4. Суть та значення реорганізації банків

Банківський сектор економіки України в останні роки досить динамічно змінює свою структуру в розрізі організаційно-правової форми діяльності, розвитку регіональної мережі, участі іноземного капіталу. Досить часто змінюються власники банків, як наслідок — зміна назв самих банків. Низький рівень капіталі­зації банків зумовлює необхідність дотримання вимог НБУ щодо нарощування капітальної бази банків. Процес капіталізації, у свою чергу, веде до структурної реорганізації банків. В Україні реорганізація банків здійснюється через злиття, приєднання, по­діл, виділення та перетворення.

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох бан­ків як юридичних осіб та передання їх майна, коштів, прав і обо­в'язків новому банку — правонаступнику, який створюється в результаті злиття.

Приєднання — це припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків іншому банку — правонаступнику. Прикладом цього способу реорганізації стала поява на банківському ринку України «ОТП Банк Україна», що став правонаступником «Райффайзенбанку Україна», «ТАС-Інвестбанк» — правонаступни­ком банку «Сос'єте Женераль Україна», «ТАС-Бізнесбанк» — правонаступником банку «Муніципальний» (м. Запоріжжя), «БІГ Енергія» — правонаступником банку «Зевс».

Поділ означає припинення діяльності одного банку як юриди­чної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків у відповідних частинах до інших двох чи кількох бан­ків, які створюються внаслідок цього способу реорганізації банку.

Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передання певної частини належного йому майна, коштів, прав і обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.

Перетворення банку передбачає зміну організаційно-правової форми діяльності товариства.

Реорганізація банку може здійснюватися добровільно за рі­шенням його власників або примусово за рішенням Національно­го банку України. Рішення про необхідність та спосіб реорганіза­ції банку приймається загальними зборами учасників пайового банку чи загальними зборами акціонерів. Так, реорганізація через перетворення за рішенням власників — досить часте явище для банківської системи України, а сьогодні воно особливо актуальне у зв'язку з наданням трирічного терміну на приведення організа­ційно-правової форми всіх банків — закритих акціонерних това­риств та товариств з обмеженою відповідальністю у відповідність до вимог чинного законодавства. Примусова реорганізація банку за рішенням НБУ може проводитися в разі невиконання діючим банком вимог чинного законодавства.

5. Особливості реєстрації іноземних банків в Україні

Процедура реєстрації банків з іноземним капіталом має деякі особливості.

По-перше, для створення такого банку засновники мають отримати попередній дозвіл на створення банку з іноземним капіталом. З цією метою в НБУ подаються відповідне клопо­тання та пакет необхідних документів. Дозвіл надається за умови задовільної ділової репутації засновників та наявності в них не­обхідних коштів для заснування банку і дозволу іноземного кон­трольного органу на участь у створенні банку в Україні. Рішення про надання попереднього дозволу на створення банку з інозем­ним капіталом приймає Правління НБУ у місячний термін після отримання документів. Про надання попереднього дозволу або обгрунтовану відмову НБУ повідомляє засновників та ТУ НБУ за місцем створення банку. Попередній дозвіл дійсний протягом трьох місяців з дня його видачі.

По-друге, пакет документів, на основі якого приймається рішен­ня про реєстрацію банку з іноземним капіталом, дещо ширший, ніж для банків з національним капіталом. Після отримання попере­днього дозволу на створення банку з іноземним капіталом до ТУ НБУ подається пакет документів, до якого крім тих, що характерні для банків з національним капіталом, додаються ще й такі:

1) рішення уповноваженого органу управління іноземного ін­вестора про участь у банку в Україні;

2) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни або інший документ, що підтверджує реєстрацію іноземного інвестора в країні, де розташовано його головний офіс;

3) висновок іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного фі­нансового року та про можливість здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку за рахунок власних коштів.

Усі зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотарі­ально засвідченими перекладами українською мовою і мають бу­ти нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані в кон­сульських установах України.

По-третє, документи, що подаються для реєстрації банку з іноземним капіталом, розглядаються крім Департаменту реєстра­ції та ліцензування Юридичним департаментом та, в разі необ­хідності, Департаментом валютного контролю і ліцензування.

По-четверте, внески до статутного капіталу такого банку не­резиденти можуть здійснювати як у національній, так і в інозем­ній валюті, але лише безпосередньо на накопичувальний раху­нок, відкритий у ТУ НБУ.