Тема 14. Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Світове господарство: поняття, основні етапи його розвитку.

Під світовим господарством розуміється сукупність національних господарств та економічних зв’язків між ними.

Виникнення світового господарства – не випадковий процес, а об’єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням в ході історичного розвитку суспільного виробництва матеріальних передумов цього процессу:

1. Це міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

2. Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі).

3. Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопередплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Формування світового господарства – процес тривалий і безперервний:

Перший етап (підготовчий) – створюється передумова для формування світового господарства у вигляді світового ринку; найтриваліший - від першого великого суспільного поділу праці до становлення великої машинної індустрії у виробництві, яка вже об”єктивно не могла існувати без світового збуту. Світовий ринок став переростати у світове господарство, що означало висування на перший план замість торгівельних відносин виробничих зв”язків, основу яких склав вивіз капіталу.

Другий етап, (сер.19 –поч,20 ст.) – сформувалося світове капіталістичне господарство, яке складалося з лвох підсистем: а) ринкового господарства індустріально розвинутих країн і б) малорозвинутого ринкового і доринкового господарства колоніальних та залежних країн. Між ними склалася система нерівноправного міжнародного поділу праці.

Третій етап. ( з 20-х до 90-х рр. 20 ст) – починається з відокремлення від капіталістичниї системи Радянського Союзу, а після другої світової війни – ряду країн Східної Європи, Азії, Америки. Поруч з капіталістичною системою господарювання виникла соціалістична система світового господарства.

У 80-х початку 90-х рр. – розпад світової соціалістичної системи господарства . Розпочався 4-й, сучасний етап формування світової системи й знову на базі капіталістичної.

Закономірності функціонування світового господарства: 1) закон вартості на світовому ринку проявляється через інтернаціональну вартість і світові ціни. Інтернаціональна вартість виступає як прояв суспільно- необхідного робочого часу в міжнародному масштабі, формується як середньосвітова величина в результаті конкуренції між різними державами та іншими суб”єктами світових ринкових відносин; 2) тенденція до інтернаціоналізації господарського життя, яка протистоїть іншій тенденції – до національного відокремлення; 3) нерівномірність розвитку окремих частин світового господарства і загострення суперництва між ними на цій основі; 4) безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і дешевої робочої сили.

Основні форми міжнародних економічних відносин.

Основними формами економічних відносин, через які проявляється функціонування світової системи господарства, є форми:

1. Міжнародна торгівля – форма функціонування світового ринку, під яким розуміють систему обміну товарами і послугами на міжнародному рівні. Особливості світового ринку: формується інтернаціональна вартість; складаються світові ціни, в основі яких лежить інтернаціональна вартість. На сучасному етапі характерною особливістю є високий ступінь його монополізації.

2. Міжнародний рух капіталу – основна форма міжнародних економічних відносин. Необхідністю і головною причиною вивозу капіталу є його відносний надлишок і монополізація національного ринку, що не гарантує його прибуткового застосування. Існує 2 основні форми вивозу капіталу:

1. Вивіз позичкового капіталу (у вигляді міжнародних позик, які видаються як державами, так і великими міжнародними банками та валютними фондами (Світовий банк, МВФ тощо).

2. Вивіз підприємницького капіталу (у вигляді будівництва за кордоном власних підприємств, шляхом придбання акцій закордонних підприємств).

3. Міжнародна міграція робочої сили проявляється в еміграції (виїзд робочої сили за кордон) та імміграції (приплив робочої сили із-за кордону). Фактори, що впливають на імміграцію: національні, політичні, ідеологічні; нерівномірне нагромадження капіталу, відносне перенаселення як постійне джерело надлишкових робочих рук в даних країнах і нестача робочої сили в інших.

4. Міжнародний обмін технологіями: відбувається в різних формах (продаж готових товарів, обладнання, патентів, ліцензій, ноу-хау).

5. Міжнародні валютні відносини – мають вартісне вираження, тому важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі відносин є стан платіжного балансу (виражене у валюті конкретної країни співвідношення між сумою платежів, переведених за кордон за певний період часу, як правило за рік). Стан балансу безпосередньо впливає на курс валюти тієї чи іншої держави.

6. Міжнародні кредитні відносини – на основі руху позичкового капіталу виникає міжнародний кредит – це надання в масштабі світового господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, строковості і платності. Рух позичкового капіталу в світовому масштабі привів до формування світового ринку капіталів – сукупність національних і міжнародних ринків капіталів. На цьому ринку розвинуті країни світу виступають одночасно як кредитори і як боржники (Україна теж).