Тема 12. Економічне зростання і його чинники. Економічні цикли.

Під економічним зростанням розуміють розвиток на­ціональної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при­росту цих показників у розрахунку на душу населення.

Екстенсивний тип економічного зростання досягаєть­ся завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня .

Інтенсивний тип економічного зростання характери­зується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх.

Виділяють також третій тип економічного зростання -реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості фак­торів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому ви­гляді. . Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50 %, то тип зро­стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, - - то як переважно екстенсивний.

Факторами економічного зростання називають яви­ща та процеси, які впливають на обсяги реального вироб­ництва і якість продукції.

За способом впливу на економічне зростання всі фак­тори можна поділити на прямі й непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економіч­не зростання:

- удосконалення технології та організації виробництва;

- збільшення кількості та поліпшення якості природ­них ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму тру­дових ресурсів;

- збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;

- розвиток підприємництва.

Непрямі фактори -- впливають на можливість реалі­зації потенціалу прямих факторів: рівень цін на виробничі ресурси; рівень податків; норма позичкового процента; ступінь монополізації ринку.

Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклічних коливань.

Неминучість економічних криз в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва, проявляється в їх періодичності. Отже, можна сказати, що сучасна світова економіка розвивається циклічно, тобто від однієї економічної кризи до іншої. Цей період розвитку від кризи до кризи отримав назву економічного або промислового циклу.

Циклічні коливання в економіці відомі давно, але до початку XIX ст. вони мали, здебільшого, сезонний характер, що було зумовлено, передусім, переважанням сільського господарства і, особливо, сільськогосподарського виробництва. З 1825 р. капіталістична система господарства з певною періодичністю переживає кризи, які виявляються у надвиробництві товарів і немож­ливості їх реалізації, що спричиняє спад виробництва, зростання армії безробітних, погіршення життєвого рівня населення тощо. Тривалий і періодичний характер протікання циклів свідчить про те, що циклічність є законом розвитку капіталістичного способу виробництва.

Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення.

Криза — головна фаза економічного циклу, що супроводжується різким скороченням обсягів виробництва, зростанням безробіття, на­копиченням товарів у сфері торгівлі та ін. Скорочення виробництва під час кризи триває доти, доки встано­виться ринкова рівновага, тобто відповідність попиту і пропозиції. Після цього кризо­вий спад припиняється й економіка входить у фазу депресії.

Депресія - застій у розвитку народного господарства, її справедливо порівнюють із післяшоковим станом. Рух капіталу в'ялий. У цій фазі відбувається поступове відновлення перерваних кри­зою зв'язків, переливання капіталу у перспективніші галузі. Зв'язок депресії з кризою полягає, передусім, у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічно­му рівні.

Пожвавлення — зростання виробництва в обсягах, які були досяг­нені перед кризою. Вперше після початку кризового спаду зростає попит на засоби виробництва, на робочу силу, відновлюється економічне зрос­тання, збільшуються прибуток і заробітна плата. У суспільній свідомості живе сподівання на краще. Під час пожвавлення відновлюється докризовий рівень економічного розвитку й готується майбутнє піднесення.

Піднесення — швидке зростання виробництва, яке супроводжуєть­ся скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін. Характеризується тим, що економіка виходить на рівень, який пере­вищує попередні рівні. Економічне зростання прискорюється, покращу­ються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім, збільшується платоспроможний попит. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо значних розмірів досяга­ють кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме в цей найсприятливіший для економіки період в її надрах зріють передумови майбутнього спаду.