Тема 14. Торговельні операції банків в іноземній валюті

1. Міжнародний банківський переказ.

2. Міжнародне інкасо.

3. Міжнародний документарний акредитив.

4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів.

Ключові слова: банкківський переказ, чисте інкасо, документарне інкасо, документарний акредитив, платіжне доручення в іноземній валюті, фінансові документи.

1. Міжнародний банківський переказ

Переважна частина поточних торговельних операцій в іноземній валюті пов'язана з розрахунками між юридични­ми особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з від­строченням, що відповідно до договору не перевищує стро­ків, установлених законодавством України для здійснення таких розрахунків.

Здійснюючи міжнародні розрахунки, імпортери й експортери, їхні банки вступають у певні, відособлені від зовнішньоекономі­чного контракту, відносини, пов'язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням розрахунків та платежів.

Послідовні дії покупця, продавця і банків, що їх обслугову­ють, стосовно погашення боргів між ними, називаються формами розрахунків.

Форми міжнародних розрахунків мають здебільшого докумен­тарний характер, тобто здійснюються під фінансові і комерційні документи.

До основних форм міжнародних торговельних розрахунків відносять банківський переказ, інкасо, документарний акре­дитив.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пе­редбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ма­ють право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їхні ва­лютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господар­ської діяльності.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного оборо­ту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Міжнародний банківський переказ — це рух коштів в інозе­мній валюті, який здійснюється з ініціативи клієнта банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній ва­люті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Банківський переказ здійснюється безготівковим способом че­рез спрямування платіжного доручення від одного банку до ін­шого.

Платіжне доручення в іноземній валюті — це розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому бан­ку, що його обслуговує, переказати кошти в іноземній валюті на користь бенефіціара.

Платіжні доручення в іноземній валюті обов'язково мають місти­ти такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті відповідно до Державного класифікатора управлінської документації;

- назву документа — «Платіжне доручення в іноземній валюті»;

- номер платіжного доручення в іноземній валюті;

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті;

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- повну або скорочену назву клієнта;

- номер рахунку клієнта в іноземній валюті, з якого переказуються кошти (для фізичної особи, яка не займається підприємни­цькою діяльністю і не має рахунку в уповноваженому банку, цей реквізит може не заповнюватися);

- цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют;

- суму переказу цифрами;

- суму переказу та назву іноземної валюти словами;

- назву бенефіціара, його місцезнаходження та номер рахунку, на який перераховуються кошти;

- найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- призначення платежу (зазначаються назва, номер і дата до­кумента, на підставі якого здійснюється переказ коштів в інозем­ній валюті);

- комісійні — зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в інозе­мній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (ОІЖ) або бенефіціара (ВЕ1Ч), або клієнта та бенефіціара (8НА) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта;

- код операції за стандартною класифікацією платіжного ба­лансу (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- код країни бенефіціара відповідно до його місцезнаходжен­ня або країни реєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком пе­чатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповно­важеним банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не

У разі розрахунків платіжними дорученнями комерційні і товаророзпорядчі документи направляються від експортера імпор­теру безпосередньо, тобто минаючи банки. У функцію банків входить лише переказування коштів з рахунку переказовідправника на рахунок бенефіціара, і вони не несуть відповідальності за факт поставки товару чи передання документів імпортеру. Отже, у розрахунках банківськими переказами одна зі сторін зовнішньоекономічної угоди завжди бере на себе ризик. Так, для експортера існує ризик несплати після доставки товару, а для імпортера — ризик непоставки товару після його поперед­ньої оплати.

Загалом, механізм міжнародних розрахунків за допомогою банківського міжнародного переказу включає такі етапи:

- укладення зовнішньоекономічного контракту;

- заповнення імпортером заяви на переказ і подання її у свій банк;

- поставка товару (може передувати переказу або відбуватися за ним);

- проведення розрахунку банком імпортера на підставі пла­тіжного доручення;

- зарахування банком експортера коштів на рахунок експор­тера.

Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.

Банки беруть участь у цій формі розрахунків при отриманні в банку експортера відповідного доручення на оплату контракту. Вони не несуть ніякої відповідальності за платіж: поставка това­ру, передання документів, а також сам платіж не входять у функ­ції банку до моменту подання платіжного доручення.

Отже, банки несуть мінімальну відповідальність за банківсь­кий переказ і стягують за цією формою розрахунків мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця відповідно до тарифів комісійної винагороди банку з роботи з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у процентах.

Банківський переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні і використовується для авансових платежів (попередня оплата), за товарними документами, для пе­рерахування штрафів, погашення заборгованості.