Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому

Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється, тобто, у спадкоємців не виникає права вимоги (ст. 723 ЦК).

Відмова від договору. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка, на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, відмовитися від нього (ст. 724 ЦК).

Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи

Договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок (ст. 725 ЦК).

Правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи: дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості (ст. 726 ЦК).

Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі (ст. 727 ЦК).

Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування – один рік (ст. 728 ЦК).

Пожертва – це дарування речей, грошей, цінних паперів з вказівкою на цільове використання дарунка (ст. 729 ЦК). Не можуть бути предметом пожертви майнові права.

Нормативна база: ЗУ від 16.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації».

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви, тобто є реальним. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Дарування між зарученими. Ст. 31 Сімейного кодексу також регулює відносини між дарувальником та обдаровуваним – зарученими, тобто, особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, та у разі відмови від шлюбу обдарованої особи договір дарування може бути розірваний за вимогою дарувальника у судовому порядку, при цьому дарунок повертається, а якщо він не був збережений – відшкодовується його вартість.

Порівняно з іншими формами відчуження, до дарувальника законодавцем встановлюються більш м'які вимоги ( наприклад, відмова від договору).

2. Договір ренти

Рента – це періодичні платежі для задоволення необхідних умов існування в обмін на відчуження майна. В економічному значенні рента – це регулярні прибутки з капіталу, майна, земельної ділянки, якщо іх отримувач (рантьє) не займається підприємницькою діяльністю. В середні віки рента виникла внаслідок заборони процентних позик, але є суттєва відмінна ознака – платник ренти не зобов’язаний повертати отриманий капітал чи майно одержувачу ренти, наслідком договору є перехід права власності на рентний капітал взамін на періодичні платежі.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Договором ренти може бути встановлений обов'язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку (ст. 731 ЦК). Нормативна база: глава 56 ЦК.

Метою договору ренти для платника ренти є отримання у власність речі з розстроченням платежу або отримання грошової суми з умовою розстрочення її повернення. Для одержувача ренти метою договору є продаж майна за більшу ціну, ніж його вартість або повернення позики грошей у сумі більшій, ніж була надана, з розстроченням повернення. Привабливою рисою цього договору є те, що на отримання процентів за надання грошової позики або розстрочення платежу за відчуження майна не треба мати ліцензію НБУ для здійснення фінансової діяльності.

Істотні умови: умови про предмет договору, форма і розмір ренти. Предметом договору є рентний капітал та рентні платежі.

Рентні платежі складаються з вартості рентного капіталу та процентів річних за користування чужими коштами, поділеними на строк платежу. Якщо договір ренти безстроковий, то боржник сам визначає періодичний розмір сплати частки рентного капіталу, у договорі зазначений тільки розмір процентів річних на залишок боргу. Якщо боржник не буде сплачувати частку основного боргу, то проценти річні він буде платити без кінця на суму боргу. Якщо боржник окрім процентів річних буде сплачувати частку основного боргу, то сума рентних платежів буде знижуватися до повного погашення.

Характеристика договору: оплатний, але не еквівалентний, двохсторонній, ризиковий (алеаторний, оскільки існує невизначеність на момент укладення договору загальної суми зустрічного надання), імперативно реальний, або, у встановлених законом випадках, консенсуальний, довготривалий, взаємний (перехід права власності до набувача в обмін на періодичні платежі, безстрокові або на певний строк). Договір строкової ренти має більш схожі риси з договором купівлі-продажу з відстроченням платежу. Вважаємо, це обумовлено метою зниження ризику нееквівалентності договору. Договір ренти відрізняється від купівлі-продажу тим, що зазвичай ціна рентного капіталу за договором ренти не еквівалентна сумі рентних платежів, вони є більшими, в них ховаються проценти за користування грошовими коштами. Договір безстрокової ренти має більш схожі риси з кредитним договором, в якому строк повернення кредиту не вказаний, та чим більше боржник користується кредитом, тобто, не повертає борг, тим більше він платить процентів як плату за користування. Переваги безстрокового договору полягають у тому, що боржник може у строки на свій розсуд погасити борг та проценти на день розрахунку, і тоді договір припиняється.

Форма договору ренти – письмова нотаріальна, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації (ст. 732 ЦК).

Сторони у договорі ренти: фізичні або юридичні особи (ст. 733 ЦК).

Передання майна під виплату ренти. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, – положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти (ст. 734 ЦК).

Вважаємо, те, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти безоплатно, не означає безоплатний характер договору ренти, оскільки на платника ренти завжди покладається обов’язок сплачувати зустрічний еквівалент одержувачу ренти (ст. 731 ЦК). «Безоплатно» тут слід розуміти як те, що у момент передання платник нічого не сплачує, і тоді до рентних відносин можна застосовувати норми ст. 721 ЦК про наслідки спричинення шкоди, завданої недоліками подарованої речі, ст. 722 ЦК про прийняття подарунка та виникнення права власності обдаровуваного з моменту його прийняття. Суперечить суті договору ренти можливість консенсуального характеру договору дарування, оскільки договір ренти не може бути консенсуальним. Суть ст. 734 ЦК полягає у тому, що правові вимоги до дарувальника є більш м'якими, ніж для продавця, оскільки він не отримує компенсації. Така сама м'якість норм потрібна й для договору ренти при безоплатній передачі майна, щоб у більшому ступені захистити одержувача ренти, який передав майно, а зустрічний еквівалент отримує тільки у майбутньому.

Забезпечення виплати ренти. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти (ст. 735 ЦК).

Відповідальність. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти (ст. 736 ЦК). Оскільки прострочення – це порушення грошового зобов'язання, то відповідальність настає відповідно до ст. 625 ЦК (сума боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), а якщо порушник – суб’єкт господарювання – то відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК (у розмірі облікової ставки НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором).

Форма і розмір ренти. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти. Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором (ст. 737 ЦК).

Строк виплати ренти. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти (ст. 738 ЦК).

Відмова від договору ренти. Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (ст. 739 ЦК).

Відмова платника безстрокової ренти від договору ренти не означає його права не оплатити за надане майно, а означає його право у будь-який момент розрахуватися з одержувачем ренти шляхом сплати основного боргу та процентів на день розрахунку, причому про цей день платник безстрокової ренти зобов’язаний повідомити одержувача ренти за три місяці.

Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти виникає, якщо:

• платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

• платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

• платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

• в інших випадках, встановлених договором ренти (ст. 740 ЦК).