Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті

В іноземній валюті відкриваються поточні та вкладні (депозитні) рахунки в уповноважених банках для тих самих кате­горій клієнтів, що й поточні та депозитні рахунки в національній валюті, у тому числі рахунки типу «Н» та «П».

За поточними рахунками в іноземній валюті здійснюються розрахункові та касові операції, дозволені чинним законодавст­вом. Це, зокрема, розрахунки між юридичними особами (резиде­нтами та нерезидентами), пов'язані з зовнішньоекономічною дія­льністю, та операції на валютному ринку України; надходження готівки; виплата готівки в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями, за переказами з-за кордону та за чеками і пластиковими картками фізичним особам (резидентам і нерезиден­там); виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів; перерахування коштів за межі України на проведення виставок, конференцій, за навчання, лікування, членських внесків, пенсій, аліментів, спадщини тощо. Перелік таких операцій може збіль­шуватися чи зменшуватися залежно від зміни валютної політики в країні.

Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для підприємств-резидентів здійснюється на підставі таких самих докумен­тів, що й відкриття поточних рахунків у національній валюті. Якщо рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, у якому відкрито рахунок у національній валюті, то клієнт може надати банку тільки заяву та картку зі зразками підписів. Решту документів можна не подавати.

Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) здійснюється на підставі дого­вору та надання таких самих документів, що й при відкритті поточних рахунків у національній валюті, а також документів, що засвідчують особу клієнта. Тільки для осіб-нерезидентів додат­ково потрібно подати копію легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття такого рахунку, якщо це пе­редбачено міжбанківськими угодами або законодавством тієї країни.

При відкритті поточних рахунків в іноземній валюті для фізи­чних осіб-нерезидентів має бути підтвердження джерел похо­дження цієї валюти.

Поточні рахунки в іноземній валюті для представництв та установ іноземних фірм, організацій (нерезидентів), зокрема вій­ськовій частині Чорноморського флоту РФ, відкриваються на підставі тих самих документів, що й рахунки відповідно типу «Н», «П», крім копій індивідуальної ліцензії регіональної устано­ви НБУ на ведення рахунку.

Поточні рахунки в іноземній валюті для іноземних інвесторів відкриваються на підставі тих самих документів, що й рахунки в національній валюті, а саме: заяви; картки зі зразками підписів уповноважених осіб, засвідчених нотаріально; копії легалізовано­го статуту, засвідченої нотаріально; копії легалізованого докуме­нта іноземної держави, що підтверджує реєстрацію юридичної особи, засвідченої нотаріально. Якщо інвестор — фізична особа, то двох останніх документів він не подає.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкрива­ються для тих категорій фізичних осіб (резидентів та нерезиден­тів), що й поточні рахунки, на підставі договору між банком та клієнтом і за умови подання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Одержавши від клієнта заяву та інші документи на відкриття рахунку будь-якого виду, банківські працівники вивчають їх з погляду відповідності вимогам чинних нормативних актів Націо­нального банку України (щоб не допустити відкриття рахунку фіктивним підприємствам) та відповідності цілям стратегії даного банку. Так, якщо банк у своїй стратегії розвитку орієнтується переважно на обслуговування підприємств великого і середнього бізнесу, то він може обмежувати обслуговування підприємств малого бізнесу і фізичних осіб і відмовляти їм у відкритті рахун­ків. Працівники банку також звертають увагу на фінансовий стан клієнта. Якщо він постійно порушує платіжну дисципліну, є збит­ковим, має борги перед бюджетом тощо, банк може відмовити у відкритті рахунку, оскільки у нього будуть виникати додаткові витрати та ускладнення при організації платіжних потоків.

Особливу увагу працівники банків повинні приділяти тим ви­могам нормативних актів, що спрямовані на запобігання відкрит­тю рахунків для фіктивних підприємств і легалізації тіньових та кримінальних доходів. Зокрема, адреса підприємства, вказана в картці зі зразками підписів, має відповідати адресі у статуті та свідоцтві про реєстрацію. Документи на відкриття рахунку банку повинен подати особисто керівник чи головний бухгалтер, пред'явивши паспорт. Копії перших чотирьох сторінок цього па­спорта зберігаються у справі про відкриття рахунку. Підписи на заяві про відкриття рахунку звіряються з підписами у картці зі зразками підписів та в паспорті. У разі виявлення підроблених (недостовірних) документів та іншої підозрілої інформації банк мусить повідомити про це органи внутрішніх справ і відмовити у відкритті рахунку.

За відсутності претензій до клієнта керівник банку приймає рішення про відкриття рахунку, про що робиться запис на заяві клієнта із зазначенням номера рахунку та дати відкриття. Протя­гом трьох робочих днів з дати відкриття рахунку установа банку має повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації клієнта (для підприємств та їх відокремлених підрозділів) чи за місцезнаходженням цього банку (для деяких інших установ). Про відкриття рахунків банк також повідомляє Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Податкові органи, одержавши вказані повідомлення, реєстру­ють власників рахунків, роблять про це відповідний запис на по­відомленні і повертають його банку.

При відкритті кількох рахунків у національній валюті їх влас­ник повинен визначити протягом трьох робочих днів один із них як основний і обліковувати на ньому заборгованість, що спису­ється у безспірному порядку. Номер цього рахунку його власник повідомляє податковому органу, у якому він зареєстрований як платник податку, податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам, де відкриті додаткові поточні рахунки в національній та іноземній валютах. Банки, що відкривають клієнту додаткові рахунки та рахунки в іноземній валюті, мусять повідомити про це протягом трьох робочих днів банк, у якому відкрито основний рахунок, та податковий орган.

З відкриттям рахунків банк укладає з клієнтом договір на розра­хункове касове обслуговування, яким передбачаються права та зо­бов'язання сторін, їх відповідальність за порушення умов договору і форми та порядок розрахунків, порядок розгляду спорів тощо.