7.4. Функціонально-операційний бік мислення.

Мислення як процес

Мислення об'єктивно виступає як системне та бага- тоякісне явище. Воно завжди виникає у взаємодії суб'єкта з дов­кіллям та з іншими суб'єктами. Втім, постає воно не в готовому, завершеному вигляді, а як процес обстеження певного об'єкта, який безперервно розвивається, в ньому з кожним кроком відбувається відкриття нових істотних характеристик. Безперервне пізнання від простіших до складніших і суттєвіших аспектів об'єкта здійснюєть­ся завдяки функціонально-операційному компоненту мислення, або механізмові "аналізу через синтез" (С. Л. Рубінштейн, О. В. Бруш- лінський). Узагальнено можна сказати, що у взаємодії суб'єкта з дійсністю мислення виникає і формується як безперервний процес (аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації), збагачуючи свідомість знаннями, досвідом розв'язання проблем, забезпечуючи процес спілкування.

Пошук, відображення істотного в різних явищах, подіях, об'єктах не може мати відповідних результатів, якщо суб'єкт не ке­рує своїм мисленням, не визначає, що шукатиме, що відоме, що має більше значення, що повинне більше цікавити; не планує свої мис- леннєві кроки, не передбачає результати, не приймає рішення, яким способом, якими прийомами буде користуватися; якщо не контро­лює свої дії, не оцінює і не коригує їх, ідучи до здійснення мети. Перелічені моменти мислення є операційними. Операціональні компоненти — це структурні елементи будь-якої діяльності, отже маємо підстави підкреслити в мисленні ще одну характеристику його як діяльності.

Оскільки не може бути мисленнєвої діяльності, ізольованої від суб'єкта, як і будь-якої іншої, зокрема перцептивної, мнемічної Діяльності, мислення має особистісний аспект. Цей аспект розкри­вається при розгляді впливу на процес мислення мотивів та став­лення суб'єкта до об'єктів пізнання. У субдомінантиій мисленнєвій діяльності беруть участь усі підструктури особистості.

Названі аспекти мислення вирізнені абстрактно, насправді вони являють собою онтологічну єдність. Так, змістовий аспект мислен­ня залежить від того, як суб'єкт володіє операціями, діями, а в зас­воєні знання входять і такі, які характеризують функції мислен- нєвих операцій. На якість засвоєння знань, формування понять, розв'язання завдань впливають мотиви, цілі, почуття, воля, рівень домагань, самооцінка, орієнтаційні цінності особистості та її вміння виконувати основні акти діяльності (планувати виконання мети, контроль, оцінювання).

Для глибшого розуміння своєрідності мислення розглянемо його як процес, як безперервну операційну взаємодію суб'єкта з об'єкта­ми пізнання.

Операційний компонент мислення, що забезпечує його процесу- альність, становлять операції аналізу, синтезу, порівняння, узагаль­нення, абстрагування, класифікації, систематизації, конкретизації тощо.

Кожна мисленнєва операція виконує певні функції. Так, опе­рація аналізу полягає у поділі цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак і аспектів.

Синтез — це мисленнєва операція, яка передбачає пошук ціло­го через утворення істотних зв'язків між вирізненими елементами цілого. Аналіз і синтез є основними мисленнєвими операціями. Це операції, які взаємодіють і взаємозумовлюють одна одну. Повний аналіз, тобто вирізнення основних одиниць цілого, сприяє успішно­му виокремленню зв'язків між елементами, ознаками цілого.

Операції аналізу та синтезу зароджуються у практичних, зовнішніх діях і виконуються мимовільно. Розвиваючись, перетво­рюються на цілеспрямовані та внутрішні операції (здійснюються подумки).

Функції мисленнєвої операції порівняння полягають у відобра­женні елементів, ознак схожості і подібності та ознак відмінності. Індивід може порівнювати наочно дані або уявлювані об'єкти, ство­рюючи їх образи. Складним є процес порівняння людей, літератур­них персонажів, суспільних явищ.

У процесі розв'язування задач доводиться здійснювати не тільки аналіз, а й абстрагування. Абстрагування — це мисленнєва операція, яка вирізняє окремі ознаки, елементи і відділяє їх від інших і від самих об'єктів. Продуктом актуалізації операції абстрагування є утворення поняття, моделі, теорії тощо. В основі цих продуктів абс­трагуючої діяльності лежать істотні ознаки, відокремлені від неіс­тотних, необхідні — від випадкових, загальні — від поодиноких, якісні — від кількісних тощо. Зароджується абстракція в практично­му мисленні, а свій подальший розвиток дістає у слові як засобі вираження свого продукту. Слово значно розширює можливості цієї операції. Позаяк абстракція відіграє провідну роль в утворенні понять та розробці теоретичних положень, якими оперує наукове мислення, його ще називають абстрактним мисленням.

Функції операції узагальнення полягають у вирізненні груп пред­метів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп. Уза­гальнення відбувається на основі абстракції, бо остання здійснює вирізнення істотних ознак та відокремлення їх від неістотних. Опе­рація узагальнення необхідна тоді, коли треба зробити висновок, визначення, вивести правило тощо. Ця операція є продовженням операції синтезу, але складніша за неї. Складність її полягає в тому, що вона здійснює пошук не тільки істотних, а й спільних для кіль­кох об'єктів ознак, виокремлення родових ознак і відокремлення їх від видових. До того ж операція узагальнення надбудовується над простішими операціями.

Є два різновиди узагальнення: емпіричне, яке здійснюється шляхом порівняння чуттєво даних ознак і виявлення серед них спільних; і теоретичне, яке ґрунтується на глибокому аналізі об'єктів, виділенні спільних і істотних ознак за рахунок подальшо­го розвитку аналізу в операції абстрагування. В узагальненні, як і в абстрагуванні, велику роль відіграє слово. Операція узагальнення сприяє виникненню узагальнених і абстрактних знань, але в житті людини, в навчальній діяльності завжди доводиться шукати зв'язок загального з частковим. Цей зв'язок полягає в тому, що істотні властивості поодинокого, стаючи видовими, відповідають узагаль­неним. Здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їх відповідності істотному має назву конкретизації. Рух думки від аналізу і синтезу до абстрагування й узагальнення, а від нього до конкретизації — це діалектичний процес, що відобра­жає зв'язок загального з частковим, поодиноким.

Операція класифікації — це пошук істотних і спільних ознак, елементів, зв'язків для певної групи об'єктів, що створює основи Для поділу об'єктів на групи, підгрупи, класи.

; Систематизація — це мисленнєва операція, спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше об'єднання за ни­ми груп або класів об'єктів.

❖ Мисленнєві операції, розвиваючись і ускладнюючись у пізна­вальному процесі, можуть виступати як мисленнєві дії. Мисленнєві дії — це дії з об'єктами, відображеними в образах уявлень, уяви та в поняттях. Мисленнєві дії співвідносяться з певним змістом, вони спрямовані на перетворення умов пізнання об'єкта, його образу, умов задачі тощо. Можна сказати, що в основі мисленнєвих дій ле­жать кілька взаємодіючих операцій, які справляють перетворюваль­ний вплив на зміст, перебирають на себе весь тягар у пошуку відповіді на питання. Мисленнєві операції спрямовані на розпізна­вання об'єктів, а також на контроль за виконанням перетворюваль­ної функції. Вони взаємодіють між собою і взаємозумовлюють одна одну. Кожній з них відповідає операція, яка має протилежну за своїм характером функцію (розподіляти — об'єднувати тощо). Мис­леннєві дії входять до складу розумових дій (перцептивні, мнемічні, імажинативні тощо).