Тема 3. Економічна система суспільства

1. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи.

Будь-яке суспільство являє собою соціальну систему. Фундаментом соціальної системи є економічна система.

Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого? Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії.

Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень. Найважливіша функція господарського механізму - забезпечення динамічної рівноваги в суспільному виробництві й насамперед між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

2. Типи економічних систем

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками: 1) за формою власності на засоби виробництва; 2) за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем:

1. Традиційна економічна система властива слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу.

2. Ринкова економічна система характеризується пануванням приватної власності на ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання держави в економічні процеси обмежене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик. Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

3. Командна економічна система базується на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, централізованому плануванні виробництва і розподілі ресурсів, не визнає конкуренції і вільного ціноутворення, їй притаманні висока затратність виробництва, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит. Командна економіка була панівною у колишньому Радянському Союзі та низці країн Східної Європи й Азії.

4. Змішана економічна система є формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами: 1)високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства; 2)різноманітністю форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних); 3)поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки; 4)орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення.

До теми 3. Перехідна економіка та її закономірності.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій:

- становлення (висхідний розвиток нової системи);

- зрілість (найповніший прояв усіх потенційних мож­ливостей системи та властивих їй суперечностей функціо­нування);

- занепад старої системи і зародження елементів нової (нисхідний розвиток старої системи).

Стадія становлення означає низхідний рух старої си­стеми та висхідний рух нової системи .

Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм .

Принципи трансформації:

- урівноваженість як необхідна передумова успішного розвитку та самооновлення;

- багатовимірність системних перетворень та складний механізм їхньої взаємодії;

- динамічність узгодження складових елементів систе­ми на принципах самоорганізації;

• суперечливе поєднання тенденцій світового еволю­ційного розвитку і національних особливостей трансфор­маційних перетворень .

Загальні закономірності трансформаційних перетворень:

• зародження елементів нової системи у старій,

• нагромадження елементів хаосу, що сприяє асиміляції нових елементів системою,

• існування і вод­ночас руйнація старого та замі­щення його новим,

• вплив зовнішнього середови­ща, що ініціює трансформа­ційні перетворення та органі­зує їх як закономірності функціонування і розвитку трансформації,

• тривалість, поступовість і поетапність трансформаційних перетворень .

Перехідні (трансформаційні) економічні системи - це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціу­му настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

Зміст перехідної економіки - - формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає мож­ливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підси­стем та системи як цілого.

Нестійкість

Невизначеність

Висока ризиковість

Риси перехідної економіки

Альтернатив­ність (багатоварі­антність) розвитку

Виникнення і функціону­вання пере­хідних еконо­мічних форм

Особливий характер суперечностей

Історичність перехідних економік

Рис. Риси перехідної економіки

Нестійкість перехідної економіки пояснюється тим, що на відміну стабільної економічної системи в якій зміни стосуються переважно механізму функціонування систе­ми, в перехідних системах змінюється сам механізм роз­витку. Останнє порушує її стійкість, оскільки спричиняє розбалансованість попередньої системи.

Невизначеність як риса перехідної економіки поясню­ється, насамперед, здатністю елементів системи до самоор­ганізації. Суб'єкти економіки ставлять перед собою мету -побудувати економічну систему певного типу і розробля­ють механізми та засоби досягнення мети, але зазвичай тео­ретично сформульована і практично реалізована мета не співпадає повністю. По-перше, тому що завжди в процесі становлення виникають непередбачувані заздалегідь момен­ти. По-друге, з причини здатності системи до самоорганіза­ції, що сама по собі передбачає багатоваріантність розвитку.

Багатоваріантність самоорганізації системи, різно­манітність устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього суспільного устрою зумовлюють альтернативний харак­тер розвитку перехідних економік. Устремління щодо транс­формації старої системи можуть бути успішними (реалізо­вана мета близька до поставленої) і безуспішними (система повертається в модифікованому вигляді до попереднього стану або ж гине).

Перехід до нової економічної системи - це співісну­вання і боротьба старого й нового. Становлення нової систе­ми породжує відповідні нові економічні форми. Наприклад, грошова рента в умовах феодалізму або індикативне пла­нування та державне регулювання в умовах капіталізму.

Суперечності перехідних економік є суперечностя­ми розвитку, а не функціонування. Це суперечності між старим та новим у надрах самої економічної системи; між економікою і політикою, між економікою та ідеологією; по­літикою та ідеологією; між соціальними верствами, що тра­диційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо.

Загострення цих суперечностей часто супроводжується бажаннями та закликами повернутися до попереднього ста­ну (фізіократи, соціалісти-утопісти, сучасні ультраліві).

Історичність перехідної економіки зумовлена харак­тером умов переходу, природними, економічними, регіональ­ними, політичними, ідеологічними та соціальними особли­востями країн, які формують специфіку моделей переходу.