- •Міністерство оборони україни
- •Національний університет оборони україни
- •Скорочення
- •Передмова
- •1.1. Економічна політика та економічна система держави
- •1.1.1. Сутність, основні структурні елементи та класифікація економічних систем
- •1.1.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •1.1.3. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •1.2. Взаємозв’язок війни та економіки
- •1.2.1. Взаємозв’язок між сферою оборони та економічним станом держави
- •1.2.2. Сутність, завдання та стратегія розвитку воєнної економіки держави
- •1.3. Актуальні проблеми формування сучасної воєнно-економічної політики
- •1.3.1. Сутність воєнно-економічної політики
- •1.3.2. Реформування воєнної економіки
- •1.4. Воєнний сектор економіки та система управління воєнною економікою
- •1.4.1. Воєнно-економічні потреби держави та джерела їх задоволення
- •Спостерігаються певні тенденції змін у воєнно-економічних потребах в сучасних умовах.
- •1.4.2. Формування та реалізація воєнно-економічного потенціалу держави
- •1.5. Військове виробництво та військово-технічна політика
- •1.5.1. Сутність, функціональна структура та місце військового виробництва у воєнно-економічному процесі
- •1.5.2. Військово-технічна політика держави
- •1.6. Розподіл і обмін воєнно-економічними ресурсами
- •1.6.1. Розподіл і обмін як фази воєнно-економічного процесу
- •1.6.2. Ринок воєнних товарів
- •1.7. Воєнно-економічна інтеграція країн-членів нато
- •1.7.1. Сутність та теоретичні основи економічної інтеграції
- •1.7.2. Закономірності інтеграції опк країн нато
- •1.8. Економічні аспекти співробітництва україни з європейським союзом
- •1.8.1. Інтеграційні процеси між країнами-членами Європейського Союзу
- •1.8.2. Проблеми розвитку воєнно-економічного співробітництва України з Європейським Союзом
- •2.1. Сутність та структура економіки збройних сил україни
- •2.1.1. Суб’єкти економіки та структура воєнно-економічних відносин в економіці Збройних Сил України
- •2.1.2. Господарський механізм економіки Збройних Сил України
- •2.2. Актуальні проблеми економіки збройних сил україни
- •2.2.1. Система управління економікою Збройних Сил України
- •2.2.2. Шляхи розв’язання проблем з економічного забезпечення розвитку Збройних Сил України
- •2.2.3. Сучасний стан економіки Збройних Сил України
- •2.3. Ефективність економіки збройних сил
- •2.3.1. Проблеми ефективності використання ресурсів, які виділяються на оборону
- •2.3.2. Показники ефективності економіки збройних сил
- •2.3.3. Вибір критеріїв ефективності економічного забезпечення оборони
- •2.4. Шляхи підвищення ефективності економіки збройних сил україни
- •2.4.1. Показники ефективності виробничої та невиробничої діяльності у Збройних Силах України
- •2.4.2. Напрями забезпечення сталого функціонування економіки Збройних Сил України
- •2.5. Взаємозв’язок військового та цивільного виробництва в процесі економічного забезпечення оборони
- •2.5.1. Суспільне виробництво та воєнна економіка
- •Динаміка показників народного господарства срср в умовах війни (%)
- •2.5.2. Основні взаємозв’язки та тенденції в процесі військового та цивільного виробництва
- •Логічна схема відтворювання
- •3.1. Інвестиційно-інноваційна діяльність у воєнній економіці
- •3.1.1 Сутність, зміст та роль інвестиційно-інноваційної діяльності
- •3.1.2 Пріоритетні напрями інноваційної діяльності
- •3.2. Конверсія оборонно-промислового комплексу та інноваційний розвиток економіки держави
- •3.2.1 Сутність та місце конверсії в системі діяльності держави
- •Оборонні витрати та витрати на овт нових країн-членів нато, що суміжні з Україною, та України в 1999–2004 рр.
- •3.2.2 Ефективність конверсії та підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі
- •3.3. Механізми державного регулювання щодо підтримання розвитку інноваційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі україни
- •3.3.1 Роль державного регулювання в сфері підтримання інновацій в оборонно-промисловому комплексі
- •3.3.2 Механізми державного регулювання інноваційних процесів в оборонно-промисловому комплексі
- •3.4. Актуальні проблеми і перспективи розвитку інноваційного процесу
- •3.4.1. Основні етапи і зміст розвитку інноваційних процесів
- •П’ять поколінь інноваційного процесу
- •3.4.2. Оцінка економічної ефективності реалізації інноваційних проектів
- •3.5. Інноваційний ринок товарів, послуг та технологій
- •3.5.1. Диверсифікація товарів і послуг та аутсорсинг у воєнній економіці
- •3.5.2. Трансферт технологій як комерціалізація інновацій
- •4.1. Зміст економічної та господарської діяльності у збройних силах україни
- •4.1.1. Сутність та організація економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.1.2. Основні напрями удосконалення економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України
- •4.2.Організація та здійснення економічної та господарської діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.2.1. Види господарської діяльності, які дозволені у Збройних Силах України, та порядок її здійснення
- •4.2.2. Порядок обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності
- •4.3. Практика організації економічної діяльності у збройних силах україни
- •4.3.1. Розрахунок доцільності та ефективності здійснення економічної діяльності у військовій частині (з’єднанні)
- •4.3.2. Планування економічної та господарської діяльності військової частини (з’єднання) як суб’єкта господарської діяльності
- •5.1. Економічна готовність держави до оборони
- •5.1.1. Економічна готовність держави до оборони як важлива умова задоволення воєнно-економічних потреб
- •5.1.2. Основні принципи і механізми управління забезпеченням економічної готовності до оборони
- •5.2. Економічна мобілізація економіки
- •5.2.1. Сутність та характер мобілізації економіки держави
- •5.2.2. Оптимізація економічного забезпечення Збройних Сил України у сучасних війнах
- •5.3. Забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •5.3.1. Проблеми забезпечення стійкості та живучості економіки в сучасних війнах
- •5.3.2. Напрями забезпечення стійкості функціонування економіки в сучасних війнах
- •Предметний покажчик
- •Література
- •Воєнна економіка
4.2.2. Порядок обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності
Кошти, отримані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використо-вуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису МО України.
За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе МО України.
Стягнення за зобов’язаннями військової частини не може бути звернено на майно, що за нею закріплене.
Відповідальність військової частини як суб’єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе МО України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 визначено Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх створення та напрями використання. Це пов’язане з необхідністю забезпечення належного складання та виконання бюджету і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання власних надходжень бюджетних установ в частині зарахування до доходів спеціального фонду Державного бюджету України плати за послуги, що надають бюджетні установи, які утримуються за рахунок Державного бюджету України.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи.
Перша – плата за послуги, які надають бюджетні установи згідно із законами та нормативно-правовими актами. Це постійні надходження, які обов’язково плануються у бюджеті.
Перша група поділяється на такі підгрупи:
1) плата за послуги, що надають бюджетні установи згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ;
2) надходження бюджетних установ від господарської та (або) виробничої діяльності (кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від використання праці спецконтингенту; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо);
3) плата за оренду майна бюджетних установ. Бюджетні установи у повному обсязі отримують плату за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом;
4) надходження бюджетних установ від реалізації майна. До цієї підгрупи належать кошти, які отримують бюджетні установи від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд та інших матеріальних цінностей, у тому числі списаних), за здані як брухт відходи чорних, кольорових, дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи.
Надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними переліками послуг, що бюджетні установи можуть надавати за плату, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням певних напрямів використання коштів, які бюджетні установи отримують за надання цих послуг.
Друга група – інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
До цієї групи входять кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти надходять не постійно і плануються лише у випадках, що попе-редньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.
Друга група поділяється на такі підгрупи:
1) благодійні внески, гранти та дарунки (всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, у тому числі внески від спонсорів та меценатів. Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою їх надання, проектом міжнародної технічної допомоги тощо);
2) кошти, які бюджетні установи отримують для виконання конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ; інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, у тому числі на спорудження житлових будинків.
Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про Державний бюджет України за такими напрямами:
а) перша група:
підгрупа 1 – на покриття витрат, пов’язаних із організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг;
підгрупа 2 – на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;
підгрупа 3 – на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;
підгрупа 4 – на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.
Військова частина може фінансуватись за рахунок коштів спеціального фонду, які надходять від вищого фінансово-економічного органу. Це кошти, отримані від господарської діяльності МО України і перераховані, згідно з установленим порядком, до Департаменту фінансів МО України. Це, наприк-лад, надходження до Головного фінансово-економічного управління коштів від реалізації військового майна, відрахування частини доходів, отриманих від фінансово-господарської діяльності підсобних господарств, суми стягнень з винних осіб за завдані збитки. Отримані кошти за розпорядженням Міністра оборони України використовуються як на фінансування централізованих заходів, так і на поточне фінансування військових частин.
Бухгалтерський облік операцій з коштами спеціального фонду здійснюється на єдиному балансі за планом рахунків, передбачених Тимчасовим положенням з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, введеним в дію наказом Міністра оборони України від 1.03.2001 № 71 з наступними змінами. Аналітичний облік цих коштів (записи у картках, відомостях, меморіальних ордерах тощо) здійснюється згідно з вищезазначеним порядком, за окремими бухгалтерськими реєстрами.
Для зберігання коштів та проведення операцій за ними військовим частинам відкриваються спеціальні реєстраційні рахунки на Єдиних казначейських рахунках відповідного органу Державного казначейства України.
При цьому відкриваються окремі рахунки для обліку і збереження коштів:
плата за послуги, що надають бюджетні установи;
інші джерела власних надходжень бюджетних установ;
інші надходження (надходження спеціального фонду від забезпечувального фінансово-економічного органу).
Слід зазначити, що порядок та механізм зарахування до Державного бюджету України коштів спеціального фонду і фінансування потреб націо-нальної оборони за рахунок цих коштів визначає Державне казначейство України. Дотримуючись цього порядку кошти, зараховані до Державного бюджету України, не будуть об’єктами оподаткування. У разі, якщо кошти, отримані військовими структурами від надання платних послуг та інших видів господарської діяльності, не зараховуються до Державного бюджету України в установленому порядку, то вони підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Питання сплати (звільнення від сплати) податку на прибуток та податку на додану вартість, інших податків та платежів необхідно вирішувати з місцевими податковими адміністраціями, де військова частина зареєстрована як суб’єкт господарської діяльності (неприбуткова організація).
При порушеннях податкового законодавства (неповної або несвоєчасної сплати податків та платежів) виникають правові підстави для нарахування фінансових санкцій (штрафів) і пені на військову частину, а також притягнення до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності її керівників. Такі самі види відповідальності можуть застосовуватись до керівників, які допустили нецільове використання коштів, отриманих від господарської діяльності.