2. Метод економічної теорії і його складові.

Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й ви­значають зміст її методу.

Метод економічної теорії — це сукупність прийо­мів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджу­ються категорії і закони функціонування та розвит­ку економічних систем.

Основні методи економічної теорії:

Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому зв'язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвит­ку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану.

Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокрем­лення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного яви­ща, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, не­істотного.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об'єкт дослідження розкладається на скла­дові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знан­ня вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загаль­ного до одиничного.

Історичний метод вивчає ці процеси у тій істо­ричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті.

Логічний метод до­сліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження.

2. Функції економічної теорії.

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції.

Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкриваючи і фор­мулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей.

Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні ба­зові поняття, економічні закони, категорії.

Практична функція економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і ме­тодів раціонального господарювання.

Прогностична функція економічної теорії виявляєть­ся у розробці наукових основ передбачення перспектив со­ціально-економічного розвитку в майбутньому.

Виховна (ідеологічна) функція — полягає у формуванні в громадян економічної культури (економічного мислення).

4. Закони і категорії економічної теорії.

Економічна теорія, пізнаючи об’єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії та закони.

Економічні категорії – це логічні поняття, які характеризують окремі сторони економічних явищ і процесів. Наприклад : товар, гроші, капітал. Категорія – це нижчий ступінь пізнання економічних явищ. Вищий – є економічний закон.

Економічні закони виражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні зв`язки й залежності, які характеризують головний напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки.

Процеси, які відбуваються в економіці, складні і багатогранні. А це означає, що не може бути якогось єдиного закону функціонування економіки. Закони економіки різноманітні та різнобічні. Але серед них можна виділити 3 основних групи законів, які складають систему економічних законів :

1. Загальні закони – відображають, як правило, внутрішні, сталі й суттєві зв`язки, властиві процесу взаємодії людини з природою і які є однаковими на всіх етапах розвитку людського суспільства ( закон зростання продуктивності праці, закон зростаючих потреб);

2. Специфічні економічні закони – діють в межах одного способу виробництва; виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва, характерних для якогось конкретного суспільного складу (так, основний економіч­ний закон капіталістичного способу виробництва — закон додат­кової вартості; закон монополістичного прибутку).

3. Особливі економічні закони – які не можна віднести ні до загальних, ні до специфічних. Вони виражають такі особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва (закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу).

5. Виникнення та основні етапи розвитку економічної теорії (самостійна робота) – підручник стор. 16-19

До теми 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства