4 Загальна психологія

О. Пушкіна в "Євгенії Онєгіні"). Звичайно, тлумачення, які дають­ся в сонниках, примітивні, але водночас зміст сновидінь нерідко дає психологам, психотерапевтам, психоневрологам цінний матеріал про людину, її стан, потреби, проблеми. Аналіз характеру сновидінь допомагає лікареві зрозуміти причину нервового захворювання, виявити психічну травму.

Простежується зв'язок між рівнем інтелекту, культурою, еру­дицією, творчою обдарованістю особи та здатністю її мозку проек­тувати на екран сну не лише те, що пізнане, а й фрагменти май­бутнього. Сновидіння, в яких люди переживають у всіх деталях час­тину свого майбутнього, називають перекогнітивними.

Людина може заснути також через навіювання чи самонавіюван­ня (гіпнотичний сон). Стан глибокого гіпнотичного сну, під час яко­го людина виконує різні несвідомі рухи, називають сомнамбулізмом. У зв'язку з певними відхиленнями у роботі мозку людина може спати дуже довго (навіть десятки років). Такий сон називають летаргічним.

Перехід від сну до активного неспання — це перехід від несвідо­мої психічної діяльності до свідомої. Таким чином, психічна діяльність людини являє собою єдність свідомого і несвідомого.

4.7. Свідомість та ментальність

У сфері свідомості є явища, які в тому чи іншому сус­пільному середовищі характеризують її відмінність від інших психіч­них феноменів.

Ментальність — це притаманний даній нації варіант світосприй­мання, поведінки, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі (Г. Півторак).

Ментальність поряд з наукою, мистецтвом, міфологією та релігією є однією з форм суспільної свідомості. Вона жодним чином не закріплена в матеріалізованих продуктах, а має надсвідомий ха­рактер. Національний менталітет є продуктом певної культури і вод­ночас, персоніфікуючи її, — носієм, продовжувачем культурних тра­дицій і норм поведінки в наступних поколіннях. Вплив культури на ментальність і вдачу людини здійснюється в її ранні роки через ро­дину, яка відтворює культурне середовище етногрупи, її традиції, звичаї, обряди. В результаті із своєрідного родинного стилю життя в глибинне несвідоме дитини входить певна система цінностей, якої вона дотримуватиметься протягом усього свого житія. Пізніші куль-

4 Розвиток психіки та свідомості 99

^ятотт

турні впливи торкаються здебільшого поверхні психіки. Так, глибо­ко вкоріненими в душі українців є "матріархальність" родини, не­довіра до влади, загострена прихильність до ідеї рівності.

"Душа" українського народу формувалася впродовж багатьох століть існування в контексті землеробської культури, яка народжу­вала в етнічній свідомості пращурів українського люду архетип лас­кавої, лагідної неньки-землі, її поетичне бачення, що зумовлювало обрядовість народного життя. Це й спричинилося до формування основних рис української ментальності.

Антеїзм. Термін "антеїзм" походить від імені давньогрецького міфічного персонажа Антея, який черпав свою життєву силу в постійному зв'язку з матір'ю-землею. Родючість грунту, краса при­роди, чарівна м'якість краєвидів, емоційно-шанобливе ставлення до землі загалом — усе це сприяло розвиткові надзвичайної працездат­ності українського народу.

"Екзистенціально-межове"світовідчуття. Вчені розуміють під цим терміном гостроемоційне переживання сьогодення, життєлюбність, поетичне, лірично-пісенне сприймання природного й соціального оточення, пріоритет "серця" над "головою".

Індивідуалізм зумовлений проживанням у малих соціальних гру­пах. В українському менталітеті поєднаний з ідеєю рівності, пова­гою до кожного індивіда та його свободи, гострим несприйняттям деспотизму, абсолютної монархічної влади.

Соціопсихологічний і політичний конформізм. В історичному ста­новленні психіки особливу роль відіграє геополітична ситуація. Ко­лонізація України, відсутність державності, соборності території розвивали й особливості світосприймання народу з домінантою то­тального підкорення. За таких умов нівелювалися споконвічні чес­ноти свободи, честі, сумління тощо. Умовою виживання стали соціопсихологічний і політичний конформізм, який передбачав не лише прислужництво "меншовартісної" нації, а й її задоволення від рабства.

Те, що українці століттями не мали своєї держави, спричинило недостатнє усвідомлення ними себе як національної самостійної єдності, комплекс меншовартості, занепад рідної мови та інших оз­нак національної самобутності, позначилося на розвитку національ­ної самосвідомості. Останню тлумачать як усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, — як усвідомлення індивідом причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця й ролі у світовій циві- Л1*ації та права на національну незалежність. Ці ознаки національ­

ної самосвідомості особливо гостро проявились у мільйонів укра­їнців одночасно у дні "помаранчевої" революції (2004—2005 рр.).

Розрізняють два типи української ментальності: землеробський і козацький. Перший тип хронологічно давніший: його глибинні корені сягають прадавньої індоєвропейської культури; другий сформувався в епоху середньовіччя на ґрунті оригінального етно- соціального утворення — козацтва. В першому пріоритет у свідо­мості належить жінці — Берегині, матері, в другому — чоловікові, сильному, мужньому, незалежному мандрівнику, воїну. Зіткнення цих двох типів ментальності сформувало такі риси національного характеру українців, як надзвичайно високе почуття трагічного і співпереживання людським стражданням.

Контрольні запитання та завдання

Опишіть механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.

У чому полягають особливості "мови" і "спілкування" тварин?

Чим відрізняється психіка людини від психіки тварини?

Що таке свідомість? Назвіть основні форми вияву свідомості.

У чому полягає єдність свідомого і несвідомого в психічній діяль­ності людини?

Розкрийте сутність українського менталітету.

ЛІТЕРАТУРА

Войтонис Н. Ю. Предыстория интеллекта. — М.; Л., 1949.

Выготский Л. С. Поведение животных и человека // Выготский Л. С. Развитие

высших психических функций. — М., 1960. Дельгадо X. Мозг и сознание / Пер. с англ. — М., 1971. Дембовский Ян. Психология обезьян / Пер. с пол. — М., 1965. Ладыгина-Коте Н. Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов. — М„ 1968.

Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. — 3-е изд. — М., 1973. Півторак Г. Українці. Звідки ми і наша мова. — К., 1993. Спиркин А. Г. Происхождение сознания. — М., 1960.

Споним А. Д. Инстинкт. Загадки врожденного поведения организмов. — М., 1967. Тих Н. А. Предыстория общества (сравнит.-психологическое исследование). — Л., 1970.

Фабри К. Основы зоопсихологии. — М., 1976.

Шовен Р. От пчелы до гориллы / Пер. с франц. — М., 1965.

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ