Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник цив пр ч.2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
5.5 Mб
Скачать

2. Сторони договору зберігання

Сторони: поклажодавець та зберігач, фізичні та юридичні особи. Поклажодавцем, як правило, виступає власник майна. Зберігач зобов’язаний виконувати свої обов’язки особисто, та як виняток, може передати річ на зберігання іншій особі при наявності трьох умов: 1) ця потреба є вимушеною; 2) такі дії мають бути вчинені в інтересах поклажодавця; 3) у зберігача відсутня можливість одержати на це згоду поклажедавця. Причому відповідальність несе первісний зберігач.

Зберігач може бути:

  • Професійним, тобто, схоронність речей є основним обов’язком зберігача та договір є оплатним. Професійний зберігач не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості, окрім випадків, коли він не може забезпечити схоронності речі (ст. 940 ЦК).

  • Вимушеним (непрофесійним, відповідальним), внаслідок припису закону або факту позадоговірного правомірного заволодіння чужим майном, тобто, схоронність речей не є основним обов’язком, при цьому, як правило, зберігачу відшкодовуються збитки, пов’язані із зберіганням, але, можлива оплата. Це обов’язок опікуна дбати про збереження майна підопічного, зберігальне зобов'язання щодо безхазяйних речей, знахідки, зберігальні зобов'язання щодо спадкового майна. Пункт 1.24 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування підприємств» визначає суміжний інститут відповідального зберігання як господарську операцію платника податку, що передбачає передання згідно з договорами зберігання матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик. Такі відносини можуть виникати, наприклад, з факту відмови вантажоотримувача прийняти вантаж у власність, тоді він може прийняти вантаж на умовах відповідального зберігання. Зобов'язання зі зберігання майна можуть виникати, крім договору зберігання, за іншими договорами (перевезення, купівлі-продажу, доручення тощо), та на підставі вказівок законів, адміністративних актів, актів судових, слідчих органів, актів нотаріусів тощо. На зазначені випадки також розповсюджуються норми щодо зберігання.

  • Безоплатним, у разі зберігання речі добровільно, за договором або шляхом вчинення певних дій, безкорисно, як дружня послуга (наприклад, у разі пожежі).

3. Строки зберігання. Реальність та консенсуальність договору

Норми про строки враховують інтереси поклажодавця. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Договір може бути реальним, якщо сторони домовляються та одночасно передають річ на зберігання, або консенсуальним, якщо сторони визначають можливість, а не обов’язок поклажодавця, передати річ на збереження у майбутньому, оскільки зберігач не має право вимагати передання речі на зберігання (ст. 939 ЦК). При платності послуги зберігач здійснює підприємницьку діяльність (професійний зберігач), прийняття речі на зберігання визначається як його обов’язок та він не може відмовитися від укладення договору за наявності у нього такої можливості. Але якщо договір консенсуальний, тобто, була попередня домовленість про передання речі на зберігання, то поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він у розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору (ст. 939 ЦК).