4.2.Організація та здійснення економічної та господарської діяльності у військовій частині (з’єднанні)

4.2.1. Види господарської діяльності, які дозволені у Збройних Силах України, та порядок її здійснення

Перелік видів господарської діяльності, які дозволені військовим частинам збройних сил, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 р. № 1171.

Постановою передбачено, що військові частини можуть здійснювати такі види господарської діяльності: займатись рослинництвом і тваринництвом (сільськогосподарським виробництвом), надавати послуги у рослинництві, займатись лісозаготівлею, надавати послуги, пов’язані з лісовим господарством, риболовством, видобуванням будівельних матеріалів, переробленням сільськогосподарської продукції, виробництвом та ремонтом одягу і взуття, столярних, теслярських виробів, інструменту, інвентарю, інших господарських речей (бочок, інших ємностей, мітел, щіток тощо), ремонтом автомобільної та іншої техніки, вузлів та агрегатів до неї, знесенням будівель та виконанням земельних робіт, будівництвом і ремонтом шляхів, споруд, трубопроводів, будинків тощо.

Крім того, дозволена оптова та роздрібна торгівля виготовленої або вирощеної продукції, надання місць для проживання, харчування, надання транспортних послуг, передання під найом виробничої та невиробничої нерухомості, земельних ділянок, автомобільного та інших транспортних засобів, сільськогосподарського та будівельного устаткування, надання інформаційних послуг та програмного забезпечення, участь у дослідженнях і розробках у сфері науки, культури, медицини, надання послуг у цих сферах та виконання інших робіт і послуг.

Слід зазначити, що військові частини – суб’єкти господарської діяльності, яким буде дозволено займатися оптовою та роздрібною торгівлею, мають право реалізовувати тільки продукцію, яку вони самі виробили. Військові частини не мають права реалізовувати закріплене за ними військове майно та займатися посередницькою діяльністю.

Військові частини також можуть без завдання шкоди бойовій та мобілізаційній готовності передавати закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передання закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778.

Дозвіл на передання в оренду юридичним і фізичним особам закріпленого за військовими частинами рухомого та нерухомого військового майна, за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки, надається військовим частинам, зареєстрованим як суб’єкти господарської діяльності у збройних силах, за умови, що це не завдасть шкоди їх бойовій та мобілізаційній готовності (не впливатиме на повноту, своєчасність та якість виконання поставлених перед військовими частинами завдань у мирний та воєнний час).

Дозвіл військовим частинам на передання військового майна в оренду надається:

щодо рухомого військового майна – МО України або уповноваженим органам воєнного управління;

щодо нерухомого військового майна – МО України за погодженням з Фондом державного майна України чи його регіональними відділеннями (представництвами).

Військове майне передається в оренду виключно за результатами кон-курсів, які проводять МО України чи безпосередньо військові частини. Умови та порядок проведення конкурсів визначає Фонд державного майна України за погодженням з МО України.

Оцінювання вартості рухомого військового майна проводиться відпо-відно до Методики визначення залишкової вартості майна збройних сил та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.98 № 759, а вартості нерухомого військового майна – відповідно до Методики оцінювання вартості об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 № 629.

Оцінювання вартості військового майна проводять комісії, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) МО України та Фонду державного майна України чи його регіональних відділень (представництв).

Акти оцінювання вартості майна, що передається в оренду, погоджують з Фондом державного майна України чи його регіональними відділеннями (представництвами) і затверджує МО України.

Оцінюванню вартості майна передує проведенню конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна.

Військові частини визначають переліки військового майна, яке без завдання шкоди бойовій та мобілізаційній готовності може бути передано в оренду, і подають їх на затвердження МО України.

Відомості про майно, яке включене до затверджених переліків, підлягають опублікуванню у засобах масової інформації. Зазначена інформація є підставою для проведення конкурсів на передання в оренду відповідного військового майна.

Після проведення конкурсу військова частина у п’ятиденний термін з дати затвердження його результатів подає до МО України:

лист-клопотання про надання дозволу на передання військового майна в оренду;

копію свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у збройних силах;

проект договору оренди військового майна;

акт оцінки вартості військового майна, що передається в оренду;

розрахунок орендної плати за перший місяць оренди після укладення договору оренди, здійснений відповідно до вимог законодавства і підписаний командиром (начальником) та головним бухгалтером (начальником фінансово-економічної служби) військової частини;

копію свідоцтва про державну реєстрацію орендаря як суб’єкта підприємницької діяльності.

Подані матеріали щодо оренди рухомого військового майна розглядаються у п’ятнадцятиденний термін. За результатами розгляду зазначених матеріалів надсилають військовим частинам письмові дозволи на передання цього майна в оренду та висновки до договорів оренди, які є обов’язковими для урахування військовими частинами під час їх підписання.

У випадку оренди нерухомого військового майна подані матеріали у місячний термін розглядає МО України. Під час розгляду зазначених мате-ріалів МО України погоджує питання про надання дозволу на оренду майна та проект договору його оренди з Фондом державного майна України чи його регіональними відділеннями (представництвами) за місцезнаходженням цього майна.

Фонд державного майна України чи його регіональні відділення (представництва) розглядають надіслані матеріали та проекти договорів оренди нерухомого військового майна і упродовж п’ятнадцяти днів після їх над-ходження надсилають МО України свої висновки стосовно надання дозволів на передання військового майна в оренду та укладення договорів.

Міністерство оборони України враховує висновки під час підготовки дозволів на передання нерухомого військового майна в оренду та висновки стосовно укладення договорів оренди.

Дозволи на передання нерухомого військового майна в оренду оформляються відповідними наказами і надсилаються військовим частинам разом з висновками стосовно укладення договорів оренди, які є обов’язковими для урахування ними під час підписання зазначених договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919 затверджене Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна збройних сил. Інструкція про порядок виконання цієї постанови затверджена наказом Міністра оборони України від 12.12 2002 р. № 407.

Відчуження військового майна – це вилучення військового майна із збройних сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або прямої передачі виконавцям ДОЗ, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг для проведення з ними розрахунків, а також передання юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.

Реалізація військового майна – господарська операція, яку здійснюють уповноважені підприємства (організації) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передання прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

На Міністра оборони України покладено повноваження щодо надання права на укладання договорів (контрактів) від імені МО України заступникам Міністра оборони України та начальникам департаментів та центральних управлінь у межах номенклатури військового майна відповідно до покладених функцій з матеріально-технічного забезпечення військових частин відповідної номенклатури.

На відповідних начальників управлінь (директорів департаментів) покладені обов’язки щодо визначення залишкової та ринкової вартості війсь-кового майна, узгодження проектів договорів з Департаментом економічної та господарської діяльності МО України та Департаментом фінансів МО України тощо.

Заборонено використовувати кошти від реалізації прямо з рахунків уповноважених організацій.

Перелік військового майна, яке пропонується до відчуження та реалізації (крім списаного), розробляється на підставі матеріалів інвентаризації, планів забезпечення мобілізаційного розгортання військ, актів технічного стану майна та інших чинників.

Кабінет Міністрів України за пропозицією МО України надає повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна) відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб’єктів тих, які реалізовуватимуть військове майно.

Для організації і проведення конкурсів (тендерів) створюється комісія, до складу якої входять фахівці МО України, Міністерства економіки України.

У разі переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна у результаті чого вивільняється військове майно, МО України за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Міністерством економіки України додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено.

Відчуження військового майна для його передання виконавцям може здійснюватися безпосередньо МО України або через уповноважені підпри- ємства (організації) чи за їх участю.

Відносини МО України з уповноваженими підприємствами (організаціями) регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо.

Після затвердження Переліків військового майна, яке пропонується до відчуження та реалізації, командири військових частин повинні доповісти за підпорядкованістю про готовність військового майна до реалізації.

За зверненням уповноваженої організації, виконавця або покупця їм надається право на огляд військового майна, що підлягає відчуженню. Відповідно до затверджених переліків та на підставі укладених угод начальники центральних управлінь (служб забезпечення) оформляють наряди.

Реалізацію військового майна проводять уповноважені підприємств (організацій) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період.

Видача майна представнику уповноваженої організації здійснюється на підставі наряду та відповідного доручення. Передача оформляється актом приймання-передавання. Порядок транспортування військового майна визначається умовами укладених угод.

Ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов’язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, з маркетингом, спеціальним супроводом, транспортуванням, страхуванням тощо.

Ринкова вартість військового майна може прийматись на підставі довідок, отриманих від уповноважених організацій, виходячи із цін реалізації на аналогічне військове майно за раніше укладеними угодами з уповноваженими організаціями або шляхом оцінювання суб’єктами оціночної діяльності.

Ціна має бути не менше залишкової вартості майна та витрат, пов’язаних з його реалізацією (передачею).

Необхідність передпродажної підготовки та джерел покриття витрат враховується під час укладання угод.

Для організації обміну військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей створюється комісія, до складу якої входять представники МО України, Фонду державного майна України, юридичних осіб – власників житла та органу місцевого самоврядування (за згодою), на території якого знаходиться об’єкт (об’єкти) обміну.

Комісія зобов’язана:

провести огляд військового майна та об’єкта (об’єктів) обміну, використовуючи при цьому відповідну технічну документацію, дані облікових документів, акти та інвентаризаційні описи, документи бюро технічної інвентаризації тощо;

організувати проведення експертної оцінки нерухомого майна, яке передається та (або) приймається.

За результатами роботи комісія складає і подає на затвердження акти обстеження і технічного стану та акти оцінювання вартості військового майна та об’єкта (об’єктів) обміну. Затверджені акти є підставою для укладення відповідних договорів міни. Кошти, отримані уповноваженими підприємствами (організаціями) від реалізації військового майна (за винятком витрат на його реалізацію та винагороди, що визначаються у договорах, укладених з МО України), зазначені підприємства (організації) у 5-денний термін перераховують на спеціальні рахунки Державного казначейства України.

Вартість військового майна, що передається для проведення розрахунків з виконавцями і обмінюється на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, зараховується у доходи Державного бюджету України як надходження від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна збройних сил та як видатки Державного бюджету України на потреби збройних сил.

Міністерство оборони України веде облік договорів, укладених з уповноваженими підприємствами (організаціями) та з виконавцями, договорів міни, укладених з юридичними особами, а також облік коштів від реалізації військового майна і щокварталу подає до Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України звіт про обсяги відчуженого військового майна у кількісному та вартісному вираженні.

Щороку Міністерство оборони України узагальнює відомості про відчужене військове майно і до 1 квітня року, що настає за звітним періодом, надсилає їх у Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки України та уповноваженим підприємствам (організаціям).

Відчуження зброї, військової техніки та іншого військового майна, яке підлягає експортному контролю, здійснюється на підставі вимог Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Уповноважені підприємства (організації) подають Державному комітету статистики України статистичну звітність про обсяги реалізації військового майна в установленому ним порядку.