4. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і доро­жніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:

- купівля у фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикорис­таних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валю­ту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іно­земної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті

Здійснення банками операцій в іноземній валюті — це використання кореспондентських відносин із зарубіжними бан­ками або фізична присутність на іноземних ринках.

Останній варіант потребує створення вітчизняними банками структурних підрозділів в інших країнах, що регламентуються Положенням «Про порядок створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав, особливості їх закриття та здійснення нагляду», затвердженим постановою Правління НБУ від 30 січня 2002 р. № 45.

Установлення кореспондентських відносин, як правило, пе­редбачає відкриття кореспондентських рахунків. Кореспондент­ський рахунок — це рахунок для обліку розрахунків, які вико­нує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої ба­нківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору (угоди). Розрізняють два види кореспондентських раху­нків: «лоро» та «ностро». «Лоро» — рахунок, який відкриває банк своєму банку-кореспонденту. «Ностро» — рахунок, відкри­тий даним банком у банку-кореспонденті. Іншими словами, коли банк відкриває рахунок в іншому банку, то з позиції банку, що звернувся із заявою про відкриття, це буде рахунок «ностро», а з погляду банку, що відкрив такий рахунок, він буде рахунком «лоро».

Кореспондентські відносини можуть запроваджуватися і без відкриття рахунків. У цьому разі розрахунки між двома банками здійснюються з використанням іншої кредитної установи, у якій кожний із цих банків має відкриті кореспондентські рахунки.

Згідно з Положенням «Про порядок видачі банкам банківсь­ких ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окре­мих операцій», затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях та на відкриття кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах в іноземній валюті рівень регу­лятивного капіталу уповноваженого банку повинен відповідати вимогам НБУ.

Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в інозе­мній валюті. Уповноважені банки України можуть здійснювати міжбанківські розрахунки в іноземній валюті двома способами:

1. З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного дого­вору за допомогою таких засобів:

- пошти, телеграфу, телекса, інших засобів зв'язку за умови забезпечення цілісності та конфіденційності інформації (при цьому виконання розрахункових документів, одержаних за допо­могою документів, факсимільного зв'язку, не дозволяється);

- міжнародних телекомунікаційних систем;

- програмних та технічних засобів формування і передавання розрахункових документів та повідомлень у форматі платіжної системи банку кореспондента (резидента та нерезидента), наданих цим банком, за умови забезпечення цілісності та конфіден­ційності інформації.