Запитання для самоперевірки.

1. Чим була викликана необхідність реформування власності в Україні і як вона здійснюється?

2. Роздержавлення та приватизація. Що між ними спільного і в чому відміна?

3. Чи є сенс у повній ліквідації державної власності? Як це питання вирішується в країнах Заходу і в Україні?

4. В яких формах відбувається приватизація?

5. Які очікувані кінцеві результати роздержавлення і приватизації?

Тема 5. Форми організації суспільного виробництва

1.

Процес індивідуального, колективного та суспільного виробництва здійснюється за умов певної форми організації, яка з одного боку, змінюється залежно від розвитку технологічного способу виробництва, а з другого – активно впливає на його розвиток. Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва. Вихідною формою суспільного виробництва в усіх народів було натуральне виробництво. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво, як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва. Основоположною категорією товарного виробництва є „товар”.

Аудиторно, на лекції, студенти вивчають: основні форми економічного життя людей, що становить собою товар, які види праці його створюють, чому однакові товари продають за різними цінами. Самостійно необхідно вивчити альтернативні теорії вартості і ціни: сутність трудової теорії вартості, концепції граничної корисності; теорії витрат виробництва, концепції попиту і пропозиції, змішаних теорій. За робочою програмою на самостійне вивчення відводиться 2 години.

2.

Питання для самостійного вивчення

1.Альтернативні теорії вартості і ціни.

3.

Література

(2. ст. 129-131)

(4, ст.140-141)

4.

Методичні рекомендації

Спочатку прочитайте матеріал підручника. Осмисліть інформацію, виділіть головне, складіть конспект.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропо­зиції, трудової вартості, граничної корисності та інші.

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво.

Теорія попиту і пропозиції визначає вар­тість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну.

Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво.

Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності

останньої одиниці товару для споживача.

В економічній науці розуміння категорії вартості знач­ною мірою формувалося під впливом двох найпоширені­ших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності.

Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці; теорії граничної корисності — за ступенем корисності речі для споживача.

Прихильники цієї теорії виходять із тези, що вартість (цінність) речі вимірюється величиною граничної корис­ності цієї речі для особи, яка її оцінює, — споживача.

Гранична корисність — додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

У міру задоволення потреб у тому чи іншому предметі ко­рисність цього предмета для особи зменшується, вона його мен­ше цінує і купуватиме його за умови зниження ціни на нього.

Отже, чим більшу кількість блага споживає людина, тим меншу цінність має для неї кожна додаткова одиниця цьо­го блага.

З усього цього робиться висновок: ціна блага для спо­живача визначається не загальною, а граничною його ко­рисністю, тобто корисністю "останнього" екземпляра цього блага, що задовольняє найменшу значущу потребу.

Якщо зіставити теорію трудової вартості з теорією гра­ничної корисності, то вони нібито заперечують одна одну: перша визначає вартість товару лише затратами праці, дру­га — лише за його корисністю для споживача. Це надавало обом теоріям (у тому вигляді, як вони були сформульовані засновниками) однобічного характеру, і вони, таким чином, не враховували реалій економіки.

Однак об'єктивний аналіз дає підстави для висновку, що вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чин­ників — витрат праці і його корисності. Вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну. Оскільки на створення товару потрібні матеріальні й трудові витрати, то вартість, закладена в ньому, є категорією виробництва. Але через те що на ринку вартість не тільки виявляє себе, а саме тут остаточно визначається її величина відповідно до ступеня корисності товару і попиту на нього, вона є також категорією обміну. Ринкова вартість (ціна), за якою реалі­зуються товари, ніби синтезує виробничі й ринкові системовизначальні фактори, за допомогою яких вона форму­ється.

Тому вже на рубежі XIX і XX ст. деякими економістами (М.І. Туган-Барановським, А. Маршаллом та іншими) були зроблені спроби синтезувати обидві ці теорії й показати, що вони не поглинають і не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими. І сьогодні пошук шляхів синтезу цих теорій є одним із пріоритетних наукових напрямів подаль­шого розвитку теорії вартості.

5.