- •Міністерство оборони україни
- •Національний університет оборони україни
- •Скорочення
- •Передмова
- •1.1. Економічна політика та економічна система держави
- •1.1.1. Сутність, основні структурні елементи та класифікація економічних систем
- •1.1.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •1.1.3. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •1.2. Взаємозв’язок війни та економіки
- •1.2.1. Взаємозв’язок між сферою оборони та економічним станом держави
- •1.2.2. Сутність, завдання та стратегія розвитку воєнної економіки держави
- •1.3. Актуальні проблеми формування сучасної воєнно-економічної політики
- •1.3.1. Сутність воєнно-економічної політики
- •1.3.2. Реформування воєнної економіки
- •1.4. Воєнний сектор економіки та система управління воєнною економікою
- •1.4.1. Воєнно-економічні потреби держави та джерела їх задоволення
- •Спостерігаються певні тенденції змін у воєнно-економічних потребах в сучасних умовах.
- •1.4.2. Формування та реалізація воєнно-економічного потенціалу держави
- •1.5. Військове виробництво та військово-технічна політика
- •1.5.1. Сутність, функціональна структура та місце військового виробництва у воєнно-економічному процесі
- •1.5.2. Військово-технічна політика держави
- •1.6. Розподіл і обмін воєнно-економічними ресурсами
- •1.6.1. Розподіл і обмін як фази воєнно-економічного процесу
- •1.6.2. Ринок воєнних товарів
- •1.7. Воєнно-економічна інтеграція країн-членів нато
- •1.7.1. Сутність та теоретичні основи економічної інтеграції
- •1.7.2. Закономірності інтеграції опк країн нато
- •1.8. Економічні аспекти співробітництва україни з європейським союзом
- •1.8.1. Інтеграційні процеси між країнами-членами Європейського Союзу
- •1.8.2. Проблеми розвитку воєнно-економічного співробітництва України з Європейським Союзом
- •2.1. Сутність та структура економіки збройних сил україни
- •2.1.1. Суб’єкти економіки та структура воєнно-економічних відносин в економіці Збройних Сил України
- •2.1.2. Господарський механізм економіки Збройних Сил України
- •2.2. Актуальні проблеми економіки збройних сил україни
- •2.2.1. Система управління економікою Збройних Сил України
- •2.2.2. Шляхи розв’язання проблем з економічного забезпечення розвитку Збройних Сил України
- •2.2.3. Сучасний стан економіки Збройних Сил України
- •2.3. Ефективність економіки збройних сил
- •2.3.1. Проблеми ефективності використання ресурсів, які виділяються на оборону
- •2.3.2. Показники ефективності економіки збройних сил
- •2.3.3. Вибір критеріїв ефективності економічного забезпечення оборони
- •2.4. Шляхи підвищення ефективності економіки збройних сил україни
- •2.4.1. Показники ефективності виробничої та невиробничої діяльності у Збройних Силах України
- •2.4.2. Напрями забезпечення сталого функціонування економіки Збройних Сил України
- •2.5. Взаємозв’язок військового та цивільного виробництва в процесі економічного забезпечення оборони
- •2.5.1. Суспільне виробництво та воєнна економіка
- •Динаміка показників народного господарства срср в умовах війни (%)
- •2.5.2. Основні взаємозв’язки та тенденції в процесі військового та цивільного виробництва
- •Логічна схема відтворювання
- •3.1. Інвестиційно-інноваційна діяльність у воєнній економіці
- •3.1.1 Сутність, зміст та роль інвестиційно-інноваційної діяльності
- •3.1.2 Пріоритетні напрями інноваційної діяльності
- •3.2. Конверсія оборонно-промислового комплексу та інноваційний розвиток економіки держави
- •3.2.1 Сутність та місце конверсії в системі діяльності держави
- •Оборонні витрати та витрати на овт нових країн-членів нато, що суміжні з Україною, та України в 1999–2004 рр.
- •3.2.2 Ефективність конверсії та підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі
- •3.3. Механізми державного регулювання щодо підтримання розвитку інноваційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі україни
- •3.3.1 Роль державного регулювання в сфері підтримання інновацій в оборонно-промисловому комплексі
- •3.3.2 Механізми державного регулювання інноваційних процесів в оборонно-промисловому комплексі
- •3.4. Актуальні проблеми і перспективи розвитку інноваційного процесу
- •3.4.1. Основні етапи і зміст розвитку інноваційних процесів
- •П’ять поколінь інноваційного процесу
- •3.4.2. Оцінка економічної ефективності реалізації інноваційних проектів
- •3.5. Інноваційний ринок товарів, послуг та технологій
- •3.5.1. Диверсифікація товарів і послуг та аутсорсинг у воєнній економіці
- •3.5.2. Трансферт технологій як комерціалізація інновацій
- •4.1. Зміст економічної та господарської діяльності у збройних силах україни
- •4.1.1. Сутність та організація економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.1.2. Основні напрями удосконалення економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.2.Організація та здійснення економічної та господарської діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.2.1. Види господарської діяльності, які дозволені у Збройних Силах України, та порядок її здійснення
- •4.2.2. Порядок обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності
- •4.3. Практика організації економічної діяльності у збройних силах україни
- •4.3.1. Розрахунок доцільності та ефективності здійснення економічної діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.3.2. Планування економічної та господарської діяльності військової частини (з’єднання) як суб’єкта господарської діяльності
- •5.1. Економічна готовність держави до оборони
- •5.1.1. Економічна готовність держави до оборони як важлива умова задоволення воєнно-економічних потреб
- •5.1.2. Основні принципи і механізми управління забезпеченням економічної готовності до оборони
- •5.2. Економічна мобілізація економіки
- •5.2.1. Сутність та характер мобілізації економіки держави
- •5.2.2. Оптимізація економічного забезпечення Збройних Сил України у сучасних війнах
- •5.3. Забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •5.3.1. Проблеми забезпечення стійкості та живучості економіки в сучасних війнах
- •5.3.2. Напрями забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •Предметний покажчик
- •Література
- •Воєнна економіка
1.3.2. Реформування воєнної економіки
Належної уваги заслуговують проблеми воєнної економіки та її ефек-тивності, при цьому на перший план висуваються завдання скорочення масштабів воєнної економіки, оптимізації її структури, раціоналізації зв’язків з цивільною економікою і збройними силами.
Гонка озброєнь призвела до гіпертрофованого зростання воєнної економіки і деформації її територіальної, галузевої і функціональної структур. Так, істотно порушено співвідношення військового виробництва і воєнно-госпо-дарчої інфраструктури збройних сил. Перше непомірно розрослося, стало перетворюватися на ізольований комплекс, відірваний від динамічних потреб збройних сил, який консервує їх застарілу видову структуру з відсталою інформаційно-управляючою системою. Високі бар’єри між військовим і цивільним виробництвом ускладнили поширення науково-технічної інформації, обмін технологіями і кадрами. У результаті цього військове вироб-ництво з його високими технологіями як би відірвалося від застаріваючої загальної виробничої бази. Недоліки невдалого територіального розміщення військового виробництва посилилися у зв’язку з розпадом СРСР і суверенізацією України. Щодо воєнно-господарчої інфраструктури збройних сил, то вона відносно слаба і порівняно з виробничою ланкою і завданнями ефективного розподілу і споживання кінцевої воєнної продукції (КВП) збройними силами не повною мірою використовує можливості загальногосподарської інфраструктури. Крім того, до воєнно-господарчої інфраструктури входять ланки, які виконують невластиві збройним силам функції і можуть бути виведені з її складу.
В цьому ракурсі конверсія військового виробництва і реструктуризація воєнно-господарчої інфраструктури має бути не просто скороченням воєнної економіки, а й вирішенням завдань її раціоналізації, підвищення ефективності економічного забезпечення оборони, воєнно-економічної мобільності і готовності. Висока воєнно-економічна мобільність і готовність дають можливість мінімізувати функціонуючу воєнну економіку без зниження рівня обороноздатності.
Не менш актуальні для воєнно-економічної теорії і практики проблеми, пов’язані з реформуванням системи воєнно-економічних відносин при переході до змішаної економіки. Плюралізм форм власності видозмінює всю систему економічних відносин, отже, мають змінитися також воєнно-економічні відносини, воєнно-господарчий механізм під впливом широкого застосування ринкових форм. Зсув акценту у бік економічних інструментів господарювання покликаний підняти його ефективність, але не можна впадати в ринкову ейфорію, яка вже завдала немало лиха.
У зв’язку з цим перед наукою і практикою постають складні питання. В чому значення і необхідність входження в ринок, яка специфіка ринкових відносин у сфері оборони, в різних ланках і стадіях воєнно-економічного процесу і, отже, яка міра їх комерціалізації? Одна справа – виробництво воєнної продукції, в якому ринкові відносини цілком прийнятні, й інша справа – сфера її розподілу і кінцевого споживання, де панують закони війни, воля командування, воєнний, а не комерційний розрахунок. Якщо можна, то війська потрібно звільняти від господарських турбот, зосереджуючи всі зусилля командирів на бойовій підготовці, а не на комерційній діяльності.
В умовах ринкової економіки розширюється сфера воєнно-фінансових відносин і зростає їх роль в системі воєнно-господарчого механізму. Потрібні багатопланові дослідження воєнно-фінансової проблематики: воєнного бюд-жету, фінансово-економічних зв’язків по вертикалі і горизонталі, джерел формування відповідних фундацій. Потрібно відпрацьовувати питання аналізу воєнного бюджету, оцінки його воєнно-економічної достатності, чіткого виконання, ефективності всього воєнно-фінансового механізму. Важливу роль відіграло введення бухгалтерського обліку у збройних силах.
З удосконаленням фінансового механізму тісно пов’язане вирішення найактуальнішого завдання формування розгорненої системи показників і критеріїв ефективності воєнно-економічної діяльності, введення вартісної оцінки всіх видів матеріальних засобів, що є у військах. Система показників і критеріїв ефективності має охоплювати всі ланки процесу економічного забезпечення оборони та вписуватися в системи показників ефективності збройних сил і суспільного виробництва, враховувати діалектику критеріїв максимізації військової могутності при наявних ресурсах і мінімізації масштабів воєнної економіки, що забезпечує задану воєнну могутність.
Найважливішою сферою воєнно-економічної політики стала регіональна воєнна економіка. Необхідно вивчити і врегулювати у відповідних політичних, економічних, юридичних формах абсолютно нові регіональні проблеми. Виникли нові інтереси різних рівнів і суперечності, які вимагають своєчасного виявлення і розв’язання. По-перше, специфічні воєнно-економічні інтереси незалежних держав, що утворилися, по-друге, їх загальні інтереси і, отже, відносини між кожним учасником Співдружності і міждержавними органами, що координують воєнно-економічні процеси в рамках єдиного (або з’єднаного) воєнно-економічного простору СНГ. Без оптимального врегулювання відповідних питань неможливе ефективне економічне забезпечення оборони. Розрив єдиного воєнно-економічного простору значно збільшує воєнні витрати, які не під силу жодній державі.
Справа при цьому не тільки в масштабах воєнного тягаря, а й в труднощах системи воєнно-економічних відносин, що зумовлені виробництвом кожного зразка озброєння, кожним видом постачання і певною формою економічного забезпечення оборони. Ці труднощі посилюють неурегульованість міждержавних відносин.
Іншою важливою сферою воєнно-економічної політики є розвиток міжнародних воєнно-економічних відносин. В СРСР вони були украй нераціо-нальними у воєнному і обтяжливими в економічному значенні. Серцевиною цих відносин був Варшавський договір. Оборона країн, що входили в Організацію Варшавського договору, базувалася на воєнній економіці СРСР. Поставки зброї, палива й інших предметів воєнного призначення, по суті, були дармовими, борги на рахунках союзників України були умовними, а зараз події повертаються так, що вже Україна опиняється в неоплатному боргу у своїх боржників.
Радянський Союз був найбільшим експортером озброєнь в країни “третього світу”, але цей експорт значною мірою був також дармовим, тоді як США давно перейшли від дарів до продажу зброї і різко збільшили обсяг експорту. Американські ТНК фактично створили за кордоном другу економіку, яка збільшила економічну потужність США приблизно на 40%, укріпила їх ВЕП і підвищила стійкість економіки. Воєнно-економічна думка України стала долати стереотипи інтернаціональної допомоги тільки під ударами “обвальної конверсії” і ринку.
В нових умовах мають сформуватися глобальні відносини воєнно-економічного партнерства. При цьому багато що залежатиме від подолання кризового стану у всіх сферах життя України і відродження її могутності, але розвиток і вдосконалення зовнішніх воєнно-економічних відносин, у свою чергу, є важливим чинником відродження її могутності.
На сучасному етапі істотно ускладнилися взаємозв’язки елементів систем безпеки і могутності, висунувши на перший план проблему оптимізації їх масштабів і структури, що включає як воєнну могутність, так і невоєнні компоненти. Це вимагалє перегляду воєнних доктрин і формування концепцій національної безпеки. В Україні на доповнення до загальних основ реформування оборони діють свої специфічні чинники, пов’язані з якісними перетвореннями у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Особлива роль економіки в системі безпеки і могутності обумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтовування концепції реформування. В системі економіки національної безпеки найважливішою ланкою є економіка воєнної безпеки, яка вимагає всесторонньої реформи.
Початковим пунктом формування сучасної воєнно-економічної політики є відродження і зміцнення економічної могутності і безпеки країни з урахуванням воєнно-економічних потреб. На цій основі стає можливим оптимізувати масштаби і структуру воєнної економіки, перекласти її на ринкову базу, сформувати адекватний воєнно-господарчий механізм, перетворити систему регіональних і міжнародних воєнно-економічних відносин, вирішити весь комплекс завдань ефективного забезпечення безпеки і могутності держави.