3.4. Актуальні проблеми і перспективи розвитку інноваційного процесу

3.4.1. Основні етапи і зміст розвитку інноваційних процесів

Інноваційний процес як процес, що спирається на науку, техніку, економіку, підприємництво й управління, можливий лише на основі зростання і реалізації інвестицій. Без ефективного розвитку цих складових суспільство приречене на деградацію.

Інноваційна діяльність – діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок та зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Враховуючи пріоритетність структурної проблеми у контексті економіч-ного зростання, стратегія структурної перебудови та відповідні державні програмні заходи, у тому числі і реформування та розвиток ЗС України й ОПК, мають стати провідною складовою, ядром загальнонаціональної стратегії економічного розвитку воєнної сфери. Технологічні інновації стимулюють модернізацію і технічну перебудову суспільства та її воєнної сфери.

Основними етапами інноваційного процесу є: дослідження, розроблення, підготовка до виробництва, виробництво і збут.

З обробкою технічної та управлінської інформації продукти розумової праці реалізуються у вигляді нових виробів і технологій. Центр ваги постійно переміщується від сфери досліджень до сфери збуту, долаючи опір під час переходу від одного інноваційного етапу до іншого, що випливає з відмін-ностей у техніко-технологічних рівнях (технологічний розрив). Важливим елементом при цьому є визначення відносного технічного і технологічного рівня власного виробництва, конкурентів, партнерів. Техніко-технологічний та економічний вплив інноваційного процесу втілюється у створенні нових продуктів лише частково. Значно більшою мірою він відображений у збільшенні економічного й науково-технічного потенціалу як передумови виникнення нової техніки, тобто підвищується технологічний рівень інноваційної системи та елементів, із яких вона складається.

Зрозуміло, що інновації в економіці не виникають раптово і нізвідки. Появі новинок передує певний тривалий процес їх розроблення, створення і впровадження (освоєння), який дістав назву інноваційного процесу.

Інноваційні процеси характеризуються як сукупність безперервно виникаючих, якісно нових, прогресивних з технічного погляду явищ, що забезпечують зміну поколінь техніки і технології, підвищують конкурентоспроможність суб’єктів господарювання.

Важливість значення інноваційного процесу вперше узагальнив Й. Шум-петер, який причиною розвитку економіки уважав намагання отримати надприбутки, що утворюються завдяки тимчасовій монополії, яка виникає у зв’язку з упровадженням інновацій.

Інноваційний процес дослідники розглядають з різних позицій, а саме: як лінійне здійснення науково-дослідницької, науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу; як паралельно-послідовне здійснення НДДКР і комерціалізації новинок; як тимчасові етапи життєвого циклу інновації; як процес фінансування інновацій.

Сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін дослідники визначають як інноваційний процес, а період створення і комерціалізації називають інноваційним циклом. Перетворення ідеї в товар проходить етапи фундаментальних, прикладних, конструкторських досліджень, а також маркетингу, виробництва, збуту. Лінійна модель може бути подана у вигляді такої схеми, рис. 3.2.

Інноваційна діяльність є надзвичайно складним процесом і залежить від різних зовнішніх умов (історичних, соціально-економічних тощо), а також від мети, на досягнення якої вона спрямована. Відомий учений Р. Росвелл виділяє кілька поколінь моделей інноваційного процесу (табл. 3.3). Історичний огляд природи інноваційного процесу показує, що розвиток ішов від простих лінійних моделей до складніших діалогових.

У цій моделі прикладні розробки сприяли виникненню нових можливостей і вдосконалень, які знаходять шлях до ринку, або ринок попереджує про виникнення нових потреб.

Таблиця 3.3