6. Припинення договору банківського рахунка. Відповідальність банку

Клієнт має право на розірвання договору у будь-який час.

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

• якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

• у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

• в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Відповідальність банку. У ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей» за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ передбачено зобов’язання банку сплатити клієнтові пеню у розмірі 0,1 % від суми прострочення, що не може перевищувати 10% від суми переказу, якщо інше не обумовлено договором. При безпідставному списанні банком з рахунку клієнта грошових коштів банк сплачує клієнту пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткостроковим кредитам.

Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ч. 2 ст. 1076 ЦК).

Тема 50: Договір факторингу. Розрахункові зобов’язання

План

1. Поняття та види факторингу

2. Характеристика договору факторингу

3. Характеристика розрахункових зобов’язань

4. Види безготівкових розрахунків (документів)

5. Припинення розрахункового зобов'язання позиковим або вексельним зобов’язанням

1. Поняття та види факторингу

Факторинг – це діяльність, послуга, коли чужі борги з покупця, замовника, підрядника тощо, стягуються на законній підставі спеціалізованою фінансовою організацією – фактором.

Факторинг поділяється на види за такими критеріями:

За ступенем самостійності:

• Основний (факторинг-купівля-продаж), коли клієнт відступає фактору право грошової вимоги шляхом купівлі-продажу. Фактор набуває право на всі суми, які він отримує від боржника, однак при цьому фактор несе ризик того, що сплачені боржником суми будуть менші ціни договору факторингу, тобто, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

• Акцесорний (факторинг-спосіб забезпечення), що забезпечує виконання іншого, існуючого між фактором та клієнтом зобов’язання. Фактор отримує право лише на суму основного боргу. Отримані кошти, що перевищують суму боргу клієнта перед фактором, останній зі складанням звіту повинен повернути клієнту. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

За ступенем фінансового ризику фактора:

1) Факторинг з правом регресу. Фактор, у випадку несплати боргу за відступленими правами – вимогами, вправі звернутися з вимогою до клієнта.

2) Повний факторинг (без права регресу). Фактор бере на себе всі ризики, пов’язані з неплатежем з боку дебіторів клієнта, і не має права вимагати оплати від клієнта у випадку несплати боргів дебіторами.

За видом зобов’язань:

1) простий; 2) вексельний (форфейтинг), коли боргове зобов’язання оформлюється

Сторони договору:

Фактор – фінансова установа, підприємець, що мають ліцензію;

Клієнт – суб’єкт підприємницької діяльності.