- •Міністерство оборони україни
- •Національний університет оборони україни
- •Скорочення
- •Передмова
- •1.1. Економічна політика та економічна система держави
- •1.1.1. Сутність, основні структурні елементи та класифікація економічних систем
- •1.1.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •1.1.3. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •1.2. Взаємозв’язок війни та економіки
- •1.2.1. Взаємозв’язок між сферою оборони та економічним станом держави
- •1.2.2. Сутність, завдання та стратегія розвитку воєнної економіки держави
- •1.3. Актуальні проблеми формування сучасної воєнно-економічної політики
- •1.3.1. Сутність воєнно-економічної політики
- •1.3.2. Реформування воєнної економіки
- •1.4. Воєнний сектор економіки та система управління воєнною економікою
- •1.4.1. Воєнно-економічні потреби держави та джерела їх задоволення
- •Спостерігаються певні тенденції змін у воєнно-економічних потребах в сучасних умовах.
- •1.4.2. Формування та реалізація воєнно-економічного потенціалу держави
- •1.5. Військове виробництво та військово-технічна політика
- •1.5.1. Сутність, функціональна структура та місце військового виробництва у воєнно-економічному процесі
- •1.5.2. Військово-технічна політика держави
- •1.6. Розподіл і обмін воєнно-економічними ресурсами
- •1.6.1. Розподіл і обмін як фази воєнно-економічного процесу
- •1.6.2. Ринок воєнних товарів
- •1.7. Воєнно-економічна інтеграція країн-членів нато
- •1.7.1. Сутність та теоретичні основи економічної інтеграції
- •1.7.2. Закономірності інтеграції опк країн нато
- •1.8. Економічні аспекти співробітництва україни з європейським союзом
- •1.8.1. Інтеграційні процеси між країнами-членами Європейського Союзу
- •1.8.2. Проблеми розвитку воєнно-економічного співробітництва України з Європейським Союзом
- •2.1. Сутність та структура економіки збройних сил україни
- •2.1.1. Суб’єкти економіки та структура воєнно-економічних відносин в економіці Збройних Сил України
- •2.1.2. Господарський механізм економіки Збройних Сил України
- •2.2. Актуальні проблеми економіки збройних сил україни
- •2.2.1. Система управління економікою Збройних Сил України
- •2.2.2. Шляхи розв’язання проблем з економічного забезпечення розвитку Збройних Сил України
- •2.2.3. Сучасний стан економіки Збройних Сил України
- •2.3. Ефективність економіки збройних сил
- •2.3.1. Проблеми ефективності використання ресурсів, які виділяються на оборону
- •2.3.2. Показники ефективності економіки збройних сил
- •2.3.3. Вибір критеріїв ефективності економічного забезпечення оборони
- •2.4. Шляхи підвищення ефективності економіки збройних сил україни
- •2.4.1. Показники ефективності виробничої та невиробничої діяльності у Збройних Силах України
- •2.4.2. Напрями забезпечення сталого функціонування економіки Збройних Сил України
- •2.5. Взаємозв’язок військового та цивільного виробництва в процесі економічного забезпечення оборони
- •2.5.1. Суспільне виробництво та воєнна економіка
- •Динаміка показників народного господарства срср в умовах війни (%)
- •2.5.2. Основні взаємозв’язки та тенденції в процесі військового та цивільного виробництва
- •Логічна схема відтворювання
- •3.1. Інвестиційно-інноваційна діяльність у воєнній економіці
- •3.1.1 Сутність, зміст та роль інвестиційно-інноваційної діяльності
- •3.1.2 Пріоритетні напрями інноваційної діяльності
- •3.2. Конверсія оборонно-промислового комплексу та інноваційний розвиток економіки держави
- •3.2.1 Сутність та місце конверсії в системі діяльності держави
- •Оборонні витрати та витрати на овт нових країн-членів нато, що суміжні з Україною, та України в 1999–2004 рр.
- •3.2.2 Ефективність конверсії та підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі
- •3.3. Механізми державного регулювання щодо підтримання розвитку інноваційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі україни
- •3.3.1 Роль державного регулювання в сфері підтримання інновацій в оборонно-промисловому комплексі
- •3.3.2 Механізми державного регулювання інноваційних процесів в оборонно-промисловому комплексі
- •3.4. Актуальні проблеми і перспективи розвитку інноваційного процесу
- •3.4.1. Основні етапи і зміст розвитку інноваційних процесів
- •П’ять поколінь інноваційного процесу
- •3.4.2. Оцінка економічної ефективності реалізації інноваційних проектів
- •3.5. Інноваційний ринок товарів, послуг та технологій
- •3.5.1. Диверсифікація товарів і послуг та аутсорсинг у воєнній економіці
- •3.5.2. Трансферт технологій як комерціалізація інновацій
- •4.1. Зміст економічної та господарської діяльності у збройних силах україни
- •4.1.1. Сутність та організація економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.1.2. Основні напрями удосконалення економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.2.Організація та здійснення економічної та господарської діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.2.1. Види господарської діяльності, які дозволені у Збройних Силах України, та порядок її здійснення
- •4.2.2. Порядок обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності
- •4.3. Практика організації економічної діяльності у збройних силах україни
- •4.3.1. Розрахунок доцільності та ефективності здійснення економічної діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.3.2. Планування економічної та господарської діяльності військової частини (з’єднання) як суб’єкта господарської діяльності
- •5.1. Економічна готовність держави до оборони
- •5.1.1. Економічна готовність держави до оборони як важлива умова задоволення воєнно-економічних потреб
- •5.1.2. Основні принципи і механізми управління забезпеченням економічної готовності до оборони
- •5.2. Економічна мобілізація економіки
- •5.2.1. Сутність та характер мобілізації економіки держави
- •5.2.2. Оптимізація економічного забезпечення Збройних Сил України у сучасних війнах
- •5.3. Забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •5.3.1. Проблеми забезпечення стійкості та живучості економіки в сучасних війнах
- •5.3.2. Напрями забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •Предметний покажчик
- •Література
- •Воєнна економіка
4.1.2. Основні напрями удосконалення економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
Ефективність економічної та господарської діяльності у військах (силах) підвищується через проведення окремих чи комплексних заходів і дій, що мають на меті досягнення вищих кінцевих результатів їх діяльності та зниження витрат сил і ресурсів для їх досягнення.
Найсуттєвішими є шляхи підвищення економічної та господарської ефективності невиробничої діяльності, тобто використання матеріальних та фінансових ресурсів у головних видах діяльності військ. Коротко їх можна сформулювати таким чином.
У ході бойової підготовки військ: раціональне планування занять з бойової та мобілізаційної підготовки, використання ОВТ, що виключає перевитрати та втрати матеріальних і фінансових ресурсів; розвиток та широке застосування науково обґрунтованих критеріїв та показників оптимізації споживання матеріальних ресурсів; застосування достовірної системи обліку та контролю за споживанням матеріальних ресурсів; використання технічних засобів (полігонного обладнання, тренажерів тощо), що підвищують інтен-сивність та якість навчання особового складу.
В економічному забезпеченні побуту військ: організоване ведення військового господарства; запобігання втрат та псування продовольства, речового та культурно-просвітницького майна, меблів та інших матеріальних цінностей, що відносяться до побуту військ.
Під час експлуатації ОВТ: застосування сучасних прогресивних технологій та техніки обслуговування і збереження ОВТ; науково обґрунтоване планування проведення обслуговування ОВТ, його періодичності та змісту; використання передового військового досвіду; висока професійна підготовка особового складу щодо експлуатації та обслуговування ОВТ.
Шляхами підвищення економічної та господарської ефективності невиробничої діяльності також є:
вивчення особовим складом нормативно-правової бази;
економічна освіта військових кадрів;
мобілізація особового складу на забезпечення зберігання матеріальних цінностей, ОВТ, економне витрачання матеріальних і грошових ресурсів (пропаганда передового досвіду економічної роботи, проведення вечорів запитань і відповідей, оформлення наочної агітації тощо);
матеріальне стимулювання економного використання державних коштів;
виконання господарських робіт силами особового складу;
раціоналізаторська та винахідницька робота;
економія фондів матеріальних засобів, поліпшення матеріально-побуто-вих умов особового складу тощо.
В умовах формування правової держави серед особового складу мають проводитися вивчення особовим складом нормативно-правової бази, які встановлюють різні види відповідальності (кримінальну, адміністративну) за незаконне використання всіх видів ресурсів. У зв’язку з цим важливе місце відводиться юрисконсульту військової частини.
Економічна освіта військових кадрів. Перехід до ринкової економіки диктує необхідність децентралізації фінансово-господарської діяльності військ, посилення господарської самостійності командирів і начальників, тому що значна частина матеріальних коштів, послуг, які раніше оплачувалися раніше переважно централізовано, тепер все частіше їх самостійно чи по прямим договорам оплачують військові частини. В умовах динамічного, через інфляцію, збільшення цін, їх коливання залежно від попиту і пропозиції командири і начальники, які зайняті матеріальним і технічним забезпеченням військ, зобов’язані знати теорію ринкової економіки, володіти навичками маркетингових досліджень, мати дійсні знання щодо ціноутворення, укладання договорів, здійснення розрахунків по них тощо.
Економічна освіта має забезпечити військовослужбовцям певну базу знань, сформувати у них економічне мислення і на цій основі гарантувати якісне виконання кожним військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків.
Система економічних знань у військовослужбовців формується в процесі навчання у вищих навчальних закладах, де навчальними програмами передбачений певний обсяг навчального часу для вивчення питань економіки, в тому числі воєнної. Удосконалюється і підтримується обсяг необхідних знань в системі гуманітарної підготовки у військах і шляхом самостійної роботи військовослужбовців над матеріалами воєнно-економічного плану.
Аналіз навчальних програм вищих навчальних закладів, тематичних планів гуманітарної підготовки показує, що відведеного в них часу для вирішення економічних завдань виділяється недостатньо. Крім економічного інформування особового складу, потрібне виховання у кожного військово-службовця розуміння необхідності економного використання державних коштів, вироблення у них навичок ведення економічної роботи. Для вирішення цього завдання, крім гуманітарної підготовки, у військах можуть бути використані радіогазети, телебачення, вечори запитань і відповідей, виставки, які пропагують економне використання державних коштів і які демонструють і недержавне ставлення до матеріальних цінностей, використовуваних військовослужбовцями у повсякденній діяльності. Під час проведення цієї роботи для підвищення рівня певних економічних знань важливо використовувати збори з командирами і начальниками усіх рівнів перед початком періодів навчання.
Організаційна роль в економічній освіті військовослужбовців належить заступнику командира військової частини з виховної роботи, заступнику командира з тилу, які, спираючись на нормативно-правові документи і свій рівень компетентності, можуть зробити внесок в удосконалення економічної підготовки військовослужбовців.
Матеріальне стимулювання економного використання державних коштів. В умовах переходу до ринкових відносин і упровадження їх в систему керівництва національним господарством і збройними силами все більшого значення набувають економічні методи керування цілеспрямованим витрачанням державних коштів. Важлива роль у забезпеченні ефективного використання державних коштів відводиться системі матеріального стимулювання, яка впливає на економічні інтереси колективів і окремих осіб.
Матеріальне стимулювання забезпечується створенням для заохочення особового складу, який досягнув успіхів в економному використанні ресурсів, спеціальних фондів грошових коштів за рахунок кошторису Міністерства оборони і за рахунок позабюджетних коштів, отриманих в результаті еко-номної господарської діяльності. Одночасно за нестачу, розтрату і розкрадання матеріальних і грошових коштів діє система матеріальної відповідальності військовослужбовців і цивільного персоналу.
Існують фактори, які перешкоджають підвищенню ефективності економічної роботи:
неекономне та нецілеспрямоване використання матеріальних та грошових засобів, їх втрата і розкрадання;
недотримання встановлених лімітів витрат паливно-енергетичних ресурсів та інших видів матеріальних засобів;
некомпетентна комерційна діяльність деяких командирів і начальників (укладання невигідних для Міністерства оборони договорів на оренду споруд і будівель, засобів зберігання та перекачування пально-мастильних мате-ріалів);
недостатнє використання матеріальних стимулів, ініціативи особового складу під час виконання завдань по отримуванню та ремонту ОВТ, обладнання місць для проведення занять з бойової та фізичної підготовки тощо.
Ліквідація названих та інших негативних явищ у фінансово-господарсь-кій діяльності військ може сприяти економнішому веденню військового господарства.
Поряд з необхідністю ведення звичайної економічної роботи за останні роки виявився ряд напрямів, які здатні докорінним чином знизити гостроту недостатнього бюджетного фінансування потреб збройних сил і певною мірою сприяти вирішенню соціальних завдань.
У зв’язку зі скороченням ЗС України органами забезпечення проводиться робота по приведенню у відповідність штатних розкладів, скорочення надлишкових і непотрібних у новій організаційній структурі військових частин і підрозділів, окремих посадових осіб, що дає відчутну економію ресурсів.
Розв’язанню проблем оптимізації витрат матеріальних та грошових засобів може сприяти створення регіональної комплексної та спеціалізованої системи ремонту ОВТ.
Все частіше виникає питання про створення і використання військовими частинами регіональних центрів навчально-матеріальної бази бойової підготовки незалежно від відомчої належності військових частин силових міністерств і відомств. Наявність в таких центрах штатної техніки і зброї, на яких проходитимуть навчання військовослужбовців, може дати відчутний економічний ефект завдяки скороченню транспортних витрат по перевезенню техніки та зброї з місць постійної дислокації в навчальні центри.
Шляхів та джерел економії багато, але визначити їх можуть найкомпетентніші посадові особи. Виникає потреба у створенні таких організаційних, технологічних, фінансово-економічних та соціальних умов, за яких кожна посадова особа була б зацікавлена в мобілізації свого творчого потенціалу на пошук найраціональніших шляхів ведення військового господарства.
Головні резерви зростання ефективності використання економічних ресурсів у військах пов’язані з вирішенням таких завдань:
підвищення ефективності використання ОВТ та інших матеріальних засобів у ході бойової підготовки;
раціональне використання матеріальних засобів та грошових коштів, виділених на задоволення повсякденних особистих та колективних потреб військовослужбовців;
підвищення бойової, професійної майстерності та рівня економічної підготовки військовослужбовців;
удосконалення механізму військового господарювання.
Головною метою господарської діяльності у ЗС України є отримання додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні життєдіяльності військ (сил), їх бойової та мобілізаційної готовності. При цьому господарська діяльність у кожній військовій частині і у ЗС України в цілому не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності.
Завданням командирів військових частин (з’єднань) та начальників служб матеріального постачання є правильна організація господарської діяльності з дотриманням законності, недопущенням правових порушень.
Таким чином, господарська діяльність пов’язана з повсякденним забезпеченням потреб військ (сил). При цьому необхідно дотримуватись закон-ності, що є відповідальним обов’язком розпорядників бюджетних коштів всіх рівнів та їх підлеглих керівників.