- •Міністерство оборони україни
- •Національний університет оборони україни
- •Скорочення
- •Передмова
- •1.1. Економічна політика та економічна система держави
- •1.1.1. Сутність, основні структурні елементи та класифікація економічних систем
- •1.1.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •1.1.3. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •1.2. Взаємозв’язок війни та економіки
- •1.2.1. Взаємозв’язок між сферою оборони та економічним станом держави
- •1.2.2. Сутність, завдання та стратегія розвитку воєнної економіки держави
- •1.3. Актуальні проблеми формування сучасної воєнно-економічної політики
- •1.3.1. Сутність воєнно-економічної політики
- •1.3.2. Реформування воєнної економіки
- •1.4. Воєнний сектор економіки та система управління воєнною економікою
- •1.4.1. Воєнно-економічні потреби держави та джерела їх задоволення
- •Спостерігаються певні тенденції змін у воєнно-економічних потребах в сучасних умовах.
- •1.4.2. Формування та реалізація воєнно-економічного потенціалу держави
- •1.5. Військове виробництво та військово-технічна політика
- •1.5.1. Сутність, функціональна структура та місце військового виробництва у воєнно-економічному процесі
- •1.5.2. Військово-технічна політика держави
- •1.6. Розподіл і обмін воєнно-економічними ресурсами
- •1.6.1. Розподіл і обмін як фази воєнно-економічного процесу
- •1.6.2. Ринок воєнних товарів
- •1.7. Воєнно-економічна інтеграція країн-членів нато
- •1.7.1. Сутність та теоретичні основи економічної інтеграції
- •1.7.2. Закономірності інтеграції опк країн нато
- •1.8. Економічні аспекти співробітництва україни з європейським союзом
- •1.8.1. Інтеграційні процеси між країнами-членами Європейського Союзу
- •1.8.2. Проблеми розвитку воєнно-економічного співробітництва України з Європейським Союзом
- •2.1. Сутність та структура економіки збройних сил україни
- •2.1.1. Суб’єкти економіки та структура воєнно-економічних відносин в економіці Збройних Сил України
- •2.1.2. Господарський механізм економіки Збройних Сил України
- •2.2. Актуальні проблеми економіки збройних сил україни
- •2.2.1. Система управління економікою Збройних Сил України
- •2.2.2. Шляхи розв’язання проблем з економічного забезпечення розвитку Збройних Сил України
- •2.2.3. Сучасний стан економіки Збройних Сил України
- •2.3. Ефективність економіки збройних сил
- •2.3.1. Проблеми ефективності використання ресурсів, які виділяються на оборону
- •2.3.2. Показники ефективності економіки збройних сил
- •2.3.3. Вибір критеріїв ефективності економічного забезпечення оборони
- •2.4. Шляхи підвищення ефективності економіки збройних сил україни
- •2.4.1. Показники ефективності виробничої та невиробничої діяльності у Збройних Силах України
- •2.4.2. Напрями забезпечення сталого функціонування економіки Збройних Сил України
- •2.5. Взаємозв’язок військового та цивільного виробництва в процесі економічного забезпечення оборони
- •2.5.1. Суспільне виробництво та воєнна економіка
- •Динаміка показників народного господарства срср в умовах війни (%)
- •2.5.2. Основні взаємозв’язки та тенденції в процесі військового та цивільного виробництва
- •Логічна схема відтворювання
- •3.1. Інвестиційно-інноваційна діяльність у воєнній економіці
- •3.1.1 Сутність, зміст та роль інвестиційно-інноваційної діяльності
- •3.1.2 Пріоритетні напрями інноваційної діяльності
- •3.2. Конверсія оборонно-промислового комплексу та інноваційний розвиток економіки держави
- •3.2.1 Сутність та місце конверсії в системі діяльності держави
- •Оборонні витрати та витрати на овт нових країн-членів нато, що суміжні з Україною, та України в 1999–2004 рр.
- •3.2.2 Ефективність конверсії та підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі
- •3.3. Механізми державного регулювання щодо підтримання розвитку інноваційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі україни
- •3.3.1 Роль державного регулювання в сфері підтримання інновацій в оборонно-промисловому комплексі
- •3.3.2 Механізми державного регулювання інноваційних процесів в оборонно-промисловому комплексі
- •3.4. Актуальні проблеми і перспективи розвитку інноваційного процесу
- •3.4.1. Основні етапи і зміст розвитку інноваційних процесів
- •П’ять поколінь інноваційного процесу
- •3.4.2. Оцінка економічної ефективності реалізації інноваційних проектів
- •3.5. Інноваційний ринок товарів, послуг та технологій
- •3.5.1. Диверсифікація товарів і послуг та аутсорсинг у воєнній економіці
- •3.5.2. Трансферт технологій як комерціалізація інновацій
- •4.1. Зміст економічної та господарської діяльності у збройних силах україни
- •4.1.1. Сутність та організація економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.1.2. Основні напрями удосконалення економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.2.Організація та здійснення економічної та господарської діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.2.1. Види господарської діяльності, які дозволені у Збройних Силах України, та порядок її здійснення
- •4.2.2. Порядок обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності
- •4.3. Практика організації економічної діяльності у збройних силах україни
- •4.3.1. Розрахунок доцільності та ефективності здійснення економічної діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.3.2. Планування економічної та господарської діяльності військової частини (з’єднання) як суб’єкта господарської діяльності
- •5.1. Економічна готовність держави до оборони
- •5.1.1. Економічна готовність держави до оборони як важлива умова задоволення воєнно-економічних потреб
- •5.1.2. Основні принципи і механізми управління забезпеченням економічної готовності до оборони
- •5.2. Економічна мобілізація економіки
- •5.2.1. Сутність та характер мобілізації економіки держави
- •5.2.2. Оптимізація економічного забезпечення Збройних Сил України у сучасних війнах
- •5.3. Забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •5.3.1. Проблеми забезпечення стійкості та живучості економіки в сучасних війнах
- •5.3.2. Напрями забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •Предметний покажчик
- •Література
- •Воєнна економіка
2.5. Взаємозв’язок військового та цивільного виробництва в процесі економічного забезпечення оборони
2.5.1. Суспільне виробництво та воєнна економіка
Воєнна економіка пов’язана з іншими системами – суспільним вироб-ництвом і збройними силами, в кожну з яких вона входить як окрема частина, специфічно взаємодіє з обома системами, підпорядковуючись дії їх об’єктив-них законів, чинить на них зворотний вплив. З’ясування цих взаємозв’язків – необхідна умова вироблення всесторонньо зваженого воєнно-економічного підходу до оборонного будівництва.
Розглядаючи воєнну економіку як систему, у воєнно-економічному процесі аналізувалися фази виробництва, розподілу, обміну (обігу) і споживання воєнної продукції. В цьому структурному зрізі військове виробництво виступало як початкова фаза, в якій створюються предмети воєнного призначення і багато в чому зумовлюється їх подальший рух у фазах розподілу, обміну (обігу) і споживання. Такий підхід дав можливість з’ясувати, як воєнно-економічні ресурси перетворюються на всілякі предмети воєнного призначення, які розподіляються, доводяться до конкретних споживачів і використовуються ними в ході бойового навчання або збройної боротьби; якими є об’єктивні взаємозв’язки послідовних фаз цього процесу, умови його ефективності; як підтримувати необхідну обороноздатність з мінімальним залучанням людських, матеріальних і фінансових ресурсів.
Розглянувши військове виробництво як один з елементів всього суспільного відтворювання можна висунути і розв’язати низку нових проблем. Серед них ключовою і теоретично найскладнішою є проблема взаємозв’язків воєнної і цивільної економіки в процесі суспільного відтворювання і взаємовпливу військового і цивільного виробництва в умовах мирного і воєнного часу, а також в перехідний період.
Проблема взаємозв’язку військового і цивільного виробництва існує давно. У міру зростання військової могутності і витрат, пов’язаних з її забезпеченням ця проблема набуває все більшого практичного значення.
До кінця XIX ст. існувала проблема винайдення грошей на ведення війни. На цьому історичному етапі потреби військ задовольнялися продукцією, що складалася з предметів особистого постачання воїнів і фуражу, майже на 90%. Їх джерелами могли бути і заздалегідь накопичені запаси, і так звані місцеві ресурси, які можна було реквізувати або купити (звідси відомі афо-ризми: “Для війни потрібно три речі: гроші, гроші і ще раз гроші” і “Війна живить війну”). Лише близько 10% КВП складали специфічні предмети озброєння. Значить, воєнні потреби задовольнялися в основному тією ж продукцією, що і цивільні, війна приводила лише до перерозподілу сукупного продукту на користь збройних сил. У плані відтворювання вона збільшувала частку поточного споживання, а в ньому – частку збройних сил, зменшуючи і деколи зводячи до нуля частку накопичення.
Проте вже під час Першої світової війни проблема істотно ускладнилася, оскільки для війни стало потрібно не тільки добути гроші, а й перетворити їх на багатоманітні засоби збройної боротьби. Складність вирішення цього завдання була обумовлена, перш за все, якісними змінами в способах ведення збройної боротьби та економічного забезпечення воєн.
Серед воєнних потреб стали переважати озброєння, військова техніка, боєприпаси, пальне й інші предмети, натуральна форма і масштаби, споживання яких припускають їх індустріальне виробництво у величезних кількостях. Неможливо було створити великі запаси цих предметів на тривалий час, купити або реквізувати їх на зайнятій військами території. Було потрібно організувати потужне поточне виробництво озброєння і військової техніки, створити розгалужену воєнно-економічну інфраструктуру, щоб безперервно, своєчасно і в потрібному асортименті поставляти збройним силам все необхідне для їх функціонування. Вперше така воєнно-економічна система була створена в ході Першої світової війни проведенням економічної мобілізації, тобто переведення значної частини цивільного виробництва на випуск воєнної продукції. Це був уже не простий перерозподіл сукупного продукту на користь збройних сил, а кардинальна зміна структури суспільного вироб-ництва, всіх пропорцій відтворювання для максимального збільшення військового виробництва під девізом “гармати замість масла”. Цей процес отримав назву конверсії економіки, а післявоєнна перебудова її на мирні рейки – реконверсії. Найчіткіше та найповніше конверсійні процеси проявилися під час Другої світової війни.
Вплив вимог війни відобразився на економічній політиці деяких держав задовго до її початку, найпомітніше – в державах, що були ініціаторами поділу світу, – Німеччини, Японії, Італії, а також в Радянському Союзі, проти якого були спрямовані їх агресивні наміри. Вже під час розроблення першого п’ятирічного плану Радянський Союз був вимушений передбачити підготовку до здійснення таких структурних зсувів в економіці, яких зажадає війна, і “приділити максимальну увагу якнайшвидшому розвитку тих галузей..,. на які припадає головна роль у справі забезпечення оборони і господарської стійкості країни у воєнний час”. З початком війни, все життя в країні було підпорядковане забезпеченню воєнних потреб. Як це позначилося на суспільному відтворюванні?
Війна приводить в дію ряд чинників, що впливають на економіку, але їх поєднання, інтенсивність і тривалість в різних країнах неоднакова. У Другій світовій війні найсприятливіші умови для суспільного відтворювання склалися в Радянському Союзі, найкомфортніші – в США. Між цими полюсами знаходилися інші воюючі держави. Сталий з початку війни пріоритет воєнних потреб змінив співвідношення військового і цивільного виробництва на користь першого. В СРСР в 1944 р. виробництво воєнної продукції зросло і становило 312% порівняно з 1940 р., а цивільної – скоротилося до 61%. В результаті частка воєнної продукції в загальному обсязі промислової продукції збільшилася з 17 до 51%, а цивільної – зменшилася з 83 до 49%. Цей структурний зсув виявився наслідком відповідних змін всіх основних галузевих і загальноекономічних пропорцій: різкого зростання машинобудування, необхідного для нарощування виробництва озброєнь; падіння рівня сільського господарства, з якого викачувалися всі ресурси – люди, машини, виготовлена продукція; зниження цивільного споживання; падіння життєвого рівня населення; майже повного припинення накопичення і проїдання основного капіталу.
Динаміка деяких показників народного господарства СРСР в період Великої Вітчизняної війни показана в табл. 2.1.
Таблиця 2.1