­обхідність вдаватися до математичних маніпуляцій з числами, шука­ючи підтвердження гіпотези шляхом спроб і помилок. ♦ Наступним етапом є розв'язування задачі. Інколи постає потреба на підставі припущень зробити деякі уточнення умов та вимог за­дачі. Повна визначеність у виборі шляху розв'язання її зумовлює подальші кроки суб'єкта. Він може скористатися алгоритмом як системою вказівок або застосувати прийом порівняння, або перет­ворити зміст задачі, вдатися до побудови схем, моделей тощо.

Оригінальність стратегії суб'єкта свідчить про творчий підхід. У процесі розв'язання задачі усвідомлені й неусвідомлені елементи